Постанова № 54675625, 25.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа №804/15757/15 15 год. 28 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Класикбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Класикбанк» звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 6 серпня 2015 року№0000014300.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

-позивач не погоджується із позицією органів державної фіскальної служби, вважає, що єдиний соціальний внесок сплачений у передбачені законодавством терміни у повному обсязі;

-під час формування звіту з ЄСВ за лютий 2015 року мав місце технічний збій в компютерній програмі М.Е.DOC, в результаті чого звіт був опрацьований СДПІ із нереальними завищеними зобовязаннями;

-після виявлення технічної помилки 21.05.2015 року банк надіслав до СДПІ 15.06.2015 року звіт з ЄСВ за травень 2015 року за новою формою, відобразивши зменшення нарахування на суму 64209,41 грн. із зазначенням причини коригування звіту;

-після прийняття звіту за травень по особовому рахунку банку з ЄСВ виникла переплата, що дозволяло банку протягом червня 2015 року не здійснювати сплату внесків з авансу та відпускних в день кожної виплати, а провести лише сплату різниці між сумою переплати та нарахованими зобовязаннями;

-під час складання акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення перевіряючі не прийняли до уваги пояснення банку та зробили упереджений висновок про несплату банком внесків.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких просив залишити позовні вимоги без задоволення, з наступним обґрунтуванням:

-перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми єдиного внеску, визначені відповідно до звітів з єдиного внеску за період лютий-квітень 2015 року, що призвело до недоплати єдиного внеску станом на 20.03.2015 року 26861,20 грн., на 20.04.2015 року в сумі 32297,03 грн., на 20.05.2015 року в сумі 32895,78 грн.;

-на момент подання звітності з ЄСВ за лютий 2015 року вносились зміни до «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454, де передбачено відображення понижуючого коефіцієнту роботодавцям, які виявили бажання застосовувати понижуючий коефіцієнт, позивачем було заповнено звіт з порушенням, що призвело до недоплати єдиного внеску;

-відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», наказу СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС №103 від 16.07.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Класикбанк» з питання дотримання законодавства щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період лютий-квітень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №59/28-01-43-23926846 від 29.07.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», абзацу 6 пункту 4.3 розділу 4 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, а саме, ПАТ «Класикбанк» у встановлені терміни своєчасно не сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період лютий-квітень 2015 року, що призвело до недоплати єдиного внеску по строку:

- 20.03.2015 року в сумі 26861,20 грн.;

- 20.04.2015 року в сумі 32297,03 грн.;

- 20.05.2015 року в сумі 32895,78 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки №59/28-01-43-23926846 від 29.07.2015 року відповідачем прийнято рішення №0000014300 від 06.08.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 18410,79 грн. за період з 21.03.2015 року по 21.05.2015 року та нарахування пені у розмірі 662,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Міжрегіонального Головного управління Центрального офісу з обслуговування ВПП ДФС України та до Державної фіскальної служби України. Рішеннями від 14.09.2015 року №21813/10/28-10-10-4-33 та від 29.10.2015 року №22892/6/99-99-10-01-07-25 відповідно оскаржуване рішення залишено без задоволення, а скарги позивача без змін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування:

- від 19 березня 2015 року №1510914077 із визначенням суми узгодженого єдиного внеску (рядок 8) за лютий 2015 року по терміну сплати 20 березня 2015 року у розмірі 121384,50 грн.;

- від 10 квітня 2015 року №1511812426 із визначенням суми узгодженого єдиного внеску (рядок 8) за березень 2015 року по терміну сплати 20 квітня 2015 року у розмірі 56036,36 грн.;

- від 19 травня 2015 року №1514593341 із визначенням суми узгодженого єдиного внеску (рядок 8) за квітень 2015 року по терміну сплати 20 травня 2015 року у розмірі 57255,72 грн.

На підставі вказаних звітів за період лютий-квітень 2015 року ПАТ «Класикбанк» здійснено сплату єдиного внеску на загальну суму 140153,28 грн. відповідно до платіжних доручень: від 30 березня 2015 року №168_12 на суму 5360,61 грн., №168_10 на суму 18422,67 грн., №168_11 на суму 272,30 грн., від 16 квітня 2015 року №168_22 на суму 5257,87 грн., №168_20 на суму 21004,80 грн., №168_21 на суму 282,28 грн., від 28 квітня 2015 року №168_11 на суму 542,52 грн., №168_10 на суму 2218,24 грн., від 29 квітня 2015 року №168_12 на суму 5533,01 грн., №168_10 на суму 22140,71 грн., №168_11 на суму 276,30 грн., від 15 травня 2015 року №168_22 на суму 5045,24 грн., №168_20 на суму 20135,34 грн., №168_21 на суму 282,28 грн., від 19 травня 2015 року №168_21 на суму 4,98 грн., №168_20 на суму 388,35 грн., від 21 травня 2015 року №168_20 на суму 32895,78 грн.

Загальна сума нарахувань становить 374829,86 грн., які самостійно визначені позивачем за вищевказаними звітами з ЄСВ, сплата до бюджету відбулась на загальну суму 140153,28 грн., несплаченої станом на момент розгляду справи залишається визначена сума коштів у розмірі 234676,58 грн.

Судом встановлено, що заявлений спір точиться щодо відображення понижуючого коефіцієнта у звітності з єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у звязку із тим, що була відсутня нова форма звітності, яка враховує можливість відображення такого понижуючого коефіцієнту, технічно прийшлось корегувати в електронній базі форму звітності, яка первісно була заповнена із врахуванням такого зменшення, проте, при відправленні звіту, такі зміни не збереглись, у звязку із чим контролюючий орган отримав звіт із помилковими відомостями.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що з 1 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року №77-VIII (далі Закон №77) надано можливість роботодавцям зменшити навантаження на фонд оплати праці, зокрема, шляхом легалізації фонду оплати праці та зменшення діючої ставки єдиного внеску при дотриманні певних умов.

Таким чином, згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464).

Частиною 4 статті 8 Закону №2464 визначено, що Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобовязаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Судом встановлено, що зміни, якими передбачено відображення понижуючого коефіцієнта роботодавцям, які виявили бажання застосувати понижуючий коефіцієнт, вносились до «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року №454, на момент формування та подання позивачем звітності з ЄСВ за лютий 2015 року.

Нові форми звітності з ЄСВ, якими передбачено відображення понижуючого коефіцієнта, передбачені «Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2015 року №435.

Проте, як встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, позивач не був позбавлений можливості подати звітність із врахуванням такого понижуючого коефіцієнту, однак помилково первісно подав звітність із нарахуванням повної ставки, що в подальшому виправив 15.06.2015 року шляхом подання уточнюючого розрахунку, в якому заповнив рядки 7.1.,7.1.9., 7.4. відповідно.

Відмовляючи у позові, суд виходить із того, що позивач самостійно визначив первісну суму грошових зобовязань зі сплати єдиного внеску, що й було обліковано відповідачем, підстав не вважати такі суми належними до сплати у відповідача не було, подальше зменшення сум нарахованих внесків, не змінило первісний обовязок сплатити такі суми.

Отже, відповідачем належним чином доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, доведено наявність недоїмки, яка виникла на підставі звітів за лютий-квітень 2015 року, та яка стала підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм права, обставин справи та доказів, наданих суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Класикбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1