Рішення № 54680145, 21.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р. Справа№ 914/3564/15

За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Вулецьке», м.Львів

про стягнення 30 435 грн. 98 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства «Вулецьке», м. Львів про стягнення 30 435 грн. 98коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.10.2015р. призначив розгляд справи на 02.11.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 29.12.2015 р.

30.10.2015 р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суд, розглянувши подане клопотання, прийшов до висновку відмовити в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обовязки вищевказаних осіб щодо однієї зі сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого відповідачу надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді за період часу з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. не виконав, заборгованість за вказаний період становить 21 562 грн. 66 коп. У звязку з порушенням строків оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано пеню в розмірі 2 836 грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 288 грн. 61 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5 750 грн. 93 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 30 435 грн. 98коп.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2013 р. відповідач повернув приміщення, яке забезпечувалось тепловою енергією, орендодавцю УКВ ДЕП ЛМР. Таким чином, відповідач вказаним приміщенням з серпня 2013 року не користується. В подальшому щодо вказаного нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Лазаренка, 5 було прийнято рішення про перепланування його у житлове та передачу в користування фізичній особі. Також відповідачем не підписувався акт подачі теплоносія до вищевказаного приміщення в опалювальний період 2013-2014 років, відповідач неодноразово звертався до позивача про відєднання вказаного вище приміщення від систем централізованого опалення. З огляду на наведене, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 травня 2012 р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Львівським комунальним підприємством «Вулецьке» (споживач) було укладено договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до обєкта відповідача за адресою м. Львів, вул. Лазаренка, 5.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив обєкт відповідача з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах на загальну суму 21 562 грн. 66 коп., що підтверджується розрахунковими документами.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2013 року.

Згідно п 10.4. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Вищевказаний договір з огляду на відсутність заперечення сторін неодноразово продовжувався на такий самий строк і на тих самих умовах.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку оплати вартості послуг, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 24853грн. 09 коп. несплаченої вартості послуг, 2 836 грн. 34 коп. пені, 288 грн. 61 коп. 3% річних, 5 750 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 7.2.3. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач (відповідач) сплачує теплопостачальній організації (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2 836 грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 288 грн. 61 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5 750 грн. 93 коп.

Судом не беруться до уваги заперечення представника відповідача на позов з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 179 ГК України). При непогодженні вказаних умов договір є таким, що не відбувся.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі узгодили строк та можливість продовження його дії за відсутності заперечень сторін, надали визначеної законом форми, під час укладення вищевказаного договору жодних розбіжностей щодо умов договору у сторін не виникало. За відсутності заперечень термін дії договору неодноразово продовжувався.

З огляду на наведене, умови договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р. є для сторін цього договору обовязковими для виконання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно п. 10.2. договору, договір припиняє свою дію у випадках:

- закінчення строку, на який він був укладений;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття рішення судом;

- ліквідації сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Як зазначив відповідач в запереченнях на позов, приміщенням, яке забезпечується тепловою енергією згідно договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р., він не користується з серпня 2013 р., відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про відєднання приміщення від централізованого опалення.

Проте, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання в порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, пропозиції про розірвання договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р.

Посилання представника відповідача на лист за вих. №180 від 28.04.2014р., яким відповідач повідомляв позивача про необхідність внесення змін до договору судом до уваги не беруться, оскільки відповідачем не було долучено до матеріалів справи ні листа з таким вихідним номером та датою, ні доказів його надсилання. Не беруться судом до уваги і посилання відповідача на листи за вих. №599-вих. від 27.12.2013 р., вих. № 235 вих. від 04.06.2014 р., вих. №355 вих. від 21.09.2015 р., оскільки доказів надсилання таких листів позивачу відповідач не представив. Долучений витяг Журналу вихідної інформації ЛКП «Вулецьке» не може бути належним доказом надіслання вищевказаних листів, оскільки у даному журналі зазначено лише про реєстрацію під певним номером кореспонденції. Вказані відмітки не засвідчують факту надіслання поштовим звязком чи факту передачі уповноваженій особі позивача особисто такої кореспонденції. Представник позивача в судових засіданнях зазначив, що пропозицій від відповідача про розірвання вищевказаного договору позивач не отримував.

Також не може бути підставою для припинення зобовязань за договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р. існування інших обставин, наведених відповідачем, зокрема, факт повернення приміщення за адресою м. Львів, вул. Лазаренка, 5 орендодавцю, надання дозволу фізичній особі на переобладнання цього приміщення, тощо, оскільки такі обставини не припиняють зобовязання сторін за договором лише у звязку з їх існуванням, тобто, без необхідності дотримання положень ст. 188 ГК України, ст.ст. 551, 654 ЦК України. Наведені відповідачем обставини також не припиняють зобовязань сторін в силу прямої вказівки закону та не є такими, які передбачені умовами договору для припинення зобовязання (п. 10.2. договору).

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Доказів визнання договору №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р. недійсним або розірваним судом, відповідачем не представлено.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не можуть слугувати підставою для невиконання зобовязань за договором №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 21 562 грн. 66 коп. основного боргу, 2 836 грн. 34 коп. пені, 288 грн. 61 коп. 3% річних, 5 750 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке», м.Львів, вул. Братів Тимошенків, 2а (ідентифікаційний код 20813567) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 21 562 грн. 66 коп. основного боргу, 2 836 грн. 34 коп. пені, 288 грн. 61 коп. 3% річних, 5750 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 21.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.