Рішення № 54680714, 21.12.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2015 Справа № 920/1700/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер», м. Київ,

до відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» інституту сільського господарства північного сходу ОСОБА_1 аграрних наук України», с. Кашпури, Роменський район, Сумська область,

про стягнення 203267 грн. 03 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

За участю представників сторін:

від позивача - не зявився,

від відповідача не зявився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 203267 грн. 03 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 23.04.2013 договору поставки № 36.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, проте подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та зазначив, що підтримує позовні вимоги.

У відзиві на позовну заяву від 07.12.2015 відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки:

- позивач не надав належного розрахунку інфляційних втрат;

- позивач невірно зазначив періоди нарахувань;

- станом на 29.11.2014 грошові зобовязання між сторонами відсутні, тому ст. 625 Цивільного кодексу України не може бути застосована;

- стягнення інфляційних втрат з відповідача можливе лише з одночасним стягненням основної суми боргу.

Відповідач надав контррозрахунок індексу інфляції, де зазначає, що інфляційні втрати за період з 18.12.2013 по 28.11.2014, на думку відповідача, складають 198754 грн. 86 коп,, проте відповідач продовжує стверджувати про безпідставність та неправомірність предявленої вимоги позивачем про стягнення індексу інфляції з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013 між сторонами було укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 36 (надалі Договір).

09.01.2014 господарським судом Сумської області було винесено рішення по справі № 920/2113/13 за позовом ТОВ «Агрохім-партнер» до ДП «Дослідне господарство «Іскра» про стягнення 1562017 грн. 68 коп.

Вищезазначеним рішенням з відповідача було стягнуто основний борг у розмірі 1337153 грн. 40 коп., 30% річних у розмірі 142946 грн. 86 коп., пеню у розмірі 63102 грн. 86 коп., індекс інфляції у розмірі 7061 грн. 34 коп., штраф у розмірі 11753 грн. 22 коп. за неналежне виконання Договору.

21.01.2014 на виконання вищевказаного рішення було видано відповідний наказ.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже вищезазначеним рішенням по справі № 920/2113/13 від 09.01.2014 було встановлено факт наявності боргу відповідача перед позивачем по Договору, а саме: 776193 грн. 37 коп. (період наявності боргу з 22.01.2014 по 10.07.2014), 560960 грн. 03 коп. (період наявності боргу з 22.01.2014 по 29.11.2014).

Крім того, вищезазначеним рішенням було стягнуто інфляційні втрати за період з 11.09.2013 по 17.12.2013.

10.07.2014 згідно угоди про зарахування зустрічних однорічних вимог, заборгованість зменшилася на суму 1032298 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: 256104 грн. 63 коп. (загальна сума: 30% річних, пені, індексу інфляції, штрафу та судового збору, які підлягають стягненню відповідно до рішення по справі № 920/2113/13) та 776193 грн. 37 коп. (частина суми основного боргу від загальної суми 1337153 грн. 40 коп.).

Пунктом 3.1. вищезазначеної угоди сторони встановили, що з моменту підписання даної угоди, позивач є кредитором, а відповідач є боржником при виконанні грошового зобов'язання у розмірі 560960 грн. 03 коп., відповідно до рішення по справі №920/2113/13, що являється розміром основного боргу.

Крім того, позивач в односторонньому порядку зарахував заборгованість відповідача згідно рішення по справі № 920/2113/13 у розмірі 560960 грн. 03 грн., у зв'язку з чим надіслав на адресу відповідача заяву-повідомлення від 27.11.2014 № 56 «про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. З ст. 203 Господарського кодексу України».

Вказану заяву-повідомлення надіслано відповідачу 29.11.2014, а тому починаючи з 29.11.2014 заборгованість відповідача перед позивачем згідно рішення по справі № 920/2113/13 припинено на суму 560960,03 грн., тобто у повному обсязі.

Вищезазначені факти встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 07.04.2015 у справі №920/2108/15 за позовом ТОВ «Агрохім-партнер» до ДП «Дослідне господарство «Іскра» про стягнення 1300408 грн. 48 коп.

Рішення залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015.

Тому зазначені факти не потребують доказуванню в даній справі.

Крім того вищезазначені обставини, викладені позивачем в позові, сторонами не заперечуються.

Беручи до уваги укладену між сторонами угоду про зарахування зустрічних однорічних вимог від 10.07.2014 та відправлену 29.11.2014 на адресу відповідача заяву-повідомлення, заборгованість погашено наступним чином: 776193 грн. 37 коп. 10.07.2014, 560960 грн. 03 коп. 29.11.2014.

Враховуючи встановлений факт та період існування боргу та те, що рішенням по справі № 920/2113/13 від 09.01.2014 було стягнуто інфляційні втрати по 17.12.2013, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 203267 грн. 03 коп. інфляційних втрат за період з 18.12.2013 по 28.11.2014.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, у ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11), яка повинна бути врахована при винесенні рішення, відповідно до ст. 82 ГПК.

Верховний Суд України у своєму листі від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» зазначив, що підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Суд здійснив перерахунок індексу інфляції заявлений позивачем за період з 18.12.2013 по 28.11.2014 та дійшови висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 203267 грн. 03 коп. за вищезазначений період нараховані правомірно, факт наявності боргу за вищезазначений період встановлений рішенням по справі № 920/2113/13, нарахування відповідає вищезазначеним вимогам закону, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, контррозрахунок відповідача та відзив не приймаються судом до уваги, оскільки:

-щодо заперечень відповідача про невідповідність розрахунку інфляційних втрат позивача вимогам діючого законодавства, суд вважає за необхідне зазначити наступне: позивачем здійснений розрахунок в якому вірно визначений період нарахування (відповідно до терміну прострочення відповідача) та для розрахунку суми інфляції застосований сукупний індекс інфляції, як це вимагають вищезазначені правові норми;

-щодо відсутності між сторонами з 29.11.2014 грошових зобовязань, суд вважає за необхідне зазначити наступне: стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, можливо за весь період прострочення і застосовується в межах позовної давності не залежно від того, чи існують на час стягнення інфляційних втрат договірні зобовязання між сторонами, чи вони припинені, оскільки припинення зобовязання не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобовязань за договором.

-не приймається до уваги і твердження відповідача про можливість стягнення інфляційних втрат з відповідача лише з одночасним стягненням основної суми боргу, оскільки нарахування коштів відповідно до ст. 625 ЦК можливе незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення, про що зазначено в листі Верховного Суду України від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві».

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» інституту сільського господарства північного сходу ОСОБА_1 аграрних наук України» (вул. Нова, 6, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область, 42074, код 04312009) на користь Товариства з обмеженою відповідальнісю «Агрохім-Партнер» (вул. ямська, 8, м. Київ, 03038, код 38397547) 203267 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1832 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2015 року.

Суддя ОСОБА_2