Постанова № 54675716, 23.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р. Справа №805/4979/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання Лопушанскому Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (м. Маріуполь)

до Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного

управління

Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення рішення

за участю

представників сторін: від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.11.2015 року з податку на додану вартість.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Господарські операції з ТОВ «Траф-Альянс» фактично були здійснені, що підтверджується відповідними первинними документами, які позивач надав до матеріалів справи. Позивач також зазначає, що не повинен відповідати за дії свого контрагента.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та послався на те, що позивачем порушені вимоги п. 185.1. ст.. 185, п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст.. 200 Податкового кодексу України (надалі ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість (надалі ПДВ), яка підлягає сплаті до бюджету за березень-травень 2015 року у сумі 5 335193 грн. Відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримана податкова інформація щодо проведення господарських операцій контрагента позивача. До перевірки позивачем не надані деякі первинні документи, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 03.12.2004 року, номер запису 1 266 102 0000 002979, код ЄДРПОУ 33320092, відповідно до свідоцтва № 200204826 є платником ПДВ, знаходиться на обліку відповідача.

У період з 05.10.2015 року по 19.10.2015 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам березень-травень 2015 року з ТОВ «Траф-Альянс», за результатами якої складений акт перевірки від 26.10.2015 року № 593/05-81-22-05/33320092.

У акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надані сертифікати якості товару, журнал видачі довіреностей, інформація щодо реалізації товару, документи щодо оприбуткування товару, документи щодо транспортування товару. Відповідач зазначає, що отриманий товар не може зберігатися на складі 25м х25м, а також позивачем не надані документи щодо перевезення небезпечного товару. Крім цього, від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС відповідач отримав податкову інформацію стосовно вказаного контрагента позивача. Таким чином, відповідач вважає, що сумнівний податковий кредит, сформований позивачем по операціях з вказаним контрагентом, фактично був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобовязань, відповідно податкова вигода, сформована від сумнівного постачальника, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до вигодонабувача.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 185.1. ст.. 185, п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст.. 200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 5 335 193 грн., у тому числі березень 2015 року 2 886 413 грн., квітень 2015 року 1 204 074 грн., травень 2015 року 1 244 706 грн.

На акт перевірки позивачем були надані заперечення від 29.10.2015 року № 1466/2015, які листом про результати розгляду заперечень від 06.11.2015 року за № 6039/05-81-22-03-10-5 залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.11.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшена сума грошового зобовязання з ПДВ на 5 335 193 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 2 667 596,5 грн.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

П. 185.1. ст.. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1. ст.. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

П. 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 198.6. ст.. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст.. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплати (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (покупець) з ТОВ «Траф Альянс» (постачальник) 02.03.2015 року був укладений договір постачання № 20315 щодо постачання товару автомобільні оливи та мастила.

Одним з основний видів господарської діяльності позивача є оптова торгівля деталями, приладдям для автотранспортних засобів тощо, що підтверджується відомостями з Єдиного державними реєстру підприємств та організацій України.

Згідно п. 3.1. вказаного договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.03.2015 року, постачання товару здійснює постачальник на склад покупця в м. Дніпропетровську.

У 2015 році у позивача відбулась зміна назви з ТОВ «Донбас Пром Оіл» та теперішню ТОВ «Інвент Груп», що підтверджується відповідними матеріалами справи виписками з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, статутом, протоколом загальних зборів позивача.

01.07.2015 року між позивачем (ТОВ «Донбас Пром Оіл») та Дніпропетровською обласною радою (ОКП «Фармація» - балансоутримувач) був укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 411, згідно якого позивач отримав в оренду частини приміщень площами 80,18 кв.м. та 566,02 кв.м., майно передано на підставі актів приймання-передачі нежитлового приміщення.

Товар, отриманий від постачальника, був поставлений на вказаний склад, оприбуткований, що підтверджується, зокрема, карткою рахунку 281.

На теперішній час отриманий товар повністю оплачений позивачем, що підтверджується банківськими виписками, та знаходиться на вказаному складі площею 566,02 кв.м.

До матеріалів справи позивачем надані сертифікати відповідності Міністерства економічного розвиткуі торгівля України Державна система сертифікації УкрСЕПРО із відповідними додатками серія ВВ, термін дії з 28.03.2014 року до 27.03.2016 року та серія ВГ, термін дії з 06.04.2015 року до 06.04.2016 року, а також листи ТОВ Орган з сертифікації продукції «Сертифікаційний інформаційний центр».

Також на виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи надані первинні та інші документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно - транспортні накладні, податкові накладні із відповідними електронними квитанціями.

Аналіз наведених первинних та інших документів доводить фактичність вчинення зазначеної господарської операції, тобто позивачем підтверджена правомірність включення до складу податкового кредиту за березень-травень 2015 року спірної суми ПДВ у вказаному розмірі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість включення позивачем сум податку до податкового кредиту у звязку із тим, що контрагент позивача та відповідні контрагенти по ланцюгу постачання порушили вимоги законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах («Булвес» АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) зазначено про те, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Судова ж практика щодо зазначеного правового принципу персональної відповідальності особи також визначена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 та інших.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем до перевірки не надані відповідні дозволи щодо перевезення небезпечного товару, з огляду на наступне.

Товар автомобільні оливи, отриманий позивачем, постачався у залізних ємкостях, що не заперечується відповідачем та зазначено у акті перевірки. Згідно вимог діючого законодавства небезпечним вказаний товар стає лише під час його транспортування наливом.

Крім цього, у акті перевірки відповідач зазначив, що саме перевізник повинен напередодні транспортування оформити спеціальний дозвіл на перевезення небезпечного вантажу та додаткові дозволи. При цьому, відповідач наполягає на тому, що позивач, який не є перевізником, не надав йому вказані документи щодо перевезення небезпечного товару.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених зазначеною перевіркою, необґрунтованість збільшення відповідачем суми ПДВ на 5 335 193 грн. та відповідного застосування штрафних санкцій.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 11.11.2015 року з податку на додану вартість.

Стягнути з Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» судові витрати у сумі 1 218 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 23.12.2015 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.