Ухвала суду № 54680635, 28.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"28" грудня 2015 р. Справа № 916/4612/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджистікс

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України

про визнання недійсними п.п.5.4.3., 6.3. договору, визнання недійсними змін до додатку до договору, стягнення 1499,12грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №442/2 від 30.06.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №6/2015 від 27.11.2015р.; ОСОБА_3, довіреність від 26.08.2015р.; ОСОБА_4, довіреність №5/2015 від 27.11.2015р.

від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність №2477 від 08.05.2015р.

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсними п.п.5.4.3., 6.3. договору, визнання недійсними змін до додатку до договору, стягнення 1499,12грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2015р. порушено провадження у справі №916/4612/15 за позовом ТОВ „Інтер Транс Лоджистікс до ТОВ „ППЛ 33-35, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства „Адміністрація морських портів України про визнання недійсними п.п.5.4.3., 6.3. договору, визнання недійсними змін до додатку до договору, стягнення 1499,12грн.

19.11.2015р. за вх.№2-6359/15 до суду надійшла заява ТОВ „Інтер Транс Лоджистікс про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ „ППЛ 33-35 вчиняти дії з відключення ТОВ „Інтер Транс Лоджистікс доступу до інформаційної системи портового співтовариства за договором про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства від 01.01.2014р. №175-Е, за умови сплати позивачем за надані послуги згідно тарифу 48грн., у т.ч. ПДВ, встановленого додатком №5 до вказаного договору.

Зазначену заяву позивач обґрунтував наступним. У своїх позовних вимогах, з врахуванням уточнень від 24.12.2015р. за вх.№2-7134/15 позивач просить визнати недійсними п.п.5.4.3, 6.3. договору про надання послуг з підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства (ІСПС) від 01.01.2014р. №175-Е, укладеного з відповідачем, визнати недійсними зміни до додатку №5 до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.2014р. №175-Е, в частині встановлення тарифів на послуги, згідно з електронними повідомленнями від 17.07.2015р. №ППЛ-В/12.1-170715-1, від 14.08.2015р. №ППЛ-В/12.2-140815-20, стягнути з ТОВ „ППЛ 33-35 на користь ТОВ „Інтер Транс Лоджистікс надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1499,12грн. Позивач вказує, що в процесі розгляду справи відповідач, відповідно до діючої редакції договору, має можливість продовжувати виставляти позивачу рахунки за оспорюваними умовами договору, а у разі їх несплати у повному обсязі припинити надання послуг позивачу та відключити доступ до ІСПС. Зазначені дії з боку відповідача вже були вчинені двічі 30.09.2015р. та 28.10.2015р. та вжиття таких дії в подальшому матиме наслідком неможливість провадження позивачем господарської діяльності з надання транспортно-експедиторських послуг, а саме, оформлення документів та одержання інформації з митного оформлення товарів в порту в електронному вигляді, є засобом примусового впливу на позивача сплатити виставлені до оплати рахунки, поза як, призведе до збільшення заявлених позовних вимог, оскільки позивач зі сплатою цих сум не погоджується.

Відповідач 25.12.2015р. за вх.№32734/15 подав заперечення проти заяви позивача про забезпечення позову, де вказує, що позивач, з огляду на заявлені позовні вимоги з врахуванням уточнення, не навів та не обґрунтував причинно-наслідковий звязок між відключенням позивача від надання відповідачем послуг з підтримки та обслуговування ІСПС та позовними вимогами, не пояснює, яким чином накладення судом відповідної заборони може забезпечити виконання позовних вимог у майбутньому. Припинення надання відповідачем послуг з підтримки та обслуговування ІСПС позивачу не означає, що позивач втрачає можливість електронного оформлення нарядів в ІСПС, оскільки електронне оформлення наряду позивача в ІСПС може здійснюватись АМПУ та підписуватись електронним цифровим підписом АМПУ. Таким чином, припинення відповідачем надання послуг за договором №175-Е від 01.01.2014р. не означає відключення доступу відповідача до системи ІСПС взагалі. Крім того, відповідач зазначає, що за весь період розгляду справи в суді і зараз відповідач жодного разу не здійснював відключення позивача від доступу до ІСПС за договором №175-Е від 01.01.2014р. Також, відповідач зауважує, що вимоги щодо вжиття заходів є тотожними позовним вимогам. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ст. 66 ГПК України господарським судом забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до абз.2 ч.1, ч.2 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

За положеннями п.1 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна позиція викладена у п.п.1.1., 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову.

За положеннями абз.2 п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладені ВГСУ пропозиції до застосування судами положень ст.ст.66, 67 ГПК України, слід відзначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.

Так, позовні вимоги позивача обґрунтовані невідповідністю вимогам законодавства умов п.п.5.4.3, 6.3. договору від 01.01.2014р. №175-Е, які передбачають право відповідача в односторонньому порядку, без погодження із відповідачем змінювати тарифи на послуги ІСПС. Між тим, несплата послуг за тарифами, які самостійно визначає відповідач, загрожує позивачу відключенням від ІСПС, що може призвести до негативних наслідків у діяльності позивача, який здійснює господарську діяльність в Одеському морському порту з надання транспортно-експедиційних послуг, а саме, оформлення документів та одержання інформації з митного оформлення товарів в порту в електронному вигляді.

Враховуючи наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів в сукупності вищенаведених факторів, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення позивача, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти відключення позивача від ІСПС може утруднити виконання судового рішення. При цьому, суд враховує, що відповідач двічі вже застосовував відключення позивача від ІСПС з метою вплинути на оплату виставлених ним рахунків із способом визначення яких у розрізі п.5.4.3. договору позивач не згодний.

Водночас, даний захід забезпечення позову є адекватним та співрозмірним у відношенні до заявлених позовних вимог, оскільки останні заявлені в т.ч. про стягнення сум, що сплачені за тарифами, погодженими відповідачем в односторонньому порядку згідно умов договору, які позивачем оспорюються.

За таких умов, невжиття заходів до забезпечення позову, про які просить позивач, може порушити права позивача та утруднити виконання рішення у справі, тому суд вважає за доцільне на період розгляду даної справи та вирішення спору по суті вжити заходи до забезпечення позову відносно ТОВ "ППЛ 33-35" в контексті положень абз.2 ч.1 ст.67 ГПК України щодо заборони вчиняти відключення ТОВ "Інтер Транс Лоджистікс", що є певною дією відповідача. При цьому, суд не вважає за можливе зазначення в заході забезпечення позову обумовленої договором №175-Е від 01.01.2014р. умови щодо вартості тарифу, який в період дії забезпечення підлягає сплаті позивачем, оскільки фактична вартість тарифу є предметом дослідження суду в даній справі і її встановлення буде визначено в судовому рішенні за результатом розгляду справи по суті. .

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити частково заяву позивача від 19.11.2015р. за вх.№2-6359/15 про вжиття заходів до забезпечення позову.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35 (65014, м.Одеса, вул.Маразлієвська,14-А, код 38156292) вчиняти відключення Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджистікс (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська,32, код 36553339) доступу до інформаційної системи портового співтовариства за договором про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства від 01.01.2014р. №175-Е.

3. За даною ухвалою стягувачем є: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджистікс (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська,32, код 36553339).

4. За даною ухвалою боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35 (65014, м. Одеса, вул.Маразлієвська,14-А, код 38156292).

5.Ухвала, згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. „Про судове рішення, набирає чинності з моменту її винесення, тобто, з 28.12.2015р.

6.Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) №2677-VI від 04.11.2010р.

Суддя І.А. Малярчук