Рішення № 54680284, 21.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2015 року Справа № 913/860/14

Провадження №26/913/959/15

За позовом Дочірня компанія "Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання Азот, м. Сєвєродонецьк, Луганської області

про стягнення 13705418 грн. 52 коп.

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник - за довіреністю № 85/16 від 12.08.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, представник - за довіреністю № 05/52 від 28.11. 2014.

В судовому засіданні 21.12.2015 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.05.2014 у справі №913/860/14 за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання Азот" про стягнення 13705418 грн 52 коп. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційні витрати в розмірі 3072104,46 грн., 3% річних в розмірі 10575184,07 грн, в решті позову відмовлено.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2014 порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та апеляційною скаргою відповідача та призначено їх до розгляду на 08.07.2014.

З 07.07.2014 роботу Донецького апеляційного господарського суду було припинено, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбувались в районі суду.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України № 28 - р від 02.09.2014 "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України № 8-4166/14 від 26.08.2014 та № 8-4211/14 від 29.08.2014, на підставі статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області; господарських справ, що підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом, - Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 у справі №913/860/14 були повернуті апеляційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2014.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014, справу №913/860/14 передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 скасовано, матеріали справи №913/860/14 направлені до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття до провадження апеляційних скарг Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 прийнято апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та призначено до розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об"єднання АЗОТ" залишено без задоволення, апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено, рішення Господарського суду Луганської області від 27 травня 2014 року у справі № 913/860/14 в частині відмовленого у стягненні інфляційних на суму 58 129,99 грн. та судового збору у розмірі 180,00 грн. скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" інфляційні збитки у розмірі 58 129 грн 99 коп. та судовий збір у сумі 180 грн 00 коп. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ " задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2014 у справі № 913/860/14 скасовано. Справу №913/860/14 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суддів. Відмовлено у задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про винесення додаткової постанови щодо розподілу судового збору.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 16.11.2015, ухвалою від 16.11.2015 було відкладено на 25.11.2015, ухвалою від 25.11.2015 на 10.12.2015. В судовому засіданні 10.12.2015 оголошено перерву до 21.12.2015.

В судовому засіданні 21.12.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), було присуджено до стягнення з відповідача основний борг в сумі - 313023445,02 грн., але враховуючи те, що станом на момент розгляду справи сума основного боргу не погашена, позивачем за період з травня 2011 по лютий 2014 заявлено вимогу про стягнення витрат від інфляції на суму 3130234,45 грн, та за період з 07.02.2013 по 26.03.2014 3% річних на загальну суму - 13705418,52 грн.

В судовому засіданні 21.12.2015 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував повністю, просив у позові відмовити посилаючись на те, що в рамках справи № 9/5014/969/2012(5/65/2011) між сторонами була укладена мирова угода від 16.09.2015, яка затверджена господарським судом 19.11.2015.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) присуджено до стягнення з відповідача, Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання Азот на користь позивача, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" основний борг в сумі 313023445,02 грн., за отриманий, але не оплачений газ по договору № 06/11-48 від січня 2011.

19.11.2015 ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), було затверджено мирову угоду.

Пунктом 4 мирової угоди сторони погодили, що боржник зобовязується сплатити на користь стягувача 3130096525,02 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 313023445,02 грн. та 73080,00 грн витрат по сплаті судового збору рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 13045688,54 грн., а в двадцять четвертому місяці 13045688,60 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, що проводиться в звязку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Пунктом 7 мирової угоди сторони погодили, що у звязку з поданням боржником до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), сторони підтверджують та однаково розуміють, що предметом цієї мирової угоди не є пеня, 3% річних, та інфляційні втрати, тобто стягувач як позивач не відмовляється від позовних вимог у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) стосовно стягнення пені, % річних та втрат від інфляції. Зазначена мирова угода не є домовленістю про передачу позивачеві відступного (ст. 600 ЦК України) прощенням (ст. 605 ЦК України) пені, трьох відсотків річних та витрат від інфляції.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 604 ЦК України, 1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. статті 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за період з травня 2011 по лютий 2014 витрат від інфляції на суму 3130234,45 грн, та за період з 07.02.2013 по 26.03.2014 3% річних на загальну суму - 13705418,52 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), було присуджено до стягнення з відповідача основний борг в сумі - 313023445,02 грн. Дані обставини з урахуванням приписів статті 35 ГПК України встановлені іншим рішенням господарського суду, а тому повторному доказуванню не підлягають.

Також судом встановлено, що станом на момент розгляду справи відповідачем сума основного боргу не оплачена, дана обставина сторонами не заперечується, доказів протилежного суду надано не було, але сторонами на стадії виконання судового рішення, в порядку передбаченому ч. 4 ст. 121 ГПК України, була укладена мирова угода, умовами якої сторони погодили, що боржник зобовязується сплатити на користь стягувача 3130096525,02 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 313023445,02 грн. та 73080,00 грн витрат по сплаті судового збору рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 13045688,54 грн., а в двадцять четвертому місяці 13045688,60 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, що проводиться в звязку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Тобто умовами мирової угоди сторони погодили, що момент виникнення обовязку по сплаті суми основного боргу, напряму повязаний з подією не залежною від волі сторін, а саме закінченням проведення Антитерористичної операції.

Позивач в додаткових поясненнях по справі та у поясненнях на відзив, зазначає, що пунктом 7 мирової угоди сторони підтверджують та однаково розуміють, що предметом цієї мирової угоди не є пеня, 3% річних, та інфляційні втрати, тобто стягувач як позивач не відмовляється від позовних вимог у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) стосовно стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Крім того позивач зазначає що новація припиняє додаткові зобовязання, повязані з первісним зобовязанням, якщо інше не встановлено договором, а умовами мирової угоди, а саме п. 7, сторони, на думку позивача погодили інше.

Вищевикладені твердження позивача судом до уваги не приймаються, адже в п. 7 мирової угоди є посилання на справу № 9/5014/969/2012(5/65/2011), в якій предметом спору є 3% річних, та інфляційні втрати за іншій період, та будь-які посилання на справу 913/860/14 відсутні. Пунктом 7 позивач зазначає що він не відмовляється від позовних вимог щодо стягнення 3% річних, та інфляційних втрат, та вважає що на виконання п. 4 статті 604 ЦК України сторони погодили інший порядок, також судом відхиляються, адже мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20 січня 2009 р. (ДНВП Центр Будінвест до ПМБП Спецавтобуд).

В свою чергу за своєю правовою природою мирова угода є новацією в розумінні статті 604 ЦК України. Таку саме позицію висловив Верховний суд України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30 березня 2010 р. (ПП Аллонж до ВАТ Південний гірничо забезпечувальний комбінат).

Отже характерною ознакою новації є зміна первісного зобовязання, укладення між тими сторонами нового зобовязання (новація), що є підставою для припинення попереднього зобовязання.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до практики Верховного суду України, у справах де первинне зобовязання замінюється лише в частині (договори про проведення взаєморозрахунків), новація не відбувається, але змінюючи порядок і строк проведення розрахунків, зникають підстави для нарахування штрафних санкцій та застосування наслідків порушення грошового зобовязання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. справа 3-111гс14, Постанова Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України від 09 вересня 2014 р. (Дочірня компанія " Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПАТ "Київенерго").

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що уклавши мирову угоду відбулась новація, заміна первісного зобовязання новим, змінено порядок та строки розрахунку, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача за період з травня 2011 по лютий 2014 витрат від інфляції на суму 3130234,45 грн, та за період з 07.02.2013 по 26.03.2014 3% річних на загальну суму - 13705418,52 грн., не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2015

Суддя С.В. Масловський