Рішення № 54680403, 14.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015р. Справа№ 914/3893/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Луцьк Фудс, с.Зміїнець Луцького району Волинської області

до відповідача ОСОБА_2 з обмежено відповідальністю Торгова мережа Барвінок, м.Львів

про стягнення 39 176,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 начальник юридичного відділу (довіреність №8-15 від 22.04.2015р.);

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством Луцьк Фудс до ОСОБА_2 з обмежено відповідальністю Торгова мережа Барвінок про стягнення 39176,73 грн. заборгованості, з яких 31989,92 грн. сума основного боргу, 479,85 грн. інфляційні втрати, 379,81 грн. три проценти річних та 6327,15 грн. пені.

Ухвалою суду від 13.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.11.2015р.

Ухвалою суду від 30.11.2015р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2015р.

Представник позивача, подав заперечення на відзив відповідача на позовну заяву (вх.№53757/15 від 10.12.2015р.), в якому спростовує твердження відповідача зокрема зазначає, що свої заперечення на заявлений позов відповідач мотивує тим, що між ПАТ «Луцьк Фудз» та ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» був укладений додатковий договір №3 про надання послуг для збільшення реалізації товару до договору поставки № ПМ-33 від 01.07.2011р., відповідно до якого відповідач зобов'язувався надавати позивачу послуги, спрямовані на збільшення обсягів реалізації товару в Торговій мережі, а ПАТ «Луцьк Фудз» зобов'язувалося прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх. Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 13.11.2015р. позивач боргує відповідачу за надані послуги 2650,00 грн., з цих підстав просить суд в частині стягнення 2 650,00 грн. боргу відмовити, судові витрати покласти на позивача. До відзиву на позов відповідач долучає копію акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» та ПАТ «Луцьк Фудз» та свідомо не долучає копію додаткового договору №3 про надання послуг для збільшення реалізації товару до договору поставки № ПМ-33 від 01.07.2011р., на який посилається в запереченнях, тому, що такого двохстороннього документу не існує в природі, чим вводить суд в оману, затягує розгляд судової справи.

Крім того, у вищенаведеному запереченні на відзив, позивач зазначив, що відповідач приховав той факт, що між ним та позивачем 15.12.2014р. був укладений ще один договір поставки №ТП-190, відповідно до якого позивач здійснював поставку товару уже під власними торговими марками «Руна», «Рідний край», «Єдім дома». 15 грудня 2014р. сторонами був укладений додатковий договір №3 про надання послуг для збільшення обсягів реалізації товару саме до договору поставки №ТП-190 від 15.12.2014р. Умовами п.3.2.3, викладеного в узгодженій сторонами редакції протоколу розбіжностей від 15.12.2014р., передбачено, що оплата послуг, наданих згідно цього додаткового договору, може бути проведена сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки №ТП-190 від 15.12.2014р. на підставі двохсторонньої угоди про проведення взаємозаліку. Відтак, відповідач вдруге надав суду неправдиву інформацію, зазначивши, що відповідно до умов додаткового договору №3 він має право в односторонньому порядку зменшити суми оплат поставленого товару на суму заборгованості постачальника за послуги до моменту погашення такої заборгованості.

Також, у вищенаведеному запереченні на відзив, позивач зазначив, що немає юридичних підстав для зменшення на 2 650,00 грн. позовних вимог про стягнення з ТзОВ «ТМ «Барвінок» заборгованості, що виникла з договору поставки продукції № ПМ-33 під торговельною маркою покупця від 01.07.2011р. та є предметом розгляду судової справи №914/3893/15.

Крім того, у вищенаведеному запереченні на відзив, позивач повідомив суд про те, що спір про стягнення з ТзОВ «ТМ «Барвінок» заборгованості, виникла з договору поставки №ТП-190 від 15.12.2014р., є предметом розгляду господарським судом Львівської області судової справи №914/4146/15, і саме в межах цього судового провадження буде надаватися правова оцінка усім правовідносинам сторін, які випливають та/або повязані з виконанням ними договору поставки №ТП-190 від 15.12.2014р., додатків та додаткових договорів до нього.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин невиконання вимог ухвал суду та неявки представника в судове засідання не повідомив.

Про відкладення розгляду спору на 14.12.2015р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79040 0601401 3 від 04.12.2015р. вручено 07.12.2015р. (вх.№53950/15 від 11.12.2015р.).

Слід зазначити, що 27.11.2015р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вих. №418 від 26.11.2015р. (вх.№51717/15 від 27.11.2015р.), де вказано, що відповідач не погоджується із позовом та вважає його таким, що не підлягає до задоволення у повному обсязі і звязку із тим, що у позивача теж виникла заборгованість перед відповідачем в сумі 2650,00 грн. по цьому ж договору поставки №ПМ-33 від 01.07.2011р., зокрема додатку №3 до нього. Вказана заборгованість підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р.-13.11.2015р., а тому фактична заборгованість відповідача перед позивачем підлягає коригуванню та зменшенню.

Станом на день розгляду спору (14.12.2015р.) від відповідача на адресу суду заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.07.2011р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок (покупець) та Публічним акціонерним товариством Луцьк Фудс (постачальник) було укладено договір поставки продукції №ПМ-33 під торговельною маркою покупця (надалі договір).

Також, 01.07.2011р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок (покупець) та Публічним акціонерним товариством Луцьк Фудс (постачальник) було укладено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки продукції №ПМ-33 під торговельною маркою покупця (надалі протокол).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник на умовах, передбачених даним договором, виготовляє та передає виключно покупцю (надалі продукція) перелічену в специфікації до цього договору, з нанесенням на неї (на продукцію чи упаковку) захищеної торгівельної марки, право використання якої на території України належить виключно покупцю (надалі - продукцію ), а покупець здійснює своєчасну оплату отриманої від постачальника продукції.

Відповідно до п.1.2. договору постачальник гарантує, нерозповсюдження продукції з нанесеною торгівельною маркою (чи схожою настільки, що це може ввести в оману) нікому і ні в який спосіб, окрім постачання покупця. Постачальник також гарантує що не буде ніяким чином розповсюджувати аналогічну продукцію (по вазі, дизайну, комплектації та ін.) без нанесеної торгової марки іншим закладам торгівлі (в тому числі під торговими марками інших закладів торгівлі).

Відповідно до п.2.1. договору асортимент, ціна, кількість продукції визначаються в специфікації (додаток №1) до даного договору.

Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору орієнтовна сума договору відображається в специфікації до договору. Загальна сума договору складається з суми усіх операцій вчинених сторонами на виконання цього договору.

Відповідно до п.4.3. договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника до пункту вказаному в додатку 2.

Відповідно до п.4.6. договору базис поставки продукції: DDP - склад покупця згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.

Відповідно до п.5.3. та п.5.4. договору у випадку виявлення, під час приймання товару, розходжень між накладною і фактичною наявністю товару, складається акт згідно з інструкцією №П-6. При цьому оплату за товар покупець проводить лише після отримання від постачальника належно оформлених документів, або корегуючої податкової накладної. При виявлені кількісного і (або) якісного розходження поставленого товару в непошкодженій упаковці виробника, відповідальність за це несе постачальник.

Відповідно до п.6.1. договору ціни на продукцію, що поставляється, за даним договором встановлюється в українських гривнях та зазначаються в специфікаціях та накладних на отримання продукції.

Відповідно до п.6.4. договору з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки продукції №ПМ-33 під торговельною маркою покупця, сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку через 30 (тридцять) днів з дати поставки товару постачальником про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна на поставку конкретної партії товару. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування.

Відповідно до п.9.1. договору у випадку, якщо покупець у термін зазначений у п.6.4. даного договору, не оплатив вартість отриманої продукції він зобовязаний сплатити постачальнику штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період прострочення, від вартості доплаченої продукції за кожен день прострочення оплати.

Позивач свої зобовязання по виконанню умов договору поставки продукції №ПМ-33 під торговельною маркою покупця від 01.07.2011р. виконав повністю, поставив продукцію відповідачу за період з 01.07.2015р. по 12.08.2015р. на загальну суму 72 083,52 грн., згідно видаткових накладних:

№2617 від 01.07.2015р. на суму 24 669,36 грн.;

№2757 від 08.07.2015р. на суму 7581,60 грн.;

№3404 від 05.08.2015р. на суму 30 967,92 грн.;

№3555 від 12.08.2015р. на суму 8 864,64 грн.

Під час проведення приймання передачі товару за видатковою накладною №3404 від 05.08.2015р. покупцем (відповідачем) було виявлено нестачу 12 одиниць продукції (соусу «Український класичний» на загальну суму 93,60 грн., про що повноважними представниками сторін складено акт, який підписаний та скріплений печатками сторін у справі. На підставі вищенаведеного акту, позивачем було зменшено вартість поставки на суму 93,60 грн. Відтак, 05.08.2015р. відповідачу було поставлено продукцію відповідно до видаткової накладної №3404 від 05.08.2015р. на суму 30 874,32 грн.

Отже, з врахуванням акту про нестачу поставленої продукції, відповідачу було поставлено продукцію за період з 01.07.2015р. по 12.08.2015р. на загальну суму 71 989,92 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриману продукцію за період з 01.07.2015р. по 12.08.2015р. здійснив частково на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №294540 від 20.10.2015р. на суму 40000,00 грн., з призначенням платежу згідно накладних №2617 - 3555 від 02.07.2015р. - 13.08.2015р.

Відтак, у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 31 989,92 грн.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 479,85 грн. інфляційних та 379,81 грн. 3% річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.9.1. договору, у звязку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 6 327,15 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 39176,73 грн., з яких 31989,92 грн. сума основного боргу, 479,85 грн. інфляційні втрати, 379,81 грн. три проценти річних та 6 327,15 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник на умовах, передбачених даним договором, виготовляє та передає виключно покупцю (надалі продукція) перелічену в специфікації до цього договору, з нанесенням на неї (на продукцію чи упаковку) захищеної торгівельної марки, право використання якої на території України належить виключно покупцю (надалі - продукцію ), а покупець здійснює своєчасну оплату отриманої від постачальника продукції.

Факт поставки позивачем продукції по договору поставки продукції №ПМ-33 від 01.07.2011р. за період з 01.07.2015р. по 12.08.2015р. на загальну суму 72 083,52 грн., підтверджується видатковими накладними, а саме:

№2617 від 01.07.2015р. на суму 24 669,36 грн.;

№2757 від 08.07.2015р. на суму 7581,60 грн.;

№3404 від 05.08.2015р. на суму 30 967,92 грн.;

№3555 від 12.08.2015р. на суму 8 864,64 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Крім того, факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними:

№1003 від 01.07.2015р.;

№1065 від 08.07.2015р.;

№1328 від 05.08.2015р.;

№1377 від 12.08.2015р., з відміткою відповідача (відповідальної особи вантажоодержувача) ТзОВ Торгова мережа Барвінок про отримання продукції.

Відповідно до п.5.3. та п.5.4. договору у випадку виявлення, під час приймання товару, розходжень між накладною і фактичною наявністю товару, складається акт згідно з інструкцією №П-6. При цьому оплату за товар покупець проводить лише після отримання від постачальника належно оформлених документів, або корегуючої податкової накладної. При виявлені кількісного і (або) якісного розходження поставленого товару в непошкодженій упаковці виробника, відповідальність за це несе постачальник.

Під час проведення приймання передачі товару за видатковою накладною №3404 від 05.08.2015р. покупцем (відповідачем) було виявлено нестачу 12 одиниць продукції (соусу «Український класичний» на загальну суму 93,60 грн., про що повноважними представниками сторін складено акт, який підписаний та скріплений печатками сторін у справі. На підставі вищенаведеного акту, позивачем було зменшено вартість поставки на суму 93,60 грн. Відтак, 05.08.2015р. відповідачу було поставлено продукцію відповідно до видаткової накладної №3404 від 05.08.2015р. на суму 30 874,32 грн.

Отже, з врахуванням акту про нестачу поставленої продукції, відповідачу було поставлено продукцію за період з 01.07.2015р. по 12.08.2015р. на загальну суму 71 989,92 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п.6.4. в редакції з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки продукції №ПМ-33 під торговельною маркою покупця, погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку через 30 (тридцять) днів з дати поставки товару постачальником про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна на поставку конкретної партії товару. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування.

Отже, з врахуванням п.6.4. протоколу розрахунки за кожну поставлену партію товару повинні були здійснені:

- кінцевою датою оплати не пізніше 02.08.2015р. - відповідно до видаткової накладної №2617 від 01.07.2015р. на суму 24 669,36 грн.;

- кінцевою датою оплати не пізніше 09.08.2015р. - відповідно до видаткової накладної №2757 від 08.07.2015р. на суму 7 581,60 грн.;

- кінцевою датою оплати не пізніше 06.09.2015р. - відповідно до видаткової накладної №3404 від 05.08.2015р. на суму 30 967,92 грн. та акту нестачі продукції на суму 93,60 грн.;

- кінцевою датою оплати не пізніше 13.09.2015р. - відповідно до видаткової накладної №3555 від 12.08.2015р. на суму 8 864,64 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриману продукцію за період з 01.07.2015р. по 12.08.2015р., здійснив частково на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №294540 від 20.10.2015р. на суму 40000,00 грн., з призначенням платежу згідно накладних №2617 - 3555 від 02.07.2015р. - 13.08.2015р.

Представником позивача надано суду акт звірки взаєморозрахунків підписаний між Публічним акціонерним товариством Луцьк Фудс та ОСОБА_2 з обмежено відповідальністю Торгова мережа Барвінок станом на 13.11.2015р., згідно якого заборгованість на користь ПАТ Луцьк Фудс становить 31 989,92 грн.

За видатковими накладними №2617 від 01.07.2015р. на суму 24 669,36 грн. та №2757 від 08.07.2015р. на суму 7 581,60 грн. заборгованість сплачена відповідачем повністю.

За видатковою накладною №3404 від 05.08.2015р. на суму 30967,92 грн. заборгованість сплачена частково на суму 7749,04 грн., залишок заборгованості з врахуванням акту нестачі продукції на суму 93,60 грн., становить 23125,28 грн.

За видатковою накладною №3555 від 12.08.2015р. на суму 8 864,64 грн., заборгованість залишилася не сплаченою.

Відтак, станом на дату прийняття рішення у справі основний борг складає 31 989,92 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 31 989,92 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних на загальну суму 379,81 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 479,85 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 379,81 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 479,85 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.9.1. договору у випадку, якщо покупець у термін зазначений у п.6.4. даного договору, не оплатив вартість отриманої продукції він зобовязаний сплатити постачальнику штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період прострочення, від вартості доплаченої продукції за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 6 327,15 грн. пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню на загальну суму 6 327,15 грн.

Посилання відповідача на зменшення суми боргу на 2 650,00 грн. згідно укладеного між сторонами додатку №3 до договору поставки є безпідставним, оскільки він не надав суду додатковий договір №3 про надання послуг для забезпечення обсягів реалізації товару до договору поставки №МП-33 від 01.07.2013р. та первинні докази, якими підтверджується борг в сумі 2 650,00 грн.

Водночас, як вбачається із письмових пояснень представника позивача відповідач приховав той факт, що між ним та позивачем 15.12.2014р. був укладений ще один договір поставки №ТП-190, відповідно до якого позивач здійснював поставку товару уже під власними торговими марками «Руна», «Рідний край», «Єдім дома». 15 грудня 2014р. сторонами був укладений додатковий договір №3 про надання послуг для збільшення обсягів реалізації товару саме до договору поставки №ТП-190 від 15.12.2014р. Умовами п.3.2.3, викладеного в узгодженій сторонами редакції протоколу розбіжностей від 15.12.2014р., передбачено, що оплата послуг, наданих згідно цього додаткового договору, може бути проведена сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки №ТП-190 від 15.12.2014р. на підставі двохсторонньої угоди про проведення взаємозаліку.

Слід зазначити, що при наявності боргу позивача перед відповідачем в сумі 2 650,00 грн. останній має право на звернення до позивача з окремим позовом про стягнення вказаної суми.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача підлягає до стягнення 39176,73 грн., з яких 31989,92 грн. сума основного боргу, 479,85 грн. інфляційні втрати, 379,81 грн. три проценти річних та 6 327,15 грн. пені.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №4094 від 04.11.2015р. на суму 1 218,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 231-232, 265 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмежено відповідальністю Торгова мережа Барвінок (79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 35621418) на користь Публічного акціонерного товариства Луцьк Фудс (45632, Волинська область, Луцький район, с.Зміїнець, вул.Левадна, буд.2А; код ЄДРПОУ 00377163) 31 989,92 грн. основний борг, 479,85 грн. інфляційних втрат, 379,81 грн. три проценти річних, 6 327,15 грн. пені та 1 218,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 21.12.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.