Рішення № 54679848, 21.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа № 911/4988/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 11435,37 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 23.10.2014 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 11435,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 007236 від 15.08.2014 р., у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 8085,10 грн. основного боргу, 856,44 грн. пені, 53,42 грн. 3% річних, 224,91 грн. інфляційних втрат, 2215,50 грн. штрафу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 30.11.2015 р. та 21.12.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 30.11.2015 р. та 21.12.2015 р. не зявився, представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.12.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 007236, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем за договором, є видаткова накладна, або ТТН.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що покупець зобовязується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарного дня з моменту її передачі.

У відповідності з п. 4.1 договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобовязаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» було поставлено ФОП ОСОБА_1 товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-60-035081 від 29.07.2015 р. на суму 3739,38 грн., № РН-60-036011 від 04.087.2015 р. на суму 2996,70 грн., № РН-60-038256 від 18.08.2015 р. на суму 1254,00 грн., № РН-60-038504 від 19.08.2015 р. на суму 3087,42 грн., № РН-60-035117 від 29.07.2015 р. на суму 1701,60 грн.

ФОП ОСОБА_1 було частково оплачено отриманий від позивача товар.

ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за третій квартал 2015 року на суму 8085,10 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за товар, поставлений за договором поставки № 007236 від 15.08.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не зявився, представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором поставки № 007236 від 15.08.2014 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 007236 від 15.08.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 8085,10 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 856,44 грн. пені та 2215,50 грн. штрафу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно з п. 4.1 договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобовязаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, визначений позивачем з урахуванням зазначених вище приписів ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 856,44 грн., нарахований на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 28.08.2015 р. до 03.11.2015 р., є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем було визначено 20% штрафу у розмірі 2215,50 грн., який є арифметично вірним, у звязку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 53,42 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 20.08.2015 р. до 03.11.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 20.08.2015 р. до 03.11.2015 р., становить 224,91 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крилова, 34, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В, код 38679874) 8085 (вісім тисяч вісімдесят пять) грн. 10 коп. основного боргу, 856 (вісімсот пятдесят шість) грн. 44 коп. пені, 2215 (дві тисячі двісті пятнадцять) грн. 50 коп. штрафу, 53 (пятдесят три) грн. 42 коп. 3% річних, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.12.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна