Рішення № 54679531, 21.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/25414/15За позовомОСОБА_1 акціонерного товариства Нео Віта

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) ОСОБА_2 інфраструктури України;

2) Київська міська рада;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (за дов.)

від відповідача: не зявились

від третіх осіб: не зявились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство Нео Віта до ОСОБА_1 акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту про усунення перешкод у користуванні майном, а саме демонтувати та вивезти із використовуваної відповідачем земельної ділянки прощею 7,8146 га, розташованої в м. Києві по вул. Березневій, 12, кадастровий номер 8000000000:63:127:0075, залізничні колії із стрілочним переходом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на земельній ділянці,що перебуває у нього в суборенді знаходиться майно відповідача без належних для того підстав, а саме рейкові колії та стрілочні переходи, які колись були частиною підїзної залізничної колії до заводу Вулкан, розміщеного у м. Києві по вул. Регенераторній, 4.

Ухвалою суду від 28.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25414/15, розгляд останньої призначено на 02.11.2015.

06.10.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

28.10.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав клопотання про долучення документів до справи (фотографії колій по вул. Березневій, 12 у м. Києві).

В судовому засіданні 02.11.2015 представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду, технічний паспорт підїзних залізничних колій, витяг з Наказу ОСОБА_2 транспорту України та копії інвентарних карток.

02.11.2015 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України, розгляд якого було відкладено, в звязку з необхідністю витребування доказів на підтвердження обґрунтованості залучення третьої особи, та клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 09.11.2015, в звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 09.11.2015 представником відповідача подано додаткові документи: копії інвентарних карток, схема підїзних залізничних колій, копія технічного паспорту.

Представником відповідача повторно заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України.

Клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України, судом задоволено.

Ухвалою суду від 09.11.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 інфраструктури України, розгляд справи відкладено на 25.11.2015.

24.11.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у позові відмовити та визнати недійсними договори: оренди № 66-6-00515 від 20.09.2009 та суборенди від 21.07.2015. Відповідач зазначив, що спірне майно є загальнодержавною власністю і його демонтаж призведе до знецінення майна, в звязку з неможливістю використання його за цільовим призначенням. Щодо земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, відповідач зазначив, що Київська міська рада не мала повноважень передавати в оренду земельну ділянку не будучи її власником, так як земельна ділянка відноситься до земель державної власності. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю та в порядку ст.. 83 ГПК України визнати недійсним договір оренди земельної ділянок від 20.09.2009 № 66-6-00515, укладений Київською міською радою з ТОВ Інвестиційна група Схід та договір суборенди від 21.07.2015, укладений між ТОВ Інвестиційна група Схід та ПрАТ Нео Віта.

24.11.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач подав клопотання про залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Київську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід та заяву про витребування доказів. Відповідач подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

24.11.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва ОСОБА_2 інфраструктури України подало відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувало, просило суд відмовити в позові повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підїзні колії, що просить демонтувати позивач, являються власністю відповідача, прийнятою ним за актом приймання-передачі. Земельну ділянку Київська міська рада не мала права передавати в оренду, оскільки не була власником вказаної земельної ділянки.

В судовому засіданні 25.11.2015 представник відповідача заявив клопотання про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Київську міську раду та ТОВ Інвестиційна група Схід.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, наголошував, що відповідач таким чином намагається затягувати розгляд справи.

Представники третьої особи підтримали клопотання відповідача та просили його задовольнити.

Судом перенесено розгляд клопотання.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів.

Позивач проти задоволення клопотання заперечував.

Представники третьої особи клопотання відповідача підтримали, просили суд його задовольнити.

Судом частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

В судовому засіданні оголошено перерву на 27.11.2015.

26.11.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав заяву про долучення документів, до якої додав копію договору оренди земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно, рішення Київської міської Ради від 27.12.2007 № 1544/4377.

27.11.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав пояснення у справі.

В судовому засіданні 27.11.2015 позивач надав до матеріалів справи додаткові документи: листи Київської міської ради та докази на підтвердження направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.

В судовому засіданні 27.11.2015 відповідач заявив клопотання про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Київську міську раду та ТОВ Інвестиційна група Схід.

Представник позивача поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи підтримав клопотання відповідача та просив його задовольнити.

Суд задовольнив клопотання відповідача про залучення третіх осіб, ухвалою суду від 27.11.2015 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київську міську раду; Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід.

В звязку з необхідністю витребування додаткових доказів та залученням третіх осіб, суд відклав розгляд справи на 14.12.2015.

Ухвалою суду від 30.11.2015 строк вирішення спору на підставі клопотання відповідача, продовжено на 15 днів.

09.12.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав докази надсилання копії позовної заяви та додатків до неї третім особам.

09.12.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід подало пояснення у справі, в яких позовні вимоги позивача підтримало в повному обсязі, просило розглянути спір без участі представника товариства та долучити до матеріалів справи інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.12.2015; установчі документи товариства.

09.12.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач подав додаткові пояснення у справі з долученням додаткових документів.

10.12.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання судового рішення у справі № 910/29813/15 за позовом ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту до Київської міської ради; Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід про скасування рішення Київської міської ради № 26.06.2007 № 985/1646 та від 27.12.2007 № 1544/4377 та визнання недійсним договором оренди земельної ділянки від 20.09.2009 № 66-6-00515 законної сили.

14.12.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшли пояснення по справі від Київської міської ради, в яких рада просила прийняти законне рішення та розглядати справу без участі її представника. До пояснень долучені рішення Київської міської ради.

В судовому засіданні 14.12.2015 представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.

Представник третьої особи 1 підтримав клопотання відповідача.

Представники третіх осіб 2, 3 в судове засідання не зявились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд відклав розгляд справи на 21.12.2015, витребувавши у позивача письмові пояснення з приводу заявленого відповідачем клопотання.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 21.12.2015 відповідачем подані додаткові пояснення.

В судове засідання 21.12.2015 представники відповідача та третіх осіб не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно п. 3.16. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Суд вважає, що розгляд справи № 910/29813/15 за позовом ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту до Київської міської ради; Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід про скасування рішення Київської міської ради № 26.06.2007 № 985/1646 та від 27.12.2007 № 1544/4377 та визнання недійсним договором оренди земельної ділянки від 20.09.2009 № 66-6-00515 не перешкоджає вирішенню по суті даної справи, оскільки, суттю спору у справі № 910/25414/15 є підставність перебування майна відповідача на земельній ділянці по вул. Березневій, 12 у м. Києві та факт перешкоджання майна відповідача використовувати за цільовим призначенням вказану земельну ділянку.

Відповідач не обгрунтував, яким саме чином унеможливлюється розгляд справи № 910/25414/15 до прийняття у справі № 910/29813/15 рішення.

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовляє, в звязку з необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 2 виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 02.01.1946 поновлено відвід земельної ділянки площею біля 30 га Київському Регенератно-Резиновому заводу по вул. Регенераторній.

Рішенням № 1008 виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20.05.1952 відведено Будівельно-монтажному тресту Легпромбуду № 4 ОСОБА_2 легкої промисловості СРСР земельну ділянку біля 2,0 га біля Регенераторно-Резинового заводу по вул. Регенераторній.

Рішенням № 1168 Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13.07.1954 відведено СМУ тресту Легпромбуд № 4 додаткову земельну ділянку площею 5 га по вул. Червоних партизанів, 12.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 985/1646 Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід для експлуатації та обслуговування виробничої бази вул. Березневій, 12 у Дніпровському районі м. Києва вирішено передати ТОВ Інвестиційна група Схід земельну ділянку площею 7,93 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази по вул. Березневій, 12 у м. Києві.

Визнано такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 20.05.1952 № 1008 та від 13.07.1954 № 1168.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 № 1544/4377 Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід для реконструкції території з будівництвом обєктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення на вул. Березневій, 12 у Дніпровському районі м. Києва вирішено передати ТОВ Інвестиційна група Схід в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 7,81 га для реконструкції території з будівництвом обєктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення на вул. Березневій, 12 у Дніпровському районі м. Києва, наданих відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2011 № 985/1646.

Судом встановлено, що ще до передачі земельної ділянки у користування ТОВ Інвестиційна група Схід розпоряджався земельною ділянкою та надавав її у користування виконавчий комітет Київської міської ради депутатів трудящих.

На підставі рішення Київської міської Ради від 27.12.2007 № 1544/4377 між Київською міською радою та ТОВ Інвестиційна група Схід укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно п.1.1, 2.1 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 20.05.2009 за № 66-6-00515 Київська міська рада на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1544/4377, передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід приймає в оренду земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Березнева, 12 у Дніпровському районі м. Києва, розмір - 7,8146 га, цільове призначення - для реконструкції території з будівництвом обєктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення, кадастровий номер - 8000000000:63:127:0075.

Згідно акту від 11.06.2008 встановлено межі земельної ділянки - обєкта оренди в натурі (на місцевості).

П. 13.1, 13.2 договору оренди передбачено право орендаря передати земельну ділянку або її частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця. Орендодавець надає свою згоду чи заперечення щодо передачі земельної ділянки або її частини у суборенду шляхом прийняття в установленому законом порядку відповідного рішення.

До матеріалів справи надано лист № 6 від 29.05.2015, в якому ТОВ Інвестиційна група Схід просило надати згоду на передачу в суборенду ПрАТ Нео Віта земельної ділянку площею 7,8146, кадастровий номер - 8000000000:63:127:0075, розташованої у м. Києві по вул. Березневій, 12 (отримано 29.05.2015 вх. 08/9519).

Листом від 02.07.2015 № 057024-11737 Департамент земельних ресурсів повідомив, що рішення про відмову чи згоду на суборенду земельної ділянки по вул. Березневій, 12 у м. Києві не приймалось, у разі укладення договору суборенди земельної ділянки, який відповідає вимогам законодавства, товариству необхідно подати договір до Департаменту земельних ресурсів для внесення інформації до міського земельного кадастру.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Як встановлено судом з матеріалів справи рішення про відмову у передачі в суборенду земельної ділянки по вул. Березневій, 12 у м. Києві орендодавцем у встановленому законом порядку не приймалось. При цьому орендар звертався до орендодавця з проханням про передачу вказаної земельної ділянки в суборенду. В силу ст. 8 Закону України Про оренду землі орендар мав право передати орендовану земельну ділянку в суборенду.

21.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна група Схід (орендар) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Нео Віта (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 892, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4

Відповідно до цього договору, орендар передає суборендареві в строкове платне користування земельну ділянку по вул. Березневій, 12 у Дніпровському районі м. Києва, розміром 7,8146 га, з цільовим призначенням - для реконструкції території з будівництвом обєктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення, кадастровий номер - 8000000000:63:127:0075 (обєкт суборенди), а суборендар зобовязується сплачувати плату за суборенду обєкта суборенди та виконувати інші умови договору ( п. 1.1, 2.1 Договору суборенди).

Згідно п. 1.2, 1.3 договору суборенди, орендар використовує обєкт суборенди відповідно до договору оренди земельної ділянки укладеного між орендарем та Київською міською радою, та зареєстрованого ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 20.05.2009 за № 66-6-00515. Право власності зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний № обєкта нерухомого майна: 684522980000, № запису про право власності: 10484628, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 21.07.2015, індексний № витягу 40938315. Сторони підтверджують і гарантують, що вони у порядку встановленому ст. 8 Закону України Про оренду землі та абз. 9 ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності звертались до Київської міської ради з метою погодження передачі обєкта суборенди в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 договору суборенди, обєкт суборенди не має недоліків, що можуть перешкоджати його ефективному використанню. Земельна ділянка, яка є обєктом суборенди, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-УІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Цей договір укладено на строк до 20.05.2024 року. Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення ( п. 3.1, 13.1 договору суборенди).

Річна суборендна плата за користування обєктом суборенди встановлюється в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, визначеною в договорі оренди. Плата за суборенду вноситься суборендарем щомісячно рівними частинами за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на поточний рахунок (п. 4.2, 4.6 договору суборенди в редакції додаткової угоди від 06.08.2015 № в реєстрі 962).

Згідно п. 5.1 договору суборенди, умови збереження обєкта суборенди: на обєкті суборенди не дозволяється діяльність, не повязана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:127:0075) можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у звязку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору оренди та цього договору.

Відповідно до п. 5.2, 5.3 договору суборенди, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 16.07.2015 № НВ-8000194812015 на земельну ділянку площею 7,8146 га відомості про обтяження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані. Сервітути, обмеження та права третіх осіб щодо земельної ділянки на день підписання цього договору відсутні.

Передача обєкта суборенди здійснюється за актом приймання-передачі обєкта суборенди. Право суборенди обєкта суборенди виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 6.1, 6.2 договору суборенди).

До матеріалів справи надано акт приймання-передачі обєкта суборенди від 21.07.2015, підписаний та скріплений печатками орендаря та суборендаря, згідно якого орендар передав, а суборендар прийняв у суборенду земельну ділянку з наступними характеристиками:

місце розташування - вул. Березнева, 12 у Дніпровському районі м. Києва,

розмір - 7,8146 га,

цільове призначення - для реконструкції території з будівництвом обєктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення,

кадастровий номер - 8000000000:63:127:0075.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер: 40950166 станом на 21.07.2015, договір суборенди земельної ділянки, серія та № 892, виданий 21.07.2015, видавник: приватний нотаріус ОСОБА_4, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 23017729 від 21.07.2015. Обєктом суборенди є зазначена вище земельна ділянка. Суборендар - ПрАТ Нео Віта, орендар - ТОВ Інвестиційна група Схід.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 24.04.2015, зареєстрований в реєстрі за № 261, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, ТОВ Інвестиційна група Схід (продавець) продає ПрАТ Нео Віта (покупець) майно, а покупець купує та приймає майно від продавця і зобовязується сплатити купівельну ціну в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Майном за вказаним договором являється майновий комплекс загальною площею 4891,10 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Березнева, будинок 12, тимчасові виробничі споруди та інженерні мережі, призначені для обслуговування комплексу (п. 1.1, 2.1. договору купівлі-продажу). Майно за договором купівлі-продажу було передано покупцю згідно акту приймання-передачі від 24.04.2015.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 169 від 26.08.2015, в якому просив демонтувати із земельної ділянки по вул. Березневій, 12 у м. Києва, кадастровий № 8000000000:63:127:0075 рейкові нитки та шпали, для забезпечення можливості використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням.

30.08.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 171, в якому надав документи на підтвердження права користування земельною ділянкою по вул. Березневій, 12 у м. Києві.

На вказані лист відповідач надав відповідь 14.09.2015 № 2488, в якому повідомило про неможливість якнайшвидшого демонтажу підїзних колій, що розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, та запропонувало провести комісійне обстеження майна товариства, яке розташоване на території земельної ділянки по вул. Березневій у м. Києві.

Згідно акту обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 8000000000:63:127:0075, розташована за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 12 від 16.09.2015 на земельній ділянці загальною площею 7,8146 га, за кадастровим номером 8000000000:63:127:0075, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 12, знаходиться майно ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ, а саме: залізнична колія № 19 із стрілочним переводом № 322 (інв. № 353) - загальною довжиною 398,3 м; залізнична колія № 20 (інв № 19) - довжиною 233,5 м; залізнична колія № 21 з стрілочним переводом № 323 (інв. № 353) - загальною довжиною 89,5 м; залізнична колія № 22 (інв. № 19) - загальною довжиною 41,7 м; залізнична колія з стрілочним переводом № 321 (інв. № 353) - загальною довжиною 399,3 м.

На даній земельній ділянці відсутнє наступне: по колії № 23 рейки довжиною 25 м (12,5 п.м) ; на стрілочному переводі № 321 два вістряки та хрестовина; по колії № 21 рейка довжиною 41 м (20,5 п.м.); будівля колійної бригади. Вище перераховані колії не мають примикання до залізничних колій станції Дарниця. Акт складений та підписаний представниками ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ та ПрАТ Нео Віта.

Згідно листа ТОВ Завод Вулкан від 01.09.2015 № 34 залізничний підїзд 2416 погонні м був знесений, про що свідчить довідка Київського міського бюро інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 12.07.2013 № 15433 (довідка додана в матеріали справи). Згідно свідоцтва від 30.09.2002 серія ВАА № 756724 вказаний вище підїзд належав на праві власності Закритому акціонерному товариству Вулкан-Правекс (реєстраційне посвідчення № 001734).

В звязку зі знесенням залізничного підїзду 2416, підїзні колії, що вели до ТОВ Завод Вулкан, не можуть використовуватись, оскільки більше не примикають до підприємства.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 2, 6, 8 ст. 93 Земельного Кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України,право оренди земельної ділянки виникає після його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, а також орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Приписами частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Положеннями статей 391, 396 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

П. 8.3 договору суборенди передбачено право суборендаря самостійно господарювати на обєкті суборенди з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього договору та договору оренди; зводити в установленому законодавством порядку побутові та інші будівлі та споруди.

Майно відповідача перешкоджає праву суборендаря самостійно господарювати на орендованій земельній ділянці. Під'їзні залізничні колії відповідача, що перебувають на суборендованій земельній ділянці, позбавляють позивача права вільно користуватися належним йому майном всупереч ст. 321 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що згідно статуту ОСОБА_1 акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, затвердженого ОСОБА_2 інфраструктури України 03.02.2014 № 66, зареєстрований 05.02.2014 № 10671050056002813, ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ є новим найменуванням ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ, заснованого відповідно до Наказу ОСОБА_2 транспорту України від 30.10.2001 № 746 шляхом перетворення державного підприємства Київ-Дніпровське МППЗТ у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України Про корпоратизацію підприємств від 15.06.1993 № 210/93. Товариство є юридичною особою публічного права та правонаступником усіх прав та обовязків державного підприємства Київ-Дніпровське МППЗТ та його філій. Засновником товариства є держава в особі ОСОБА_2 інфраструктури України.

П. 3.1 Статуту товариства передбачено, що метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницько-комерційної та інших видів діяльності.

Статутом товариства передбачено, що товариство є господарським товариством і має організаційно-правову форму акціонерного товариства, воно набуває цивільних прав і обовязків і здійснює їх через свої органи управління; товариство має відокремлене майно, що обліковується на самостійному балансі товариства. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками\акціонерами та розпоряджається ним (продаж, списання, передача в заставу та\або управління, в оренду, здійснення внеску до спільної діяльності) відповідно до чинного законодавства та статуту, за погодженням, у випадках передбачених законодавством, з вищим органом товариства у визначеному ним порядку. Товариство не відповідає за зобовязаннями акціонерів та не несе відповідальність за зобовязаннями держави, її органів влади, а держава, її органи влади, не відповідають за зобовязаннями товариства. Засновником та єдиним акціонером товариства є держава в особі ОСОБА_2 інфраструктури України (п. 4.2, 4.5, 4.6, 4.8, 4.10, 4.15, 5.1 Статуту).

Відповідно до п.п. 30 п. 9.2.4 Статуту до виключної компетенції Вищого органу товариства (Загальних зборів акціонерів) належить прийняття рішень щодо розпорядження майном товариства (у тому числі списання, відчуження, оренда, передача з балансу на баланс, здійснення внеску до спільної діяльності) вартість якого, становить більше 25% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідач не надав доказів того, що вартість підїзних колій, які просить демонтувати позивач становить більше 25% вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності. За таких умов відсутні докази необхідності узгодження демонтажу підїзних колій з ОСОБА_2 інфраструктури України і заперечення відповідача щодо необхідності отримання згоди третьої особи на таке списання судом вважаються необґрунтованими.

Тобто, майно, передано засновником товариства є власністю відповідача, крім того спірні підїзні колії передані у власність ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в процесі корпоратизації не перебувають на балансі залізниці.

Згідно акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ ОСОБА_2 транспорту було передане нерухоме майно, зокрема залізнична колія ЗНІІЕП 0,5 км (інв № 19), м. Київ, вул Алма-Атинська, 37, залізнична колія ЗЗБВ-5 ст. Дарниця 1,4 км (інв. № 353), м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37.

На підтвердження права власності відповідача на майно, що просить демонтувати позивач, та перебування його на балансі відповідача до матеріалів справи надано інвентарні картки обліку основних засобів станом на 18.12.1998: № 18 на залізничні колії ЗНІІЕП 0,5 км; № 57 на залізничні колії ЗЗБВ-5, ст. Дарниця 1,4 км, місцем розташування обєктів є м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37. Колії № 19, 20, 21, 23 являються внутрішньозаводськими залізничними коліями.

До матеріалів справи надано: технічний паспорт на під'їзні залізничні колії № 19, 22, вантажотримувач ПП Атланта-Ойл від 27.02.2004 згідно якого залізничні колії, що належать ВАТ Київ-Дніпровське МППЗТ, № 19, 22 -359 гілка прилягають до підїзної колії № 1, межею підїзної колії гілки 359 є стик рамної рейки стрілки № 320;технічний паспорт підїзних залізничних колій СП Київінвестбудіндустрія-5, згідно якого підїзні колії знаходяться на балансі Київ-Дніпровського ППЗТ та приєднуються до колії № 1 ЗАТ Вулкан-правекс стрілкою № 319, яка є межею підїзних колій. Вказаний технічний паспорт не містить відомостей про підїзні колії № 20, 21, 23.

Також надано технічний паспорт на під'їзні залізничні колії № 19, 22, вантажотримувач ВАТ Шляховик 35-ТЖ-2000. Підїзні колії ВАТ Шляховик знаходяться на балансі Київ-Дніпровського ППЗТ та примикають до колії № 1 ЗАТ Вулкан-Правекс стрілкою № 319. Знак межа підїзної колії встановлений біля розподільного стовпчика стрілки № 319. Вказаний технічний паспорт не містить відомостей про підїзні колії № 20, 21, 23.

Судом встановлено, що згідно схеми підїзних залізничних колій № 19, 20, 23 та стрілочних переводів № 319, 321, 323 Київ-Дніпровського виробничого підрозділу ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ залізничні колії № 19, 20, 21, 22, 23, які просить демонтувати позивач, являються підїзними коліями, оскільки розміщені до знаку межа підїзної колії, що встановлений біля стрілочного переводу № 319.

Інших технічних паспортів суду не надано, зокрема на підтвердження необхідності використання спірних підїзних колій станом на час розгляду справи. При цьому всі підїзні колії, що просить демонтувати позивач, інвентаризовані відповідачем, що підтверджено інвентарними картками № 18 та 57.

На земельній ділянці по вул. Березневій, 12 у м. Києві знаходяться підїзні колії, що належать на праві власності відповідачу, зазначені обставини визнаються сторонами та третьою особою ОСОБА_2 інфраструктури України.

Відносини по використанню підїзних колій унормовані "Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій", затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованими в ОСОБА_2 юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з п. 2.1. Правил, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів; договори розробляються з урахуванням технології роботи під'їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках -з урахуванням єдиних технологічних процесів (ЄТП) .

Порядок оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів визначено розділом 3 Правил, згідно з яким залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під'їзної колії і її технічне оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під'їзної колії, а саме: довжина під'їзної колії, площа ділянки землі, зайнята під'їзною колією, і окремо -зайнята спорудами підприємства в смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватись плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження. У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов'язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження.

Матеріалами справи підтверджено, що підїзні колії, що просить демонтувати позивач, знаходяться у не придатному для використання стані. Судом оглянуто фотографії підїзних колій, надані позивачем, відповідачем не заперечується, що на вказаних фотографіях зображені спірні підїзні колії. Крім того відповідачем 1, як власником спірних підїзних колій, не надано доказів їх використання (наявності актів обстеження необхідних для експлуатації та договорів щодо експлуатації підїзних колій).

За статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно з положеннями статті 182 Цивільного кодексу України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості (у тому числі й тих об'єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під'їзні колії, автомобільна дорога, автомобільні платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону).

Підїзні колії являються приналежною річчю, що необхідна для обслуговування головної речі (підприємства, як цілісного майнового комплексу).

Державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

Отже в будь-якому випадку нерухоме майно приналежна річ, відображається у реєстраційних документах при реєстрації головної речі.

Відповідачем не доведено ті обставини, що підїзні колії являються нерухомим майном, та не подано доказів державній реєстрації та відображення у реєстраційних документах спірних підїзних колій при оформленні права власності на головну річ (підприємство).

Суд зазначає, що відповідачем не доведено і матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що підїзні колії, є нерухомим майном та не можуть бути переміщені і використовуватись у іншому місці, ніж на переданій в оренду позивачеві земельній ділянці.

Транспортне законодавство України розмежовує залізничний транспорт загального користування та залізничні під'їзні колії. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 64 Статуту залізниць України до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно п. 65, 71 Статуту залізниць України примикання залізничних під'їзних колій до загальної мережі залізниць дозволяється Укрзалізницею або за її дорученням начальником залізниці. Будівництво і реконструкція залізничних під'їзних колій, а також пристроїв, призначених для навантаження, вивантаження і очищення вагонів, здійснюється за проектами, погодженими з Укрзалізницею або за її дорученням з начальником залізниці. Конструкція та стан колійних пристроїв і технічних споруд залізничних під'їзних колій повинні забезпечувати пропуск великовагових вагонів, а у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивами залізниць, - пропуск локомотивів, наданих для цього залізницею. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Відповідачем не подані докази, що підїзні колії, які просить демонтувати позивач, з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією.

Згідно п. 1.2, 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом ОСОБА_2 транспорту України № 644 від 21.11.2000, межа під'їзної колії позначається знаком "Межа під'їзної колії". Місце встановлення такого знака визначається залізницею. Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака "Межа під'їзної колії" перебуває в розпорядженні залізниці. Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

Відповідно до п. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про залізничний транспорт залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Відповідно до Порядок оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затверджений Наказом ОСОБА_2 інфраструктури України та ОСОБА_2 доходів і зборів України N 331/137 від 30.05.2013 сполучення пасажирське внутрішнє - перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу в пасажирських, швидких, швидкісних, високошвидкісних поїздах, регіональних поїздах та інших категоріях пасажирських поїздів (вагонів) у межах України; міжнародне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, вантажобагажу, багажу та пошти між Україною та іншими державами.

Тобто залізничний транспорт є єдиною системою, що обслуговує потреби суспільного виробництва і населення країни.

Під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. №507, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

До інженерних споруд вказаний нормативний документ відносить транспортні споруди, а саме під'їзні станції, станційні та сортувальні колії (2121.2), до складу яких включено і залізничні колії промислових підприємств (2122.4). Тобто під'їзні залізничні колії по суті є інженерними спорудами, призначеними для транспортування вантажів.

Підїзні колії обслуговують окремі підприємства у взаємозвязку з залізничним транспортом.

Посилання відповідача на норми ст. 65, 67 ЗК України, ст. 9, 21 Закону України Про транспорт судом не приймаються до уваги, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані спірні підїзні колії не передавалась у встановленому законом порядку відповідачу, і не є земельною ділянкою, що перебуває у державній власності. Крім того відповідач є господарюючим субєктом приватного права та власником майна, переданим йому засновником. Своїм майном відповідач розпоряджається на власний розсуд, як то передбачено його статутом і яке не належить до загальнодержавної власності.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про нанесення збитків, в звязку з демонтажем колій та не можливістю в звязку з цим їх використання за призначенням.

Згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Підїзні колії є приналежною річчю, яка призначена для обслуговування підприємства, шляхом підвезення до його території вантажів. За відсутності головної речі - підприємства, приналежна річ - підїзні колії, не може використовуватись за цільовим призначенням, а тому її демонтаж не може спричинити збитки, повязані з неможливістю використання за цільовим призначенням. Навпаки, у разі демонтажу та перенесенні підїзних колій до існуючого підприємства, вони можуть бути використані за цільовим призначенням. Доказів того, що спірні підїзні колії примикають до будь-якого підприємства та по ним здійснюється підвезення матеріалів до будь-якого підприємства суду не надані.

Посилання відповідача на ОСОБА_4 України Про розмежування земель державної та комунальної власності та на відсутність у Київської міської ради повноважень на розпорядження земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 № 1457-IV (втратив чинність) розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі

держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 № 1457-IV (втратив чинність) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 № 1457-IV (втратив чинність) підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки

Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних

сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

Розмежування земель - це ряд певних заходів, зокрема прийняття ряду рішень з приводу конкретної земельної ділянки з виготовленням проектної документації щодо неї. Відповідач, посилаючись на вказаний вище закон та наполягаючи на застосуванні його норм до правовідносин, що склались з приводу земельної ділянки по вул. Березневій, 12 у м. Києві, не надав будь-яких доказів здійснення розмежування вказаної ділянки та віднесення її до державної чи комунальної власності до втрати чинності Законом України Про розмежування земель державної та комунальної власності. Тобто норми Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 № 1457-IV, який втратив чинність, не застосовуються судом.

Відповідно до п. 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-УІ, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Як встановлено судом, земельна ділянка по вул. Березневій, 12 у м. Києві не була розмежована згідно Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 № 1457-IV до втрати ним чинності. Крім того, на ній відсутні обєкти нерухомого майна, що належать до державної власності і вона не перебуває у постійному користування органів державної влади чи державних підприємств.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-УІ, з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

З вказаних вище норм суд дійшов висновку, що земельна ділянка, орендована позивачем, знаходиться у м. Києві, тобто в межах населеного пункту та належить до комунальної власності, а Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Згідно п. п. 5, 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-УІ державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, право оренди земельної ділянки є одним із речових прав на землю державної форми власності та здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.7 ст.93, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, ст.2, ч.1 ст.ст.6 та 16 Закону України "Про оренду землі").

Ні відповідач 1, ні відповідач 2 не звертався з заявою про те, що земельна ділянка по вул. Березневій, 12 у м. Києві належить до земель залізничного транспорту та не просив виділити йому в оренду вказану земельну ділянку.

Суд дійшов висновку, що підїзні колії, розташовані на орендованій земельній ділянці, не являються нерухомим майном, не є частиною залізничного транспорту, а тому земельна ділянка, на якій вони не розміщені не відноситься до земель залізничного транспорту та не розмежована до земель державної власності.

Оскільки, відповідачем не доведено приналежність земельної ділянки по вул. Березневій, 12 у м. Києві до земель державної власності, підстави визнавати договір оренди землі недійсним, в звязку з тим, що Київська міська рада не входить до переліку орендодавців земельних ділянок державної власності, відсутні. Інших підстав для визнання договору оренди землі недійсним відповідач не зазначив, таким чином відсутні підстави для визнання недійсним договорів оренди і суборенди зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, відсутність доказів приналежності відповідачеві саме нерухомого майна, користування відповідачем земельною ділянкою, на якій це майно розміщене за відсутності у нього будь-яких правовстановлюючих документів на землю, порушує законне право позивача на цю земельну ділянку, оформлене у встановленому порядку на виконання чинного рішення міськради дійсним договором оренди, яке (право) підлягає судовому захистові у належним чином обраний позивачем спосіб.

Оскільки майно відповідача (під'їзні залізничні колії) перебуває на земельній ділянці позивача без достатніх правових підстав та перешкоджає позивачу виконувати належним чином свої договірні зобов'язання за договором суборенди від 21.07.2015, чим порушує право позивача на використання земельної ділянки, господарський суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 12, що використовується позивачем, від під'їзних колій відповідача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобовязати Приватне акціонерне товариство Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (02092, м. Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 37, код ЄДРПОУ 04737111) демонтувати та вивезти із використосуваної ОСОБА_1 акціонерним товариством Нео Віта (01021, м. Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 9\2, офіс 71, код ЄДРПОУ 35372603) земельної ділянки площею 7,8146, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 12, кадастровий номер 8000000000:63:127:0075, наступне майно: залізничну колію № 19 із стрілочним переводом № 322 (інв. № 353) - загальною довжиною 398,3 м; залізничну колію № 20 (інв № 19) - довжиною 233,5 м; залізничну колію № 21 з стрілочним переводом № 323 (інв. № 353) - загальною довжиною 89,5 м; залізничну колію № 22 (інв. № 19) - загальною довжиною 41,7 м; залізничну колію зі стрілочним переводом № 321 (інв. № 353) - загальною довжиною 399,3 м.

3. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (02092, м. Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Нео Віта (01021, м. Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 9\2, офіс 71, код ЄДРПОУ 35372603) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.12.2015

СуддяІ.В.Усатенко