Рішення № 54679577, 21.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015

Справа №910/29336/15

За позовом

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ЕЛКОМ»

Про

стягнення 52 229,90 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ЕЛКОМ» про стягнення 50 655,38 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2015 року було порушено провадження у справі № 910/29336/15 та призначено справу до розгляду на 08.12.2015 року.

Представник позивача 08.12.2015 року через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, а в судовому засіданні 08.12.2015 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Судом повідомлено, що питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог буде вирішено судом у наступному судовому засіданні.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 21.12.2015 р.

Представники сторін у судове засідання 21.12.2015 р. не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 21.12.2015 р. судом було розглянуто заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у відповідності до якої останній просив суд стягнути з відповідача 24 368,78 грн. основного боргу та 27 861, 12 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об’єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог, у зв’язку з чим нова ціна позову становить 52 229,90 грн.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.12.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 р. між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП Елком» (постачальник, відповідач) було укладено договір на постачання товару № 53-123-08-15-01310, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язався передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1, що є невід’ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару – не раніше 2014 року.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість товару складає разом 398 016,00 грн.

Умовами п. 2.2. договору встановлено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1).

Згідно з пунктом 3.1. договору, постачання здійснюється у червні 2015 року автотранспортом постачальника на умовах DDP, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, відповідно до правил Інкотермс-2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами договору поставки № 53-123-08-15-01310 від 01.04.2015 р. поставка товару відповідачем повинна була відбутись не пізніше 30.06.2015 р. (протягом червня 2015 р.). Разом з тим, відповідачем поставка була здійснена з порушенням строку, зокрема, 19.08.2015 р. було поставлено продукцію на суму 317 736,00 грн., що підтверджується прибутковим ордером № 15-4621 від 19.08.2015 р. на суму 22 032,20 грн., № 15-4617 від 19.08.2015 р. на суму 164 280,00 грн., № 15-4618 від 19.08.2015 р. на суму 67 712,00 грн., прибутковим ордером № 15-4620 від 19.08.2015 р. на суму 65 712,00 грн.; 12.10.2015 р. відповідачем позивачу було здійснено постачання товару відповідно до прибуткового ордеру № 15-6758 від 12.10.2015 р. на суму 13 920,00 грн. та 20.10.2015 р. здійснено постачання товару відповідно до прибуткового ордеру № 15-7131 від 20.10.2015 р. на суму 66 360,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, за порушення зобов’язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 368,78 грн. та 27 861,12 грн. штрафу, у зв’язку з невчасним виконанням останнім свого обов’язку з поставки товару за договором поставки № 53-123-08-15-01310 від 01.04.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з пунктом 3.1. договору, постачання здійснюється у червні 2015 року автотранспортом постачальника на умовах DDP, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, відповідно до правил Інкотермс-2010.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції відповідачем була здійснена з простроченням строків, зокрема, 19.08.2015 р. було поставлено продукцію на суму 317 736,00 грн., що підтверджується прибутковим ордером № 15-4621 від 19.08.2015 р. на суму 22 032,20 грн., № 15-4617 від 19.08.2015 р. на суму 164 280,00 грн., № 15-4618 від 19.08.2015 р. на суму 67 712,00 грн., прибутковим ордером № 15-4620 від 19.08.2015 р. на суму 65 712,00 грн.; 12.10.2015 р. відповідачем позивачу було здійснено постачання відповідно до прибуткового ордеру № 15-6758 від 12.10.2015 р. на суму 13 920,00 грн. та 20.10.2015 р. здійснено постачання товару відповідно до прибуткового ордеру № 15-7131 від 20.10.2015 р. на суму 66 360,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 договору, за порушення зобов’язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частино 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основ лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків, чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

З аналізу наявного в матеріалах справи статуту вбачається, що позивач відноситься до держаного сектору економіки.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по поставці товару, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 24 368,78 грн. та 27 816,12 грн. відповідно, перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ЕЛКОМ» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, оф. 5, код ЄДРПОУ 33350787) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (місцезнаходження: 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) 24 368 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 78 коп. пені, 27 861 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 12 коп. штрафу та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.12.2015 р.

Суддя Спичак О.М.