Рішення № 54679168, 22.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015Справа №910/19836/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 6 702,32 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю №01/340-55 від 02.01.2015р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі також відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 6 702,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обовязок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обовязку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, він проти позову заперечує, посилаючись на те, що виплачена ним позивачу сума страхового відшкодування в розмірі 7 939,68 грн. є повним відшкодуванням, яке має бути сплачене останньому. За твердженнями відповідача розрахунок страхової виплати повинен вираховуватись наступним чином: вартість відновлювального ремонту згідно звіту в сумі 15 152,00 грн. х знос деталей в розмірі 59% - 1 000,00 грн. франшизи = 7 939,68 грн. Окрім того, зазначена сума є такою, що розрахована з дотриманням вимог Закону України «Про страхування» та умов Договору. Згідно викладеного віднімаючи від вірної суми страхового відшкодування в сумі 8 939,68 грн. суму франшизи відповідача в розмірі 1 000,00 грн. отримуємо 7 939,68 грн., а зазначена сума відповідачем вже сплачена позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/19836/15 та призначено до слухання на 25.08.2015р.

Також, судом ухвалено направити запит від 03.08.2015р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України для отримання завіреної копії страхового полісу №АІ/0587607.

17.08.2015р. до суду надійшла відповідь від Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/22670 від 13.08.2015р., яка містить інформацію щодо страхового полісу №АІ/0587607.

В судовому засіданні 25.08.2015р. судом було ухвалено призначити в справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015р. провадження у справі №910/19836/15 на час проведення судової експертизи було зупинено.

Супровідним листом №06-17/261/15 від 01.09.2015р. матеріали справи №910/19836/15 направлено на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

24.09.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2 про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Листом №910/19836/15 від 02.10.2015рю судом було зобовязано сторін надати судовому експерти необхідні для проведення дослідження документи.

Супровідним листом №06-17/321/15 від 26.10.2015р. матеріали справи №910/19836/15 направлено на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

25.11.2015р. до суду від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2 надійшов висновок експерта №16262/15-54 від 25.11.2015р. за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи.

Ухвалою від 26.11.2015р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 17.12.2015р.

В судовому засіданні 17.12.2015р. в справі було оголошено перерву до 22.12.2015р.

22.12.2015р. відповідачем подано до суду пояснення, відповідно до змісту яких, враховуючи, що висновком за результатами судової експертизи коефіцієнт пропорційності встановлено в розмірі 0,716, тому страхове відшкодування має бути вирахуване наступним чином: 15 152,00 * 0,176 = 10 848,83 грн. 1 000,00 грн. 7 939,68 грн. = 1 909,15 грн. Таким чином, на думку відповідача, задоволенню підлягає сума в розмірі 1 909,15 грн.

В судове засідання 22.12.2015р. представник від позивача не зявився, проте надіслав до суду клопотання про можливість розгляду справи за відсутності повноваженого представника.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників прокурора та позивача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 22 грудня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (страховик за Договором страхування) та ОСОБА_3 (надалі також - страхувальник) 07.10.2013р. було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №ТП258721Га/13кд (надалі Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

19.09.2014р. в Новоукраїнському районі в с. Юріївка сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ЗАЗ-110267», реєстраційний номер АР 0174 Св під керуванням ОСОБА_4, а саме, останній здійснив наїзд на припаркований автомобіль страхувальника.

Транспортний засіб «Toyota Auris» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №САТ193980.

Факт скоєння вищевказаної ДТП підтверджено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») від 19.09.2014р.

Відповідно до Акту виконаних робіт №М-00002887 від 21.10.2014р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Мотор-Олві», вартість відновлювального ремонту «Toyota Auris» реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 15 152,00 грн.

Відповідно до складеного позивачем ОСОБА_5 акту №1.002.14.05345/VESKO27724 від 30.09.2014р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати, становить 15 152,00 грн.

На виконання умов Договору страхування, позивач сплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 15 152,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №133937 від 01.10.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15 152,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.201р. №3045-VI, яким було внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2. ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011р. №3045-VI Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Оформлене відповідно до такої інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.

Наведені обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.

Таким чином, при вирішенні спорів, які виникають з правовідносин по виплаті страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у випадку оформлення учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання суд повинен самостійно, на підставі визначених в такому повідомленні даних (в т.ч. схеми дорожньо-транспортної пригоди), визначити особу, відповідальну за заподіяння шкоди.

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол»), ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху України.

Крім того, в ОСОБА_5 акті №1.002.14.05345/VESKO27724 від 30.09.2014р. зазначено, що ОСОБА_4 є винуватцем ДТП, таким чином вина фізичної особи ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «ЗАЗ-110267», реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована відповідачем на підставі Полісу №АІ/0587607.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

У відповідності до складеного ТОВ «Мотор-Олві» Акту виконаних робіт №М-00002887 від 21.10.2014р. вартість ремонту автомобіля НОМЕР_1 в загальному розмірі становить 15 152,00 грн., що зазначалось вище.

Задля встановлення ринкової вартості транспортного засобу та дійсної вартості відновлювального ремонту судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу, у звязку з наявністю заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення з нього суми страхового відшкодування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів. (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

В результаті проведеної судової автотоварознавчої експертизи судовим експертом ОСОБА_6 складено Експертний висновок №16262/15-54 від 25.11.2015р., відповідно до змісту якого ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Auris» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 19.19.2014р. складає 221 892,65 грн., а дійсна вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 14 847,81 грн.

Проте, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 07.08.2012р. у справі №2/22, від 01.03.2011р. у справі №47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Як зазначалось вище, на підставі ОСОБА_5 акту №1.002.14.05345/VESKO27724 від 30.09.2014р. і розрахунку суми страхового відшкодування до нього, з урахуванням Акту виконаних робіт ТОВ «Мотор-Олві», позивач виплатив страхове відшкодування в загальному розмірі 15 152,00 грн., що підтверджується наявною в справі копією платіжного доручення №133397 від 01.10.2014р. на вказану суму.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АІ/0587607 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., таким чином, з відповідача має бути стягнуто 14 152,00 грн., тобто сума страхового відшкодування за мінусом франшизи відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем вже сплачено на користь позивача частину суми страхового відшкодування в розмірі 7 939,68 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №13083 від 30.06.2015р.

Таким чином, з урахування викладеного, належною до стягнення з відповідача є сума страхового відшкодування в розмірі 6 212,32 грн. = 15 152,00 грн. (сума страхового відшкодування виплачена позивачем своєму страхувальнику) 7 939,68 грн. (частина страхового відшкодування сплачена відповідачем позивачу) 1 000,00 грн. (франшиза відповідача), а тому позовні вимоги в даній справі є обґрунтованими лише на зазначену суму.

Щодо заперечень відповідача стосовного того, що при розрахунку суми страхового відшкодування має враховуватись ринкова вартість автомобіля, тобто застосовуватись відповідна пропорція, то необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно із п. 8 та п. 8.1. Договору страхування визначено страхову суму та дійсну вартість транспортного засобу на момент укладення договору та становлять вони 158 964,00 грн.

Отже, і дійсна вартість транспортного засобу, і страхова сума визначаються на момент укладення Договору страхування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було застраховано транспортний засіб у повному обсязі, а тому вказана відповідачем пропорція не застосовується.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

В постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-118гс11 наголошено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обовязку по сплаті позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 6 212,32 грн.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/19836/15 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 6 212,32 грн.

Судовий збір позивача в розмірі 1 693,42 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. ОСОБА_7, 26) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) суму страхового відшкодування в розмірі 6 212,32 грн. (шість тисяч двісті дванадцять гривень 32 копійки) та судовий збір у розмірі 1 693,42 грн. (одна тисяча шістсот девяносто три гривни 42 копійки).

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2015р.

Суддя ОСОБА_8