Рішення № 54679091, 10.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015

Справа № 910/25430/15

За позовом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Енергія»

про стягнення 31194,78 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Крижанівська сільська ради Комінтернівського району Одеської області звернулася до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору на відпуск нафтопродуктів споживачам № ОД-921/Т від 02.09.2014 в частині своєчасного відпуску належного позивачеві на праві власності товару (продуктів нафтоперероблення рідких), на загальну суму 23961,30 грн., переданих відповідачем у власність позивача на підставі вказаного договору.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 23961,30 грн. збитків за договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3896,10 грн. інфляційних та 2119,38 грн. пені.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце його проведення сповіщені у встановленому законом порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2014 між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (далі – позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (далі – відповідач, постачальник) укладено договір на відпуск нафтопродуктів споживачам № ОД-921/Т, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність за талонами споживачу, а споживач - прийняти та оплатити постачальнику продукти нафтоперероблення рідкі (ДК 016-2010 19.20.2 - «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні»).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за товар за договором здійснюються у безготівковій формі згідно з накладною на отримання товару та рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п’яти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно п. 4.3 договору, право власності на товар переходить до споживача з моменту підписання постачальником та споживачем видаткової накладної.

Умовами п. 4.4 договору визначено, що з моменту надання талонів споживачу, товар, до моменту його фактичного отримання споживачем або його уповноваженою особою на АЗС, знаходиться на зберіганні у постачальника.

Відповідно до п. 5.1 договору, по поданню уповноваженою особою талону(ів) оператору АЗС на АЗС постачальника або АЗС осіб, що зв'язані з постачальником відповідним договором, постачальник передає товар споживачу шляхом надання йому відповідної кількості та виду палива. У разі приймання постачальником талонів, оператор АЗС постачальника ставить на талоні свій підпис. Зобов'язання постачальника по схову певної кількості товару споживача припиняються відповідно до наданого талону(ів).

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником строку видачі талонів він сплачує споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми бюджетних коштів, що надійшли постачальнику за договором за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання зобов’язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі видаткової накладної № 9014 від 02.09.2014, сплатив на користь відповідача 26235,00 грн. за договором.

Відповідач, в свою чергу, передав на користь позивача 150 талонів на отримання товару, із визначеним строком використання – до 06.01.2015.

В той же час, за твердженням позивача, йому не вдалося отримати товар на підставі зазначених талонів у зв’язку з припиненням діяльності автозаправочних станцій, належних відповідачеві.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією (вих. № 02-13/301 від 03.03.2015) про повернення останнім передплати за договором в сумі 23961,30 грн., інфляційних в сумі 3896,10 грн., пені в сумі 2119,38 грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з наданого позивачем договору, зокрема п. 4.4, вказаний договір містить ознаки договору поставки та договору зберігання.

Оскільки, як встановлено судом, позивач підписав видаткові накладні, товар перейшов у власність позивача та перебував на зберіганні у відповідача.

Статтями 936, 949 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з положеннями ст.ст. 950, 951 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з вимогами (вих. № 02-13/1361 від 22.12.2014, вих. № 02-13/7 від 12.01.2015) про видачу пального за талонами, як передбачено умовами договору, проте відповідачем умови договору не виконувались.

За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем умов договору, щодо повернення товару, належного позивачу, який знаходився на зберіганні у відповідача, позовні вимоги щодо відшкодування збитків, завданих позивачу неналежним виконання спірного договору у розмірі вартості пального в сумі 23961,30 грн., підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов’язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення пені на підставі п. 7.3 договору та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого пеня за період прострочення зобов’язання з 14.11.2014 по 28.02.2015, складає 2119,38 грн., інфляційні за період з 14.11.2014 по 01.02.2015 складають 3896,10 грн., суд дійшов висновку про відповідність здійснених розрахунків вимогам закону та умовам договору, внаслідок чого зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано належних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Витрати зі сплати судового збору, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52-Б, оф. 204; ідентифікаційний код 39042048) на користь Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (67562, Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, 5; ідентифікаційний код 05384560) 23961 (двадцять три тисячi дев’ятсот шістдесят одну) грн. 30 коп. збитків за договором, 3896 (три тисячi вісімсот дев'яносто шість) грн. 10 коп. інфляційних, 2119 (двi тисячi сто дев'ятнадцять) грн. 38 коп. пені та витрати на сплату судового збору в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко