Рішення № 54679212, 21.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/30523/15Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 52 408,04 грн., за участю представників позивача ОСОБА_1, довіреність №500 від 01.10.2015 року, відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 37 933,34 грн. основної заборгованості, 656,57 грн. вартості спожитої електроенергії, 13 076,09 пені та 742,04 грн. 3% річних у звязку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобовязань з оплати наданих позивачем послуг, відшкодування вартості спожитої електроенергії за договором №6 від 01.10.2008 року про надання послуг з розміщення обладнання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.12.2015 року.

21.12.2015 року представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2008 року між Державним підприємством "171 Чернігівський ремонтний завод" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (замовник) було укладено договір №6 про надання послуг з розміщення обладнання, за умовами якого виконавець зобовязується за завданням замовника надавати послуги, які визначені в п. 1.2. цього договору, а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх вартість (п. 1.1. договору).

Процес надання послуг вважається розпочатим з моменту підписання акта здачі-приймання обладнання (додаток №2), який підписується уповноваженими представниками сторін (п.1.2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору (з урахуванням змін і доповнень внесених додатковою угодою №1 від 01.01.2011 року) передбачено, що щомісячна вартість послуг виконавця зі зберігання (без вартості спожитої електроенергії), з урахуванням вартості частки експлуатаційних витрат, комунальних платежів та інших нарахувань за домовленістю сторін становить 4000,00 грн., в тому числі ПДВ 666,67 грн. Вартість спожитої електроенергії сплачується замовником окремо на підставі актів та окремих рахунків виконавця, відповідно до даних окремого електролічильника, які виставляються та направляються виконавцем в порядку, передбаченому п.п. 3.3. та 3.4. цього договору. Всі рахунки, акти та податкові накладні, передбачені цим договором, надаються виконавцем замовнику разом один раз на місяць.

Факт надання послуг позивачем на суму 37 933,34 грн. передбачених даним договором підтверджується поясненнями представника позивача, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень серпень 2015 року, які містяться в матеріалах справи та підписані уповноваженими представниками кожної із сторін.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у розмірі 37 933,34 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 26.10.2015 року на суму 37 933,34 грн., який підписаний уповноваженими представниками кожної із сторін.

Позивачем неодноразово направлялись претензії на адресу відповідача з вимогою оплатити наявну заборгованість по договору №6 від 01.10.2008 року про надання послуг з розміщення обладнання, а саме 27.04.2015 року №4, 10.08.2015 року та 07.09.2015 року.

У відповідь 15.08.2015 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист в якому він визнає заборгованість по договору №6 від 01.10.2008 року про надання послуг з розміщення обладнання та гарантує її оплату.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором №6 від 01.10.2008 року про надання послуг з розміщення обладнання у розмірі 37 933,34 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога в частині стягнення 3% річних у розмірі 742,04 грн. підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п.4.2. договору за порушення строків оплати, передбачених пунктом 3.4. договору замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У випадку затримки платежів замовником в звязку з отриманням рахунків, оформлених виконавцем з порушенням умов викладених в п.п. 3.3., 3.4. цього договору, пеня за цей період замовником не сплачується.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору у звязку з порушенням відповідачем виконання зобовязань з оплати у визначений договором строк за надані послуги позивачем нараховано 13 076,09 грн. пені.

Позовні вимоги в частині стягнення 13 076,09 грн. пені у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати вартості наданих послуг на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 656,57 грн. вартості спожитої електроенергії за договором №6 від 01.10.2008 року про надання послуг з розміщення обладнання.

Проте, позивачем жодними доказами не доведено вартості спожитої електроенергії за договором №6 від 01.10.2008 року вказаної в позовній заяві, не надано актів та окремих рахунків виконавця, відповідно до даних окремого електролічильника, які виставлялися та направлялися позивачем відповідачу в порядку, передбаченому п.п. 3.1., 3.3. та 3.4. цього договору.

Зважаючи на викладене, заявлені вимоги позивачем не доведені, належними доказами не підтверджені, у звязку з чим у позові в частині стягнення 656,57 грн. вартості спожитої електроенергії за договором №6 від 01.10.2008 року про надання послуг з розміщення обладнання слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7; код 22599262) на користь Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" (14029, м. Чернігів, вул. О. Кошового, 1; код 07978157) 37 933 (тридцять сім тисяч девятсот тридцять три) грн. 34 коп. основної заборгованості, 13 076 (тринадцять тисяч сімдесят шість) грн. 09 коп. пені, 742 (сімсот сорок дві) грн. 04 коп. 3% річних та 1 205 (одна тисяча двісті пять) грн. 97 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 25.12.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна