Рішення № 54679137, 10.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015Справа № 910/27534/15За позовом Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор ОСОБА_1В.»

до Приватного підприємства «Фреш Лайн»

про стягнення 1396548,95 доларів США

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представники за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_4 (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Приватне ТОВ «Гленкор ОСОБА_1В.» звернулось до суду з позовом до ПП «Фреш Лайн» про стягнення 1396548, 95 доларів США заборгованості, що еквівалентно 31115110,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.01.2006 між ПП «Фреш Лайн» (експедитор) та Приватним ТОВ «Гленкор ОСОБА_1В.» (клієнт) укладено Договір №7 на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів, згідно умов якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобовязання по здійсненню транспортно-експедиційного обслуговування транзитних вантажів залізничним транспортом по території України.

На виконання умов вказаного договору, позивач 03.10.2007 перерахував на банківський рахунок відповідача суму в розмірі 4428950,48 доларів США в порядку передоплати.

20.02.2015 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків по договору, згідно якого за відповідачем обліковувалась заборгованість на користь позивача в сумі 1369975,19 доларів США невикористаних коштів, яка, у відповідності до умов п.4.4 Договору підлягала поверненню клієнту протягом 5 банківських днів після проведення звірки взаємних розрахунків.

Проте відповідач, всупереч умов договору, протягом 5 банківських днів, до 02.03.2015 вказану суму не перерахував, у звязку з чим позивачем, 08.09.2015 було направлено вимогу про повернення вказаної суми, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в розмірі 1369975,19 доларів США, а також нараховані згідно положень ст..625 ЦК України 3% річних за період з 02.03.2015 по 23.10.2015 в розмірі 26573,76 доларів США (еквівалент 592063,49 грн.).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, додатково надали додаткову угоду №5 до договору, згідно якої сторони домовилися про внесення до договору змін в частині платіжних реквізитів відповідача, та договір поруки від 01.07.2014, згідно умов якого Компанія «ОСОБА_5 Лімітед» поручилась перед позивачем за виконання відповідачем зобовязання в розмірі 100000 доларів США. Крім того, представники позивача вказали, що інших договорів транспортного експедирування між сторонами не укладалось, а літери «ФЛ» в додатковій угоді є кодом внутрішньої документації позивача для ідентифікації контрагента за договором, зокрема «ФЛ» є скороченням назви відповідача «Фреш Лайн».

Представник відповідача проти позову заперечував, вказавши, що спірний договір було укладено між сторонами, проте банківська виписка, на яку посилається позивач, як доказ перерахування передоплати не є належним доказом перерахування коштів, оскільки згідно вказаної виписки кошти перераховано компанії «Фрешлайн експедитор», а не відповідачу. Звірка розрахунків проводилась сторонами не за первинними бухгалтерськими документами без участі бухгалтерської служби відповідача, і хоча акт звірки дійсно підписаний керівником відповідача, вказана заборгованість відноситься не до спірного договору, а стосується всього комплексу співпраці між сторонами, яка є комерційною таємницею, при цьому представник позивача не має доступу до комерційної таємниці, відповідно не може бути обізнаний про вказану заборгованість. Також зазначив, що представник позивача не є особою, уповноваженою підписувати лист-вимогу про сплату заборгованості. Спірні кошти було оприбутковано відповідачем, як безповоротну фінансову допомогу, та сплачено податок на прибуток. Крім того, вказав, що наданий позивачем договір поруки є неукладеним оскільки не містить такої істотної умови, як ціна договору.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.929 ЦК України, ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Судом встановлено, що 10.01.2006 між ПП «Фреш Лайн» (експедитор) та Компанією «Гленкор ОСОБА_1В.» (клієнт, замовник) укладено Договір №7 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого (п.1.2) клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобовязання по здійсненню транспортно-експедиційного обслуговування транзитних вантажів залізничним транспортом України.

Пунктами 2.1.1-2.1.2.1 Договору передбачено, що експедитор зобовязується організувати перевезення вантажу залізничним транспортом за узгодженою з клієнтом транспортною схемою та здійснити від імені клієнта та за його рахунок розрахунки з транспортними підприємствами України, для чого прийняти від клієнта грошові кошти для оплати перевезення та передати їх перевізнику і іншим організаціям за послуги.

Відповідно до положень пунктів 2.2.1, 3.2 Договору клієнт зобовязується оплатити послуги та витрати експедитора у відповідності з умовами цього Договору. Клієнт оплачує послуги експедитора в розмірі 100% передоплати на підставі оригіналу рахунку, виставленого експедитором.

Умовами пунктів 4.1, 4.4 Договору передбачено, що клієнт перераховує на рахунки експедитора суму, передбачену протоколом, яка включає в себе вартість перевезення (транспортування) вантажів, розраховану а снові тарифів на перевезення з урахуванням додаткових зборів. Остаточний розрахунок проводиться по фактично здійсненим обсягам перевезень. Клієнт зобовязується перерахувати залишок суми впродовж 5 банківських днів з дати отримання клієнтом оригіналу рахунку на доплату. У випадку залишку невикористаних котів на рахунку експедитора грошові кошти повинні бути повернуті клієнту впродовж 5 банківських днів після проведення звірки взаєморозрахунків.

26.01.2007 сторони уклали доповнення №5 до Договору, в якому погодили зміну реквізитів ПП «Фреш Лайн», зокрема вказали, що Банком отримувача ПП «Фреш Лайн» є ОСОБА_1 «Біг Енергія», р/р 26001002001757/840. Вказане доповнення підписано представниками сторін, скріплено печатками, та не заперечується відповідачем.

Позивач, на виконання умов договору, 03.10.2007 перерахував відповідачу грошову суму в розмірі 4428950,48 доларів США, що підтверджується наданою позивачем випискою з рахунку позивача банку «Роял банк оф Скотланд плс».

ОСОБА_6 звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем №08 від 20.02.2015 за договором №7 від 10.01.2006 за період з січня 2014 по грудень 2015 сторони визначили, що залишок коштів на користь Компанії «Гленкор ОСОБА_1В.» становить 1369975,19 доларів США.

Згаданий акт звірки взаєморозрахунків підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємства. Зі сторони відповідача ОСОБА_6 підписано Директором ПП «Фреш Лайн» ОСОБА_7, що не заперечується представником відповідача.

Позивачем направлялась вимога відповідачу №1 від 08.09.2015 про сплату боргу, проте, вказану заборгованість відповідачем погашено не було.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи, зокрема наданим актом звірки взаєморозрахунків, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1369975,19 доларів США, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаної заборгованості.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків перерахування грошових коштів за Договором, позивачем, відповідно до положень ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних на суму заборгованості за період з 02.03.2015 по 23.10.2015 в розмірі 26573,76 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача щодо перерахування суми передоплати у розмірі 4428950,48 доларів США не відповідачу, а іншій особі компанії «Фрешлайн Експедитор» судом оцінюються критично, оскільки, реквізити, зокрема розрахунковий рахунок, на який перераховано вказані грошові кошти, співпадають з реквізитами відповідача (у редакції додатку №5 до Договору). Крім того найменування відповідача «Фреш Лайн» та найменування його як сторони по договору (експедитор) відповідають зазначеному отримувачу коштів у банківській виписці «Фрешлайн експедитор». Посилання відповідача на невідповідність номеру Договору, до якого укладено доповнення №5, а саме наявність в номері літер «ФЛ» спростовуються поясненнями представників позивача, згідно яких літери «ФЛ» є скороченням назви контрагента «ПП «Фреш Лайн», і використовується позивачем як код для внутрішнього документообігу. Крім того, відповідачем не надано доказів щодо наявності інших договорів з позивачем, зокрема укладених 10.01.2006, які мають №7-ФЛ.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача що підписання акта взаємозвірки відбулося без перевірки первинних бухгалтерських документів та вказаний акт не стосується спірного договору, оскільки акт підписано керівником відповідача, який, як посадова особа уповноважений підписувати від імені підприємства документи, зокрема й ті, якими визнається заборгованість. При цьому вказана посадова особа, як керівник підприємства, має бути обізнана щодо розміру заборгованості підприємства перед контрагентами. У випадку незгоди з вказаною заборгованістю керівник підприємства не зобовязаний був підписувати вказаний акт, чи зазначити в наданому акті дані розрахунків заборгованості відповідача. Разом з тим, підписанням вказаного акта, керівник відповідача фактично визнав наявність вказаної заборгованості перед позивачем без заперечень чи застережень. Крім того, згаданий акт містить інформацію, що взаємозвірка відбулася за договором №7 від 10.01.2006, укладеного між сторонами.

Щодо недійсності вимоги про повернення боргу у звязку з тим, що вказана вимога підписана не уповноваженою особою позивача та необізнаність представника з розміром заборгованості та підставами виникнення боргу з посиланням на комерційну таємницю, суд зазначає, що згідно листа від 08.12.2015, підписаного директором та головним бухгалтером позивача, представники позивача, які беруть участь у судовому засіданні та які підписали позовну заяву мають всі необхідні повноваження, доступ до комерційної таємниці та уповноважені представляти позивача. Крім того вказаним листом позивач погоджує всі дії представників щодо стягнення спірної заборгованості, в тому числі і звернення до суду.

Також відповідачем не надано доказів, що спірна заборгованість було зарахована, як безповоротна фінансова допомога із зазначенням підстав такого зарахування.

Щодо посилання відповідача на неукладення договору поруки у звязку з недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов, таких як ціна договору, суд зазначає, що предметом розгляду справи не є визнання неукладеним договору поруки, крім того вказаний договір жодним чином не впливає на розмір заборгованості відповідача, зокрема в сторону зменшення вказаної заборгованості.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Фреш Лайн» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 31239927) на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор ОСОБА_1В.» (Блаак 31, 3011 ГА Роттердам, Нідерланди; код в Торговому Реєстрі ОСОБА_8 Нідерландів 24138640) 1369975 (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч девятсот сімдесят п'ять) доларів США 19 центів заборгованості, 26573 (двадцять шість тисяч пятсот сімдесят три) долари США 76 центів 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 8613 (вісім тисяч шістсот тринадцять) доларів США 87 центів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко