Рішення № 54679935, 24.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2015 р. Справа № 911/5269/15

Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Державного підприємства "Науково дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця"

про стягнення заборгованості у розмірі 2 658 550,82 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-138 від 13 травня 2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 1047 від 30 грудня 2014 р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Науково дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" (надалі відповідач) про стягнення 1 373 534,03 грн основного боргу, 139 662,68 грн пені, 1 052 715,56 грн інфляційних втрат та 92 638,56 грн 3% річних з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за спожитий ним в період із січня по листопад 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2137-ТЕ-41 від 28 грудня 2012 року.

23.12.2015 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає частково. Представник відповідача заперечує заборгованість (основний борг та штрафні санкції) перед позивачем з серпня 2013 року по листопад 2013 року, оскільки відсутні докази поставки газу позивачем відповідачу, а саме відсутні підписані акти приймання передачі природного газу за вищевказаний період.

В судове засідання 24.12.2015 р. з'явився представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, яке зумовлене низькою платоспроможністю населення, релігійних організацій та національних творчих спілок і їх регіональними осередками, спростовував свою вину у проведенні несвоєчасних розрахунків за отриманий природний газ за договором та просив господарський суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судовому засіданні 24.12.2015 р. після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та Державним підприємством "Науково дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2137-ТЕ-41 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо комерційної діяльності).

Як передбачено пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2,560 тис. куб. м. з розподілом щомісячної поставки у межах відповідних кварталів.

Приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3., 3.4. Договору).

Пунктом 5.2. Договору встановлена ціна за 1000 куб. м природного газу у розмірі 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1 091,00 грн, крім того ПДВ 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Обов'язок з оплати вартості фактично переданого природного газу узгоджено сторонами пунктом 6.1. Договору. Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання) положеннями статті 610 Цивільного кодексу визнається як порушення зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається із матеріалів справи позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ в період із січня по листопад 2013 року на загальну суму 2 128 534,03 грн, що підтверджується наступними документами: актами приймання передачі природного газу від 27.05.2013 року на суму 414 291,11 грн, від 28.02.2013 року на суму 333 013,36 грн, від 31.03.2013 року на суму 394 026,00 грн, від 30.04.2013 року на суму 204 946,09 грн, від 31.05.2013 року на суму 68 705,51 грн, від 30.06.2013 року на суму 17 730,49 грн та від 31.07.2013 року на суму 29 110,06 грн (копії наявні в матеріалах справи), за поставлений газ у серпні, вересні, жовтні та листопаді податковими накладними: № 15326 від 31.08.2013 року на суму 43 894,86 грн, №17110 від 30.09.2013 року на суму 96 173,84 грн, № 19227 від 31.10.2013 року на суму 248 301,56 грн; реєстрами обсягів реалізації природного газу з ресурсів Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через НАК "Нафтогаз України" через газорозподільні мережі ПАТ "Київгаз" за серпень, вересень, жовтень та листопад 2013 року; актами прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами за серпень, вересень, жовтень та листопад 2013 року. Дані обставини спростовують заперечення відповідача щодо недоведеності належними доказами постачання газу у відповідності до умов договору. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України № 5021/1407/12, № 924/943/14.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання щодо передачі природного газу у відповідності до умов договору.

Відповідач же свої зобов'язання по оплаті прийнятого в період з січня по листопад 2013 року виконав частково у сумі 755 000,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 13/2137-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 373 534,03 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 139 662,68 грн, 3% річних у розмірі 92 638,56 грн. та 1 052 715,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за спожитий природний газ в період із січня по листопад 2013 року.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу вноситься з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на прострочену заборгованість відповідача в період із січня по листопад 2013 року у сумі 1 373 534,03 грн, сума інфляційних втрат становить 1 131 058,83 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що Господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог.

Оскільки позивачем інфляційні втрати визначені у розмірі 1 052 715,56 грн, то стягненню підлягає саме ця сума.

При здійсненні перевірки господарським судом правильності нарахування позивачем 3 % річних встановлено, що позивач безпідставно включив до періоду прострочення основного грошового зобовязання дні, коли відповідачем було погашено залишок основної суми боргу за переданий йому природний газ.

Відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів статті 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду у справах за позовами ПАТ "НАК "Нафтогаз" №904/2096/14 (номер ЄДРСР 40479122) від 16.09.2014 та №910/21901/13 (номер ЄДРСР 39630850) від 02.07.2014.

У постанові від 30.07.2014 у справі №910/23600/13(номер ЄДРСР 39961944) Вищий господарський суд вказує, що період прострочення характеризується пасивною поведінкою субєкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобовязання. У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки субєкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобовязання (стаття 599 ЦК України).

За розрахунком, здійсненим господарським судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 3% річних, нарахованих за зобовязаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у період з січня по листопад 2013 року, у сумі 92 244,70 грн. У зазначеній сумі позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню. В частині стягнення 393,86 грн. 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 139 662,68 грн пені.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При здійсненні перевірки Господарським судом правильності нарахування позивачем пені встановлено, що позивач безпідставно включив до періоду прострочення основного грошового зобовязання дні, коли відповідачем було погашено залишок основної суми боргу за переданий йому природний газ.

За розрахунком, здійсненим судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір пені, нарахований за зобовязаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у період із січня по листопад 2013 року у сумі 139 228,18 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, у сумі 434,50 грн, слід відмовити.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49,77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Науково дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" (08131, Київська область, Києво Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 63, ідентифікаційний код: 00849296) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код: 20077720) 1 373 534,03 грн (один мільйон триста сімдесят три тисячі пятсот тридцять чотири гривні три копійки) основного боргу, пеню у розмірі 139 228,18 грн (сто тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень вісімнадцять копійок), інфляційних втрат 1 052 715,56 грн (один мільйон пятдесят дві тисячі сімсот п'ятнадцять гривень пятдесят шість копійок), 3% річних у сумі 92 244,70 грн (девяносто дві тисячі двісті сорок чотири гривні сімдесят копійок) 39 865,83 грн (тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят пять гривень вісімдесят три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено - 29.12.2015 року

Суддя А.С. Грєхов