Рішення № 54679673, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015Справа №910/29600/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/29600/15

за позовом державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотрубобудування

«Зоря» - «Машпроект»;

до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз

України»;

про стягнення 82 655,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17/1-6457 від 20.07.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 121/16 від 15.12.2015р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотрубобудування «Зоря» - «Машпроект» (надалі позивач) з позовом до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі відповідач) про стягнення 82 655,21 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору 3 06/08-393 від 26.03.2008р. позивач здійснив попередню оплату вартості природного газу в сумі 9 606 007,65 грн., в свою чергу за грудень 2010 року відповідач не поставив природний газ на користь позивача на суму 32 721,23 грн. , у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму попередньої оплати та нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 27 849,21 грн. втрат від інфляції, 4690,35 грн. 3% річних та 17394,42 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015р. порушено провадження у справі № 910/29600/13 та призначено її розгляд на 17.12.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 17.12.2015р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008р. між позивачем (за договором покупець) та відповідачем (за договором постачальник) було укладено договір поставки природного газу № 06/08-393 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник згідно з цим договором зобовязується передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Договір укладений з протоколом розбіжностей, який підписаний 27.03.2008р. повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник передає за цим договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником.

Згідно п.4.4 договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 28.11.2008р. до договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Згідно з п.6.1 договору, в редакції додаткової угоди № 23 від 08.09.2010р. до договору, оплата за природний газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

-оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 (пять) банківських днів до початку поставки газу;

-оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 10 числа та до 20-го числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 21 від 19.07.2010р. до договору, постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. включно газ в обсязі до 7920,00 тис. куб. м., за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях:

1.жовтень: 1430,0 тис. куб. м.;

2.листопад 2530,0 тис. куб. м.;

3.грудень 3960,0 тис. куб. м.

Згідно з п.6.3 договору, в редакції додаткової угоди № 23 від 08.09.2010р. до договору, сторони домовились, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується постачальником пропорційно вартості газу та витрат на транспортування газу територією України.

Відповідно до п.6.5 договору, в редакції додаткової угоди № 23 від 08.09.2010р. до договору, кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору.

На виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату вартості природного газу у розмірі 9 606 007,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку з рахунку позивача.

В свою чергу, у грудні 2010 року, відповідач здійснив поставку природного газу на користь позивача лише на суму 9 573 286,46 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2010р., а тому вартість обсягу недопоставленого газу становить 32 721,23 грн.

Також актом звіряння розрахунків від 30.09.2011р., який підписаний обома сторонами без зауважень, підтверджується сума попередньої оплати за непоставлений газ, що склала 32 721,23 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 721,23 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не виконав покладених на нього договором зобов'язань щодо обсягів поставки природного газу, обумовленого в договорі, та не повернув суму попередньої оплати, то суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання від відповідача коштів в розмірі 32 721,23 грн., які були сплачені, як сума попередньої оплати згідно договору про закупівлю природного газу.

Відповідач у судовому засіданні не надав суду доказів того, що ним був поставлений позивачу газ на загальну суму передоплати, тобто на суму 9 606 007,65 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 32 721,23 грн. підлягає задоволенню.

На викладені відповідачем заперечення у відзиві, суд відзначає, що припинення постачання природного газу за наявності обставин припинення/обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу по незалежних від нього причин, не є підставою для звільнення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від повернення суми попередньої оплати, на яку не виконано зобов'язання щодо поставки газу.

Разом з тим, суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та проценти за користування грошовими коштами в сумі 49 933,98 грн., нарахованих за період з 01.01.2011 року по 12.10.2015 року з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватися як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. № 3-357гс15.

З огляду на те, що між сторонами не виникло грошових зобов'язань, то у відповідача відсутні підстави для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору № 06/08-393 від 26.03.2008р., судом встановлено, що його умовами сторонами не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Також розмір процентів не визначено нормами чинного законодавства за користування чужими грошовими коштами щодо договорів поставки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827) на користь державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотрубобудування «Зоря» - «Машпроект» (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-А; код ЄДРПОУ 31821381) суму попередньої оплати в розмірі 32 721 грн. 23 коп. та 490 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.12.2015р.

Суддя А.І. Привалов