Рішення № 54679697, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015Справа №910/28066/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/28066/15

за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен»;

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення з орендованого майна та стягнення 4182,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2, довіреність № 139 від 02.11.2015р.;

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність б/н від 17.11.2015р.;

ОСОБА_4, довіреність б/н від 17.11.2015р.;

від третьої особи:ОСОБА_5, довіреність № 062/02/07-9104 від 17.08.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Київський метрополітен» з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про виселення з орендованого майна та стягнення 4182,07 грн.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повернення позивачу об'єкта оренди за наслідками припинення дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 700 від 18.09.2012р. Також просить стягнути з відповідача 3758,84 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо орендної плати, за прострочення якої нараховані пені в сумі 401,39 грн. пені та 21,84 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015р. порушено провадження у справі № 910/28066/15, розгляд справи призначено на 19.11.2015р. та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

19.11.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог частково, зокрема, в частині стягнення 4182,07 грн.

Представник третьої особи в судовому засіданні 19.11.2015р. подав суду письмові пояснення, згідно яких Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначає, що оскільки термін дії договору оренди припинений та з огляду на наявність заперечень орендодавця проти продовження терміну дії, то вимоги позивача про виселення орендаря з орендованого майна підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 19.11.2015р., на підставі ч. 3 с т. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 17.12.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 17.12.2015р. представником позивача підтримані заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили, обґрунтовуючи викладеними у відзиві обставинами.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2012р. між комунальним підприємством «Київський метрополітен» (за договором - підприємство), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - орендар) та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (перейменоване у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (за договором - орендодавець) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 700, згідно умов п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 03.07.2012р. № 122 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами (фотопослуги та торгівля супутніми товарами).

Відповідно до п. 2.1 договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 3,47 кв. м. та зазначена в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Умовами п. 2.4 договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства "Київський метрополітен".

За актом прийому-передачі майна в оренду б/н від 18.09.2012р., орендодавець передав, а відповідач отримав у користування об'єкт оренди, загальною площею 3,47 кв.м. по договору.

Відповідно до п.3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 (далі - Методика), та на дату підписання Договору становить без ПДВ 309,16 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому становить 1072,77 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (пункт 3.2 Договору);

Згідно з умовами п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме КП «Київський метрополітен», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (пункт 3.6 Договору); орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (пункт 4.2 Договору).

Положеннями п.4.15 договору узгоджено, що орендар після припинення дії договору зобов'язаний впродовж 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі підприємству, вказаний акт підписується орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Згідно з умовами пункту 9.1, договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2012р. до 30.05.2015р.

Відповідно до п. 7.6 договору, у разі закінчення строку дії договору відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку із тим, що після закінчення терміну дії договору відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства об'єкт оренди позивачу не повернув, а також у відповідача існує заборгованість по орендним платежам за період користування орендованим майном поза межами дії договору протягом періоду з травня 2015 року по вересень 2015 року включно у сумі 3758,84 грн.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 9.4 договору він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Київський метрополітен» листом від 11.06.2015р. № 460-НДД повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору 30.05.2015р. та не продовження його на новий термін і вимагав привести об'єкт оренди у первинний стан та в терміни, визначені п. 4.15 договору, передати за актом приймання-передачі.

Крім того, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 29.04.2015р. № 062/07/16-4815 повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору оренди та необхідність повернути об'єкт оренди за актом приймання-передавання позивачу.

Відповідач у відповідь на зазначений лист надіслав Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лист за № 30 від 04.09.2015р., який отримано 29.04.2015р. за вх. № 062/07/16-215, в якому просив вирішити питання по продовженню дії спірного договору.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслав відповідачу лист від 12.10.2015р. № 062/07/11-11385, відповідно до якого зазначив, що попереднім листом від 29.04.2015р. № 062/07/16-215 відповідача повідомлено про припинення терміну дії договору оренди у відповідності до п. 9.4 договору та вказав про необхідність звільнення орендованого приміщення.

Проте, станом на час розгляду справи відповідач за наслідками припинення договору оренди не звільнив та не повернув позивачу орендоване приміщення загальною площею 3,47 кв. м, що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), яке фактично перебуває в тимчасовому користуванні відповідача. Доказів повернення зазначеного майна відповідач суду не надав.

Докази оформлення сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору щодо подальшої оренди відповідачем нерухомого майна (частини вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), б/н, загальною площею 3,47 кв. м для торгівлі непродовольчими товарами, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Положеннями ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 2 ст. Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема,закінчення строку, на який його було укладено.

З огляду на положення чинного законодавства України, договору, укладеного між сторонами, а також враховуючи відсутність згоди орендодавця на продовження строку його дії, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 700 від 18.09.2012р. є припиненими за наслідками закінчення строку, на який його було укладено, тобто з 30.05.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Умовами пункту 4.15 договору сторони визначили, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 днів передати майно по акту приймання-передачі позивачу.

Відповідно до п. 8.5.6 договору, у разі припинення дії цього договору, відповідач звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Лісова" в термін, визначений п. 4.15 цього договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, позивач, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Доказів повернення відповідачем орендованого приміщення за актом приймання-передачі позивачу станом на час розгляду справи, суду не надано.

Оскільки відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договірні відносини сторін припинились у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди № 154 від 20.07.2012р. і відповідач втратив статус орендаря, суд визнає вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого майна (частини вестибюлю, загальною площею 3,47 кв. м, що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що знаходяться у вестибюлі № 1 за адресою: станція метро "Лісова", загальною площею 3,47 кв. м, обґрунтованими.

Відповідачем, не надано суду документів, що підтверджують його право на зайняття нерухомого майна (частини вестибюлю №1 за адресою: станція метро "Лісова", загальною площею 3,47 кв. м), у відповідності до норм чинного законодавства та, зокрема, ст.ст.2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що власником майна є громада міста Києва, а відмову в продовженні строку дії договору вчиняє позивач.

У пункті 2.4 Договору зазначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен», а пунктом 3.5 Договору зокрема встановлено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме КП «Київський метрополітен».

22.09.2011р. Київською міською радою було прийнято рішення, яким затверджено Положення, пунктом 2.1 якого уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва, зокрема, Департамент, Комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади міста Києва щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Частиною першою статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.

Частиною другою вказаної статі встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що позивач володіє правом щодо захисту свого права як підприємства, за яким закріплений об'єкт оренди на праві господарського відання чи оперативного управління.

Крім того, судом враховано що, під час розгляду справи представники відповідача фактично не заперечували щодо звільнення приміщення та повернення обєкту оренди позивачу.

З огляду на зазначені вище обставини та положення чинного законодавства, позовні вимоги в частині виселення відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), Б/Н, та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) загальною площею 3,47 кв. м., що належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), Б/Н підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон), орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Частиною третьою статті 19 Закону встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з пунктом 3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме КП «Київський метрополітен», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до пункту 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, слід враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача з внесення орендної плати виникла за період травень, червень (частково), вересень 2015 року у загальній сумі 3 758,84 грн.

При цьому, з наданих відповідачем квитанцій вбачається здійснення останнім орендних платежів за користування обєктом оренди в червні, липні та серпні 2015 року в сумі 6726,47 грн. З огляду на наведене, суд не приймає до уваги твердження відповідача про неможливість здійснення господарської діяльності, оскільки здійснення орендних платежів свідчить про користування відповідачем обєктом оренди у спірний період.

Крім того, умовами договору та нормами чинного законодавства передбачено обовязок орендаря вносити орендні платежі незалежно від результатів господарської діяльності.

У зв'язку з тим, що відповідачем не подано суду доказів сплати залишку орендних платежів, то суд задовольняє вимогу про стягнення орендної плати у сумі 3758,84 грн.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд також стягнути з відповідача 401,39 грн. пені та 21,84 грн. 3% річних за порушення с троків виконання грошових зобовязань.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором щодо оплати виконаних позивачем робіт, тобто грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовна вимога позивача в цій частині, підлягає задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який додано до позовної заяви, та який є арифметично вірним.

Щодо стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

Умовами пункту 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобовязань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобовязання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 401,39 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень частини 3 пункту 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.7.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що відповідач перебуває в тяжкому майновому стані, з огляду на що, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 1,39 грн. від визначеного позивачем, у звязку з чим з відповідача підлягає стягненню 1,39 грн. пені.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

При цьому, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, про розстрочку виконання рішення суду по справі № 910/28066/15 в частині стягнення 3758,84 грн. основного боргу, 1,39 грн. пені, 3% річних у сумі 21,84 грн. та судових витрат у сумі 3654,00 грн. з наступних підстав.

Згідно з пунктами 3 та 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно п. 9.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» (зі змінами), господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано розстрочку виконання, - конкретні терміни їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Отже, господарський суд вбачає поважні причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, та вважає доцільним розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/28066/15 на 12 місяців рівними частинами.

Суд приймає до уваги і ту обставину, що при розстрочці виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 20008775261) з нерухомого майна (частини вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), Б/ОСОБА_6 наказ.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 20008775261) демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) загальною площею 3,47 кв.м., що належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, та знаходяться за адресою: станція метро "Лісова" (вестибюль № 1), Б/ОСОБА_6 наказ.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 20008775261) на користь комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр. Перемоги, 35; код ЄДРПОУ 03328913) 3758 грн. 84 коп. основного боргу, 1 грн. 39 коп. пені, 3% річних у сумі 21 грн. 84 коп. та судових витрат у сумі 3654 грн. 00 коп.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015р. у справі № 910/28066/15 на 12 місяців за наступним графіком сплати:

- до 17.01.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.02.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.03.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.04.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.05.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.07.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.08.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.09.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.10.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.11.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.;

- до 17.12.2016р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 67 коп.

- до 17.01.2017р. 619 (шістсот девятнадцять) грн. 70 коп. ОСОБА_6 наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 28.12.2015р.

Суддя А.І. Привалов