Ухвала суду № 54680218, 25.12.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д

Кіровоградської області

УХВАЛА

25 грудня 2015 року№ 912/3128/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянувши заяву комунального підприємства "Теплокомуненерго" від 19.11.2015 р. № 2338 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 912/3128/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 10 123 889,23 грн.,

представники:

від стягувача - участі не брали;

від боржника (заявника) - ОСОБА_1, довіреність 33 від 15.01.2015 р.,

встановив: рішенням господарського суду Кіровоградської області 26.11.2014 р. позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") задоволені частково: стягнуто з комунального підприємства "Теплокомуненерго" (далі КП "Теплокомуненерго") заборгованість в сумі 7 577 046,72 грн., з яких: основний борг - 6 356925, 63 грн., пеня - 439 804,15 грн., 3% річних - 206 721,37 грн., інфляційні втрати - 573 595,57 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 64 310,40 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення; рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. у даній справі - без змін.

02.02.2015 р. на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. видано відповідний наказ.

20.11.2015 р. на адресу господарського суду надійшла заява КП "Теплокомуненерго" від 19.11.2015 р. № 2338, відповідно до якої заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду від 02.02.15 р. у справі № 912/3128/14 в частині стягнення пені в сумі 439 804,15 грн., 3% річних в сумі 206 721,37 грн., інфляційних втрат в сумі 573 595,57 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 64 310,40 грн. (а.с. 185-188 том 3).

Подану заяву боржник мотивує наступним.

Постановою від 05.03.2015 р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 912/3128/14 від 02.02.2015 р. (а.с. 189-190 том 3).

06.06.2015 р. набрав чинності Закон України від 14.05.2015 р. № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно якого статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (надалі Закон) доповнено, зокрема, частиною 13 за якою заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.".

Листом від 06.06.2015 р. № 26-4143/1.2-13 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до керівників теплопостачальних, теплогенеруючих організацій (зокрема, і до відповідача у справі) з листом, згідно якого роз'яснено адресатам положення зазначених вище нормативних актів та запропоновано погасити заборгованість перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у передбачений вказаним Законом строк з метою подальшого використання механізмів, передбачених ним (а.с. 191-195 том 3).

Листом від 05.08.2015 р. № 763 КП "Теплокомуненерго" звернулось до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, за змістом якого повідомляло останнього, що станом на 01.08.2015 р. боржник достроково виконав умову погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають на підставі рішення суду), що залишилося непогашеною на день набрання чинності Законом України № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на загальну суму 3281996,55 грн., у тому числі і за договором від 31.01.2013 р. № 13/3427-БО-18 в сумі 2 456 466,84 грн.

У звязку з викладеним, боржник просить врегулювати питання в частині списання пені, штрафних та фінансових санкцій на загальну суму 6 216 626,09 грн., в тому числі за договором від 31.01.2013 р. № 13/3427-БО-18 в сумі 1 284 431,49 грн. (а.с. 196-197 том 3).

02.11.2015 р. боржник отримав лист, відповідно до якого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомив КП "Теплокомуненерго" про те, що будь-які законні підстави для реструктуризації та списання штрафних санкцій відсутні, з огляду на наступне.

Так, Законом передбачено певну послідовність подій та умов, необхідних для здійснення реструктуризації:

1) визначена заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ підлягала реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості;

2) реструктуризація повинна була здійснюватись за певної умови, а саме: погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, спожитий до 01 січня 2014 року без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що було виконано КП "Теплокомуненерго".

При цьому, стягувачем вказано, що нормами Закону встановлювалося, що форма типового договору про реструктуризацію заборгованості, у якому визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін, затверджується Кабінетом Міністрів України, що останнім станом на 01.10.2015 р. зроблено не було.

Додатково стягувач вказав на те, що з 01.10.2015 р. Закон, яким була передбачена можливість реструктуризації та списання штрафних санкцій, втратив чинність (а.с. 198 том 3).

Проте, зазначає заявник, наявний акт звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014 р. підтверджує, що в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом КП "Теплокомуненерго" було сплачено на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 281 996,55 грн. заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 р. (без урахування пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилась непогашеною на день набрання чинності Законом.

Внаслідок цього, відповідно до Закону, заборгованість боржника перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. у справі № 912/3128/14 по сплаті пені в сумі 439 804,15 грн., 3% річних в сумі 206 721,37 грн., інфляційних втрат в сумі 573 595,57 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 64 310,40 грн., підлягає списанню та не може бути предметом подальшого продажу.

Ухвалою від 23.11.2015 р. подану заяву прийнято господарським судом та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.12.2015 р.

01.12.2015 р. на адресу суду надійшли письмові заперечення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на заяву КП "Теплокомуненерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (а.с. 206-208 том 3).

Так, згідно поданих заперечень, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає відсутніми правові підстави для визнання наказу у справі № 912/3128/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору, оскільки:

- за змістом ч. 13 ст.18 Закону, списання пені, штрафних та фінансових санкцій слід розглядати як невід'ємну частину реструктуризації заборгованості тепологенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., не погашеної на день набрання чинності Законом, шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Отже, списання зазначених сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всією норми ч. 13 ст. 18 Закону;

- судовий збір не включено до переліку, що міститься в Закону:

- 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями в розумінні закону та відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 17.10.2011 р. № 6-42цс11):

- рішення суду є чинним, не скасованим, заборгованість по спірному наказу добровільно боржником не сплачена, не списана в порядку, визначеному Законом, а тому у боржника наявний обовязок щодо виконання рішення суду.

Господарський суд, дослідивши доводи заявника, викладені у заяві та підтримані його представником у судовому засіданні, заперечення стягувача, прийшов до висновку, що подана КП "Теплокомуненерго" заява про визнання наказу господарського суду у даній справі таким, що не підлягає виконанню, підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Підпунктом 3.3. п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Господарським судом враховується, що КП "Теплокомуненерго" виконано вимогу Закону та, відповідно, п. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" після набрання чинності Законом, сплачено основну заборгованість за договором від 31.01.2013 р. № 13/3427-БО-18, що не заперечується стягувачем та підтверджується наявними в справі матеріалами, зокрема, платіжними дорученнями, останнє з яких датується 17.07.2015 р. (а.с. 225-228, 241-243 том 3).

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, у тому числі й у випадках, передбаченим цим Кодексом або іншими законами.

З урахуванням викладеного, на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв на час існування спірних правовідносин), зобов'язання КП "Теплокомуненерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати пені, інфляційних втраті та 3% річних, що підлягали стягненню на підставі рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3128/14 відповідно припинилися.

Посилання стягувача на той факт, що з 01.10.2015 р. вказаний Закон втратив чинність даних висновків господарського суду не спростовують, з огляду на зміст статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стягувач у запереченнях на заяву боржника посилається на те, що списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій у розумінні Закону є частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі типового договору, форма якого мала бути затверджена Кабінетом Міністрів України).

Так, на думку стягувача, з огляду на те, що така форма не була затверджена Кабінетом Міністрів України, відповідно процедуру реструктуризації не було дотримано, підстави для списання спірних сум штрафних та фінансових санкцій відсутні.

З даною позицією ПАТ "НАК "Нафтогаз України" господарський суд не погоджується враховуючи таке.

Згідно змісту ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції до 01.10.2015 р.), зокрема, абзаців 2, 3, передбачено, що реструктуризація, визначена абзацом 1 даного пункту, здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Жодних обмежень чи застережень щодо здійснення ПАТ НАК "Нафтогаз України" списання вказаних сум даної нормою Закону не передбачено, як і не поставлено таке списання у безпосередню залежність від укладення відповідних договорів реструктуризації.

Відтак, належне та своєчасне виконання боржником умов ч. 13 ст. 18 Закону є підставою для здійснення стягувачем дій, передбачених даною статтею та списання передбачених Законом сум.

Заперечення стягувача стосовно заяви боржника в частині списання 3% річних та інфляційних втрат, які, на його думку, не є фінансовими санкціями в розумінні ч. 13 ст. 18 Закону господарським судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1.265 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Законами України неодноразово вирішувались питання, пов'язані із заборгованістю у важливих галузях економіки країни, які були функціональними та чинними певний проміжок часу.

Так, ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 р. № 3319-VI (втратив чинність 30.06.2012 р. у зв'язку із закінченням строку його дії) встановлено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, у тому числі, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (ч. 2.2).

Також, ст. 2 Закону України від 06.09.2012 р. № 5213-У1 "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" встановлено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню, у тому числі, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом (ч. 4).

Отже, віднесення 3% річних та інфляційних нарахувань до фінансових санкцій унормовано податковим законодавством та законодавством про врегулювання питань заборгованості, зокрема, за природний газ.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2012 р. у справі № 17/191, від 17.07.2012 р. у справі № 42-153, від 06.12.2012 р. у справі № 6/338, від 15.01.2013 р. у справі № 42/128-35/461.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що 3% річних та інфляційні втрати підпадають під визначення "фінансові санкції", застосоване у ст. 18 Закону.

Отже, оскільки на день подання заяви обов'язок боржника - КП "Теплокомуненерго" щодо сплати пені в сумі 439 804,15 грн., 3% річних в сумі 206 721,37 грн., інфляційних втрат в сумі 573 595,57 грн. згідно з наказом господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 р. № 912/3128/14 на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутній, вказаний наказ не підлягає виконанню у даній частині.

Разом з цим, судовий збір у сумі 64 310,40 грн. за даним наказом не може бути списано ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у порядку ч. 13 ст. 18 Закону, оскільки останній не є ані штрафною, ані фінансовою санкцією, а тому заява боржника у даній частині є безпідставною.

За таких обставин, заява КП "Теплокомуненерго" від 19.11.2015 р. № 2338 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 912/3128/14 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині сум пені в розмірі 439 804,15 грн., 3% річних в розмірі 206 721,37 грн., інфляційних втрат в розмірі 573 595,57 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.12.2015 р. оголошувалась перерва до 25.12.2015 р.

Керуючись статтями 77, 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015 р. № 2338 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду від 02.02.2015 р. у справі № 912/3128/14 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 р. у справі № 912/3128/14 в частині стягнення з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради пені в сумі 439 804,15 грн., 3% річних в сумі 206 721,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 573 595,57 грн.

У задоволенні заяви комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015 р. № 2338 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду від 02.02.2015 р. у справі № 912/3128/14 в частині стягнення з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради судового збору в сумі 64 310,40 грн. відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію ухвали направити

стягувачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6.

Суддя Л.С. Вавренюк