Рішення № 54680140, 23.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015р. Справа№ 914/2870/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючої cудді Чорній Л.З., суддів Артимовича В.м. та ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», м. Стебник Львівської області

про стягнення 610 876,85 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 представник

Від відповідача: ОСОБА_3 представник

Судом розяснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», м. Стебник Львівської області про стягнення 610 876,85 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 16.09.2015 року. Ухвалою суду від 16.09.15 р. розгляд справи відкладено на 15.10.15 р. Ухвалою суду від 15.10.15 р. продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 21.10.15 р. Ухвалою суду від 21.10.15 р. розгляд справи відкладено на 28.10.15 р. Ухвалою суду від 28.10.15 р. розгляд справи відкладено на 04.11.15 р. Ухвалою суду від 04.11.15 р. призначено колегіальний розгляд справи №914/2780/15 у складі трьох суддів, розгляд справи призначено на 18.11.15 р. Ухвалою суду від 18.11.15 р. розгляд справи відкладено на 09.12.15 р. Ухвалою суду від 09.12.15 р. розгляд справи відкладено на 23.12.15 р.

23.12.15 р. представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та у звязку з порушенням відповідачем строків виконання, визначеного договором зобовязання, просить стягнути з відповідача 269 997,75 грн. боргу, пеню в розмірі 77 131,90 грн., 3% річних в розмірі 24 523,74 грн., 239 223,46 грн. інфляційних втрат та судові витрати по справі.

Представник відповідача в судове засідання зявився, подав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

31.01.13 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ДКП «Стебниктеплокомуненерго» (покупець) укладено договір №13/3583-БО-21 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобовязався поставити покупцеві імпортований природний газ, у період з 01.01.13 р. по 31.12.13 р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобовязався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 839,532 тис. куб. м. на загальну суму 5 893 352,87 грн., що підтверджуються актами приймання передачі природного газу:

- від 22.01.2014р. за січень 2013 на суму 822 101,80 грн.;

- від 22.01.2014р. за лютий 2013 на суму 654 111,48 грн.;

- від 22.01.2014р. за березень 2013 на суму 750 525,51 грн.;

- від 22.01.2014р. за квітень 2013 на суму 392 625,40 грн.;

- від 31.10.2013р. за жовтень на суму 162 782,90 грн.;

- від 30.11.2013р. за листопад на суму 397 715,96 грн.;

- від 31.12.2013р. за грудень на суму 713 489,82 грн.

Таким чином НАК «Нафтогаз України» виконано умови договору №13/3583-БО- 21 від 31.01.13р.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ не розрахувався, чим порушив умови п.6.1 договору. Сума основної заборгованості станом на 01.07.2015 року складає 269 997,75 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п 6.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.

З огляду на викладене, відповідно до поданого суду розрахунку позивачем нараховано відповідачу 77 131,90 грн. пені.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 239 223,46 грн. інфляційних втрат та 24 523,74 грн. 3% річних.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає наступне.

Згідно ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14.05.2015 року внесено зміни до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», зокрема ст. 18 доповнено п. 13 такого змісту:

Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України".

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 року № 423-УІІІ набрав чинності 06.06.2015 року.

Враховуючи те, що ДКП «Стебниктеплокомуненерго» є теплопостачальним підприємством, а заборгованість за газ, спожитий до 01.01.2014 р. погашена, то, на думку відповідача, заборгованість відповідача зі сплати штрафних та фінансових санкцій має бути списана позивачем і не може бути стягнута рішенням суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України, 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 3 893 352,87 грн., а відповідач свої зобовязання щодо оплати належним чином не виконав в результаті чого сума основної заборгованості відповідача перед позивачем склала 269 997,75 грн.

Згідно з ст. ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.2. Договору, «у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

З огляду на викладене, відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків виконання грошових зобов'язань по договору, позивачем здійснено нарахування пені, сума якої, відповідно до поданого позивачем розрахунку, становить 77 131,90 грн.

Також пунктом 7.1. договору визначено, що «за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором».

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем умови Договору щодо оплати отриманого природного газу не виконані в повному обсязі, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано 24 523,74 грн. 3% річних та 239 223,46 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 9.3. договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача підлягає 610 876,85 грн. з яких 269 997,75 грн. складає основна сума боргу, 77 131,90 грн. пеня, 24 523,74 грн. 3% річних та 239 223,46 грн. інфляційні втрати.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зсилається на норми Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (ст.18), які передбачають реструктуризацію основного боргу на певних умовах та списання пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на дану заборгованість, однак сам факт заборгованості за отриманий газ та суми штрафних санкцій не заперечує.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити, що 01.10.15 р. Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» втратив чинність у звязку з набранням чинності Законом Про ринок природного газу», відтак норми закону про реструктуризацію та списання на які зсилався відповідач обгрунтовуючи свою правову позицію, також втратили чинність.

Таким чином заявлені до стягнення суми є підставними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Однак в судове засідання 23.12.15 р. відповідачем подано докази сплати основної заборгованості в сумі 269 997,75 грн. Вказане підтверджується копією платіжного доручення №330 від 03.09.15 р. на суму 269 997,75 грн., яке долучено відповідачем до матеріалів справи. З огляду на викладене, провадження у справі в цій частині слід припинити в порядку ст. 80 ГПК України.

23.12.15 р. через канцелярію господарського суду відповідачем подано клопотання відповідно до яких останній просить суд зменшити розмір стягнення з відповідача пені до 50%. Вказане клопотання обґрунтовуює тим, що додаткові збитки для товариства призведуть до суттєвого фінансового навантаження на підприємство, що в свою чергу негативно вплине на розвиток системи теплопостачання вцілому та технічного стану мереж зокрема. Крім того, відповідач надає послуги не тільки населенню, а й іншим бюджетним підприємствам й установам. Також просить суд взяти до уваги те, що відповідач погасив заборгованість в добровільному порядку, що свідчить про відсутність умислу з боку товариства щодо невиконання умов договору, оскільки невиконання зобовязань з боку відповідача виникло з об'єктивних причин, пов'язаних з важким фінансовим становищем боржника.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення сторін та оцінивши подані ними докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов 'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦКУ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов 'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦКУ). Як зазначено в ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦКУ розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 233 ГКУ: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГКУ). Отже, наведені положення актів цивільного законодавства передбачають право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, в тому числі розміру неустойки.

Також відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду спору по суті відповідач у повному обсязі розрахувався за енергоносії. Також у відповідача існує значна дебіторська заборгованість контрагентів, яка виникла на підставі укладених цивільно-правових і господарських договорів. Так, згідно даних, наданих відповідачем суду станом на 01.01.15 р. дебіторська заборгованість становить- 5 273 тис.грн., в тому числі населення 3631,6тис.грн., державний бюджет 59,3 тис.грн., місцевий бюджет- 1070,05 тис.грн., субсидії і пільги населенню -185,7 тис.грн., інші споживачі -326,4 тис.грн. станом на даний час відповідачем вчиняються всі необхідні дії по стягненню дебіторської заборгованості. Вказані обставини спричинили неналежне виконання зобов'язання відповідачем і продовжують перешкоджати своєчасному здійсненню розрахунків за куплений природний газ.

Крім цього, однією з причин несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування з боку держави та майновий стан відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи вищенаведене, та те, що належне виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем залежить від стану платіжної дисципліни споживачів, які розраховуються за надані житлово-комунальні послуги, з огляду на те, що розмір зявленої до стягнення пені є надмірно великим порівняно із збитками позивача та таким, що може суттєво зашкодити нормальному функціонуванню підприємства боржника, суд дійшов висновку зменшити розмір стягуваної з відповідача пені на 50% та встановити її в розмірі 38 565,95 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 38 565,95 грн.- пені, 239 223,46 грн. інфляційних втрат, 24 523,74 грн. 3% річних що разом становить 302 313,15 грн.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими поданими суду доказами і такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Відповідно до п.3.17.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Одночасно судом розглянуто клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до травня 2015 р. та дійшов висновку про його задоволення з підстав, наведених вище, а також з врахуванням того, що з початком опалювального сезону 2015-2016 рр. за рахунок поточних платежів населення відповідач матиме можливість погасити борг перед позивачем, що свідчить про реальну можливість відповідача виконати рішення в майбутньому.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п. 1-1 ст.80,ст.ст.82-85,116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (82172, Львівська область, м. Стебник, вул. Мельника, буд. 17; код ЄДРПОУ 22407995) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6; код ЄДРПОУ 20077720) 38 565,95 грн. пені, 239 223,46 грн. інфляційних втрат, 24 523,74 грн. 3% та 12 217,54 грн. судового збору з відстрочкою виконання рішення суду до травня 2016 р.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

3. В частині стягнення 269 997,75 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення пені в сумі 38 565,95 грн. відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.12.2015р.

Головуюча суддя Чорній Л.З.

суддя Артимович В.М.

суддя Цікало А.І.