Ухвала суду № 54680208, 24.12.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

24 грудня 2015 року Справа № 915/1563/15

м. Миколаїв

Кредитор: ОСОБА_1, вул. Менделеєва, 6, м. Миколаїв, 54050.

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс»,

Юридична адреса: вул. Мендєлєєва, 6, м. Миколаїв, 54050, код ЄДРПОУ 33310241.

Ліквідатор: ОСОБА_2, вул. Лягіна, 4/9, м. Миколаїв, 54001.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від кредитора: представник не зявився.

Від банкрута: представник не зявився.

Ліквідатор ОСОБА_2.

Суть спору: про визнання кредиторських вимог

21.10.2015 кредитором подано до суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 203 600,00 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2015 розгляд заяви кредитора про визнання кредиторських вимог було призначено на 25.11.2015 об 11:00.

У звязку зі знаходженням судді Ткаченка О.В. у відрядженні судове засідання, призначене на 25.11.2015 об 11:00, не відбулось, про що складено повідомлення від 25.11.2015 року.

Ухвалою суду від 26.11.2015 розгляд заяви кредитора було призначено на 16.12.2015 об 11:30.

Ухвалою суду від 16.12.2015 розгляд заяви кредитора було відкладено на 24.12.2015 о 10:30.

Представник кредитора до судового засідання не зявився, про причини неявки не повідомив.

Від кредитора на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2015 до судового засідання надано копії первинних документів, а саме квитанцій до прибуткового касового ордера від 12.05.2014, від 29.07.2014, від 14.08.2014, від 22.08.2014. на загальну суму 203 600,00 грн.

Ліквідатор у судовому засіданні підтвердив наявність боргу у заявленому кредитором розмірі та у відповідності до наданого реєстру включив кредиторські вимоги в сумі 203 600,00 грн. до третьої черги задоволення реєстру кредиторських вимог, а в сумі 2 436,00 грн. судових витрат до першої черги задоволення кредиторських вимог.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських вимог, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

07.02.2014 року між ТОВ «Аллюр-Транс» (боржник) та ОСОБА_1 (кредитор) було укладено договір надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 07/02-2014, згідно п. 1.1. якого кредитор зобовязався надати позичальнику поворотну (безвідсоткову) фінансову допомогу, а позичальник зобовязався використати її за призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

У відповідності до передбачених п. 1.2., 1.4. договору умов фінансова допомога надається у розмірі 400 000,00 грн. для поповнення обігових коштів позичальника. Фінансова допомога надається по необхідності в межах загального ліміту частинами строком на 12 (дванадцять) місяців.

Згідно п. 1.5. договору повернення фінансової допомоги, визначеної в п. 1.2. цього договору, здійснюється позичальником в кінцевий строк, встановлений п. 1.4 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора або готівкою протягом 3 банківських днів.

Як свідчать надані кредитором первинні документи, а саме копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 12.05.2014, від 29.07.2014, від 14.08.2014, від 22.08.2014., кредитором було надано боржнику фінансову допомогу в загальному розмірі 203 600,00 грн.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як встановлено п.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 24.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За приписами ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута вважається таким, що настав.

З огляду на викладене, враховуючи, що боржником не було повернуто надану йому фінансову допомогу, судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_1, та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 2436,00 грн. витрат по сплаті судового збору відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 203 600,00 грн. боргу слід віднести до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 23, 24, 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 в загальній сумі 206036,00 грн.

2. Зобовязати ліквідатора відповідно до ч. 1 ст. ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 2436,00 грн. витрат по сплаті судового збору віднести до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 203 600,00 грн. до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.

3. Ухвалу направити на адресу кредитора, ліквідатора та банкрута.

Суддя О.В.Ткаченко