Рішення № 54679027, 18.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/345 18.11.10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украімпап"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 22000, 34 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача Сидоренко М.В.- представник за довіреністю № 27

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 22000, 34 грн., що становить заборгованість за поставку товару 20095, 35 грн., 1825, 40 грн. пені та 115, 59 грн. штрафу.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 19/11/09 від 19.11.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010 р. порушено провадження у справі № 8/345, розгляд справи призначений на 09.09..2010 р.

В судове засідання, призначене на 09.09.2010 р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог та подав суду документи на виконання вимог ухвали.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 р. та від 11.11.2010 р. розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 18.11.2010 р. представник відповідача не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украімпап" (надалі -постачальник) та Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -покупець), було укладено договір поставки (надалі-договір) поліграфічних матеріалів в асортименті (надалі -товар), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти даний товар на умовах, передбачених договором.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на виконання умов договору позивачем за період з 30.11.2009 р. по 25.12.2009 р. було здійснено поставку товару на суму 45372, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1769 від 30.11.09 р. на суму 1964, 29 грн., № 1804 від 02.12.09 р. на суму 1666, 76 грн., № 1805 від 03.12.09 р. на суму 3785, 89 грн., № 1878 від 14.12.09 р. на суму 22296, 96 грн., № 1909 від 17.12.09 р. на суму 3500, 51 грн., № 1959 від 24.12.09 р. на суму 6060, 00 грн., № 1997 від 25.12.09 р. на суму 6098,40 грн.

Відповідач прийняв поставлений товар, про що свідчить підпис та печатка на видаткових накладних, однак оплатив його частково.

Відповідно до п. п. 4.1.1., 4.2. договору покупець здійснює 100(сто)% вартості поставленою продукції на склад покупця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки (п. 3.2. договору). Асортимент, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару вказуються в накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з положеннями договору, датою поставки товару вважається дата оформлення постачальником відповідної видаткової накладної (п. 3.2. договору).

Отже, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 20095, 35 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 16.03.2010 р. про сплату заборгованості за поставлений товар, завірена належним чином копія якої містяться в матеріалах справи.

Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не розрахувався з позивачем, суму боргу визнав, що підтверджується актом взаєморозрахунків між сторонами від 07.04.10 р.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 20095, 35 грн. за договором документально підтверджена, а тому підлягає стягненню.

Поряд з цим, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1825, 40 грн. пені та 115, 59 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, ч.1 ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 551, 46 грн. за період з 04.12.2009 р. тривалістю 182 дні з суми заборгованості 6060, 00 грн., 718, 99 грн. за період з 22.12.09 р. тривалістю 183 дні з суми заборгованості 7900, 95 грн., 554, 95 грн. з 25.12.09 р. тривалістю 182 дні з суми заборгованості 6098, 40 грн. та штраф в розмірі 30,30 грн. з суми 6060, 00 грн., 54, 80 грн. з суми 7900, 95 грн., 30, 49 грн. з суми 6098, 40 грн.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. п. 7.2., 7.3. договору за порушення покупцем строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. У випадку, якщо покупець порушив строки оплати більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів, він додатково виплачує постачальникові штраф у розмірі -0,5 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлених вище обставин, а тому судом визнається що відповідачем не доведено відсутності його вини у невиконання грошових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не сплатив вартість поставленої цегли, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 1825, 40 грн. пені та 115, 59 грн. штрафу, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені та штрафу річних правомірні та підлягають задоволенню.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 1825, 40 грн. пені та 115, 59 грн. штрафу.

Згідно ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33,34,43,49, 82-85 ГПК України, 173, 174, 193, 216, 231 ГК України, 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 614, 629, 712 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украімпап" (02152, м. Київ, просп. П.Тичини, буд. 15, ідентифікаційний код 33934738) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 20095 (двадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 30 коп. основного боргу, 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 40 коп. нарахованої пені, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 59 нарахованого штрафу, 220 (двісті двадцять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. КатричДата підписання рішення: 31.12.2010 р.