Рішення № 54679130, 18.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015Справа №911/4676/15

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доПублічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» простягнення 95 141,23 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_3 - представник за довіреністю;від відповідача: вільний слухачне з'явився; ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення грошових коштів в розмірі 95 141,23 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2015р. позовну заяву та додані до неї документи було направлено до господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2015р. порушено провадження у справі №911/4676/15, розгляд справи призначено на 04.12.2015 р.

12.11.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові в повному обсязі у зв'язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

04.12.2015р. від представника позивача через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 04.12.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2015р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 04.12.2015р. оголошено перерву до 18.12.2015р.

09.12.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 18.12.2015р. представник позивача стверджував, що його права порушено, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2015р. не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить розписка про оголошення перерви від 04.12.2015р.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.12.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

18.04.2009р. між Філією «Волинська дирекція «Акціонерного товариства «Індекс-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), надалі - Банк, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі - Клієнт, було підписано договір №022-96 РО, надалі - Договір.

Відповідно до п.1.1 Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 в національній валюті відповідно до інструкції «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно з п.2.3.9 Договору Банк зобов'язаний надавати консультації Клієнту з питань застосування банківського законодавства та порядку здійснення розрахунків.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Клієнт вибирає форми розрахунків передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Такі форми розрахунків, як акредитивна, вексельна форма розрахунків, розрахунки за допомогою платіжних карток застосовуються на підставі окремих договорів.

Клієнт може подавати до Банку розрахункові документи як у паперовому формі, так із використанням електронних розрахункових документів, відповідно до укладеного договору (угоди) (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.2.4.6 Договору Клієнт зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомляти Банк про всі помічені неточності або помилки у виписках з рахунку та інших документах або про невизнання (не підтвердження) підсумкового сальдо за рахунком.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання уповноваженими на це особами сторін. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим Договором (п.8.1 Договору).

Будь-які зміни і доповнення до цього Договору оформлюються шляхом укладання додаткових угод, які підписуються кожною із Сторін (п.8.2 Договору).

Згідно пояснень позивача, які не спростовуються відповідачем, 17.10.2014р. за допомогою працівників відповідача на персональний комп'ютер позивача було встановлено програмні засоби для дистанційного керування рахунком, надалі - система «Клієнт-Банк». За твердженнями позивача, після встановлення програмного забезпечення до 29.10.2014р. систему клієнт-банк позивач використовувала тільки для перегляду стану рахунку та не складала жодних електронних документів.

Як вказує позивач 29.10.2014р. при спробах з'єднатись з системою «Клієнт-Банк» було виявлено, що доступ заблокований. Про збій в системі позивач повідомили працівників банку-відповідача.

03.11.2014р. позивачу було надано виписку з рахунку, відповідно до якої 30.10.2014р. Банком, без згоди позивача списано грошові кошти в розмірі 59 000,00 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_3, відкритий на ім'я ФОП ОСОБА_6 у ПАТ «Приватбанк», з якою господарських або будь-яких інших правовідносин у позивача не існувало.

З банківської виписки по розрахунковому рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи, вбачається що платежі за допомогою системи «Клієнт-Банк» вчинено один раз 30.10.2014р.

Відповідно до повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви від 04.11.2014р. слідчим Ковельського МВ УМВС України у Волинській області вказано про прийняття заяви від ОСОБА_1 по факту вчинення шахрайських дій невідомою особою та реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №1201430110001015.

Згідно висновку №93 від 29.05.2015р. складеного начальником лабораторії комп'ютерної криміналістики та інформаційної безпеки ТОВ «ЕПОС», згідно якого було досліджено файли цифрового бінарного образу, що є побітовою копією жорсткого диску, встановленого в комп'ютері ФОП ОСОБА_1 За результатом дослідження встановлено, що 01.10.2014р. приховано від користувача на досліджений комп'ютер було встановлено програмне забезпечення wininet[l].exe. 17.10.2014р. після встановлення та налаштування програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк» на досліджуваний комп'ютер було встановлено шкідливе програмне забезпечення, яке відноситься до класу банківських троянів. За допомогою такого програмного забезпечення було здійснено викрадення облікових даних користувача системи «Клієнт-Банк» та створено платіжне доручення №1 від 30.10.2014р.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст.1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п.п. 1.6, 1.7, 1.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Статтями 22.5 та 22.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором. Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України; розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Постанови правління НБУ № 223 від 30.04.2010р. «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Одночасно, позивачем до позовної заяви додано Договір №1073164 банківського рахунку від 28.04.2014р., надалі - Договір №1073164, який з його сторони не підписаний.

Відповідно до ст.2 Договору №1073164, Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточний рахунок, прийняти і зарахувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку та проведення інших операцій за поточним рахунком відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України, надалі Договір №1073164.

Згідно ст.4.4.1 Договору №1073164 Клієнт може надавати Банку розрахункові документи на розпорядження коштами на поточному рахунку на паперових носіях (в оригіналі) або із використанням електронних розрахункових документів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Помилково сплачені кошти з поточного рахунку повертаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України, в т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку України (п.4.7 Договору №1073164).

Клієнт отримує послуги по користуванню системою «Клієнт-Банк» відповідно до умов договору та правил користування системою «Клієнт-Банк», що є додатком № 5 до договору та його невід'ємною частиною.

Статтею 6 Договору №1073164 передбачено, зокрема, порядок надання інших послуг банку містяться положення, щодо порядку підключення Клієнту системи «Клієнт-Банк», порядку передачі логіну та паролю, заходів безпеки, обмеження відповідальності Банку при виникненні несанкціонованих підключень, тарифи Банку тощо.

Так, за ст. 6.1 Договору №1073164 визначено, що відповідно до умов Договору, Банк зобов'язаний за допомогою системи «Клієнт-Банк» з системою захисту інформації: надавати Клієнту комплекс послуг з розрахунково-касового та/або інформаційного обслуговування рахунку; інформаційного обслуговування вкладного рахунку Клієнта та/або будь-якого іншого рахунку Клієнта, відкритого в Банку; забезпечити обмін між Сторонами документами, складеними за встановленою Банком формою, перелік та можливість прийняття яких Банком до виконання попередньо погоджена Сторонами у інших договорах Клієнта з Банком, у відповідності до умов цього Договору та вимог законодавства.

Після отримання Банком заявки про надання послуги на відповідному робочому місці, Банк передає Клієнту USB флеш-накопичувачі Клієнта або іншим узгодженим Сторонами способом програму для підключення системи «Клієнт-банк» та передає її Клієнту, надає логін та пароль для зв'язку Клієнта з Банком за допомогою Системи «Клієнт-Банк», а також іншу необхідну документацію, що може бути необхідна для підключення та користування Системою «Клієнт-Банк». Підключенням передачі Банком та відповідно прийому Клієнтом програми для підключення Системи «Клієнт-Банк» логіну та паролю для зв'язку з Банком, а також іншої необхідної документації є підписаний Сторонами Акт прийому-передачі документів та засобів зберігання інформації для підключення Системи «Клієнт-Банк», зразок оформлення якого міститься в Додатку №4 до цього Договору та є невід'ємною його частиною (ст.6.3.2 Договору №1073164).

Пунктом 14.1 Договору №1073164 визначено, що договір набуває чинності з моменту його належного підписання повноважними представниками сторін та діє протягом невизначеного строку, - до моменту його розірвання (припинення) з підстав та в порядку, передбаченому договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до додаткових пояснень наданих відповідачем 09.12.2015р. логін та пароль для забезпечення доступу позивача до системи «Клієнт-Банк» були направлені відповідачем на електронну пошту позивача.

Суд вказує, що отримання Клієнтом послуги по користуванню системою «Клієнт-Банк» здійснюється відповідно до умов Договору №1073164 та правил користування системою «Клієнт-Банк», що є додатком № 5 до Договору №1073164 та його невід'ємною частиною.

Одночасно, матеріали справи не містять підписаного уповноваженими представниками сторін примірника Договору №1073164, доказів звернення позивача із заявою про приєднання до системи «Клієнт-Банк» та Акту прийому-передачі документів та засобів зберігання інформації для підключення Системи «Клієнт-Банк». Вказане відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що Договір №1073164 між сторони не було укладено.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.10.2014р. позивач повідомила відповідача про збій в системі «Клієнт-Банк», проте станом на час розгляду справи та ухвалення рішення у справі відповідачем не надано доказів реагування на вказану заяву або спростування факту звернення позивача із такою заявою.

Проте, відповідач послугу системи «Клієнт-Банк» не відключив, а 30.10.2014р. на комп'ютері позивача за допомогою шкідливого програмного забезпечення, яке відноситься до класу банківських троянів було здійснено викрадення облікових даних користувача системи «Клієнт-Банк» та створено платіжне доручення №1, а Банком списано грошові кошти в розмірі 59 000,00 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_3, відкритий на ім'я ФОП ОСОБА_6 у ПАТ «Приватбанк».

Відповідно до ст.1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Однак, в порушення зазначених положень Цивільного кодексу України та приписів спеціальних правових норм, без оформлення відповідного договору, не відреагувавши на звернення позивача щодо наявності збою в системі «Клієнт-Банк», на наступний день 30.10.2014р. здійснив операцію з переказу грошових коштів позивача на розрахунковий рахунок НОМЕР_3, відкритий на ім'я ФОП ОСОБА_6 у ПАТ «Приватбанк».

А після виявленого порушення відповідач не повернув на рахунок позивача відповідні суми безпідставно списаних коштів, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 59 000,00 грн., обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, і підлягають задоволенню в цій частині повністю.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 900,00 грн., інфляційних в розмірі 28 539,12 грн. та 3% річних в розмірі 1 702,11 грн., суд вказує на таке:

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», із змінами та доповненнями передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом під час розгляду справи встановлено порушення відповідача щодо обов'язку вчинення відповідної дії, а не прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування пені в розмірі 5 900,00 грн., інфляційних в розмірі 28 539,12 грн. та 3% річних в розмірі 1 702,11 грн. є безпідставними, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (01004, м.Київ, вул.Пушкінська,42/4; ідентифікаційний код 14361575) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 59 000,00 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.12.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко