Постанова № 54675597, 24.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа №804/15792/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «777», ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

8 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська із адміністративним позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «777», ОСОБА_5, у якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 26.12.2013 року №12231050020001407 щодо зміни статутного або складеного капіталу, зміни складу або інформації про засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «777»;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «777», що оформлені реєстраційним записом від 26.12.2013 року №12231050020001407.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 липня 2015 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та зазначено, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, тому підлягає поновленню.

На виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 жовтня 2015 року у справі №208/5028/15 (провадження №2а/208/152/15) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «777», ОСОБА_5 про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування державної реєстрації, адміністративну справу №208/5028/15 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами предметної підсудності.

Справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18 листопада 2015 року, адміністративній справі присвоєно №804/15792/15 та за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Верба І.О.

Оскільки провадження у справі вже відкрито, ухвалою судді від 23 листопада 2015 року прийнято справу до провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що дії державного реєстратора з проведення реєстрації змін про зміну складу учасників товариства є протиправними, оскільки позивач не приймав рішення про вихід зі складу засновників; у загальних зборах учасників товариства, на яких прийнято рішення про виключення ОСОБА_6 зі складу учасників товариства, участі не приймав; заяви про вихід зі складу засновників не писав та не подавав, крім того, фактом первинної реєстрації підтверджується, що

Позивач до суду не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач просив розглянути справу за його відсутності, проти позову письмово заперечив, зазначив, що до відділу для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які повязані із зміною складу засновників та зменшенням статутного капіталу товариства звернувся уповноважений довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю представник та надав відповідний пакет документів.

Представники третіх осіб просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

ОСОБА_7 надав письмові заперечення на позовну заяву, що державному реєстратору уповноваженою особою був поданий пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів; до повноважень державного реєстратора не входить перевірка на відповідність діючому законодавству змін до установчих документів господарських товариств, у звязку із чим дії державного реєстратора цілком правомірні, вчинені у межах повноважень та відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «777» зареєстроване Реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції 19.09.2001 року.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «777» (в редакції від 27 вересня 2005 року) вищим органом управління товариством є загальні збори учасників товариства або їх представників.

Засновниками товариства та учасниками є:

- ОСОБА_7 розмір частки 50%, що складає 88375 грн.;

- ОСОБА_8 розмір частки 50%, що складає 88375 грн.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» керівник юридичної особи (голова комісії з припинення або ліквідатор) ТОВ «777» ОСОБА_7.

25 грудня 2013 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «777» за присутності учасника ОСОБА_7, за відсутності учасника ОСОБА_8, за участі запрошеної ОСОБА_9, оформлених протоколом №12/203, прийнято рішення №23, яким:

- виключено в примусовому порядку зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «777» - ОСОБА_8, відповідно до норм статей 52, 64 Закону України «Про господарські товариства»;

- зменшено статутний капітал Товариства на суму 88375 грн.

З протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «777» від 25 грудня 2013 року №12/203 вбачається, що при прийнятті рішення з питання виключення зі складу учасників ТОВ «777» Гейко ОСОБА_10 О.О. повідомив наступне:

«Якщо Учасники Товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства не внесли свої вклади, загальні збори Учасників, відповідно до норм статті 52 Закону України «Про господарські товариства», мають право прийняти рішення про виключення із складу Товариства тих Учасників, які не внесли свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі. При цьому, на підставі нижче наведеного, зазначені Учасники в голосуванні про їх виключення з Товариства і перерозподілі часток участі не приймають.

Конституційний суд України в Рішенні від 05.02.2013 року у справі №1-3/2013 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України «Про господарські товариства» зазначив, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства з обмеженою відповідальністю, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Тобто, якщо Учасник Товариства протягом року з дня реєстрації Товариства не вніс (не сплатив) своєї частки до статутного капіталу Товариства, то, починаючи з другого року з дня реєстрації Товариства, такий Учасник взагалі позбавляється права голосу на загальних зборах Учасників Товариства.

Разом з цим, згідно пункту 10.7 Статуту ТОВ «777» Учасник Товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами Учасників Товариства питань ... щодо спору між ним і Товариством.

Таким чином, при вирішенні загальними зборами Учасників Товариства питання щодо спору між Учасником, який протягом восьми років (законом встановлений строк в один рік) не сплатив своїх внесків до статутного капіталу, і Товариством, такий Учасник на загальних зборах не має права голосу пропорційного розміру його частки у статутному капіталі Товариства і, значить, при голосуванні в такому випадку, частки інших Учасників в сукупності складають сто відсотків голосів.

Тобто, якщо один Учасник Товариства з 50% голосів не має права голосу на загальних зборах Учасників Товариства, то 50% голосів другого Учасника Товариства в даному випадку для визначення кворуму і правомочності зборів розглядаються як 100%, мають силу за 100% і голосують як 100%.».

Додаток №1 до вказаного протоколу складено на засвідчення правомочності проведених зборів.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд керується нормами законодавства України, чинними на день виникнення спірних правовідносин, та виходить із того, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі Закон №755-IV), шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 8 вказаного Закону відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи, а відповідно до частини четверної статті 19 державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою вказаної статті.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У разі внесення змін до установчих документів, які повязані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається, зокрема, рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

У разі внесення змін до статуту, які повязані із зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), зміною найменування або місцезнаходження юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за оприлюднення відповідного повідомлення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

26 грудня 2013 року для проведення державної реєстрації змін до установчих документів уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «777» за довіреністю ОСОБА_9 подані державному реєстратору у відповідності до статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» наступні документи:

- реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- рішення учасника Товариства від 25.12.2013 року №23 про зміну складу засновників Товариства та зменшення статутного капіталу (примірник оригіналу);

- протокол загальних зборів Товариства від 25.12.2013 №12/2013 про примусове виключення учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «777» (примірник оригіналу);

- статут Товариства від 20.20.2005 pоку;

- нова редакція установчих документів (2 примірники);

- копія квитанції, виданої банком;

- копія квитанції, виданої банком (за публікацію);

- документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

- документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи.

На підставі поданих документів державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4 проведено оскаржувану державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «777» (зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників), що оформлені реєстраційним записом №12231050020001407 від 26 грудня 2013 року.

Позивач, не погоджуючись із такими діями державного реєстратора, звернувся до суду із позовом про їх оскарження, із скасуванням проведеної реєстраційної дії, оскільки вважає неправомочними проведені ОСОБА_7 загальні збори ТОВ «777», та, відповідно протиправними, нікчемними, прийняті рішення.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що зі змісту Рекомендації №R(80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року випливає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Надаючи оцінку діям та рішенню державного реєстратора, суд зазначає, що в розглянутому випадку державний реєстратор був зобовязаний в порядку та у спосіб, встановлені законом, реалізувати повноваження на підставі адміністративного розсуду 1) здійснити реєстраційні дії, або 2) залишити без розгляду подані документи, або 3) відмовити у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідачем обрано перший варіант реалізації повноважень, із чим не погодився позивач, відповідно до якого проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами, передбаченими частинами першою - пятою статті 25 та частинами другою - третьою статті 27 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Реалізація другого способу поведінки врегульована частиною 11 статі 29 Закону №755-IV, згідно якої державний реєстратор зобовязаний залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

- документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою (викладення документів державною мовою), другою (умови заповнення картки, засвідчення нотаріально підпису заявника при направленні документів поштою), четвертою (погодження документів із НБУ та державними органами), пятою (викладення документів та підписання засновниками, їх технічне оформлення) та сьомою статті 8 (щодо електронного документообігу), частиною пятою статті 10 цього Закону (сплата адміністративного збору);

- документи подані не у повному обсязі;

- документи подано особою, яка не має на це повноважень;

- до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, відповідно до статей 27, 30 Закону №755-IV, надається за наявності виключного переліку таких підстав, як:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону (вимоги, що установчі документи юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом);

- наявність в установчих документах юридичної особи пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

- - наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

- - невідповідність відомостей про засновників (учасників) та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону, а саме, проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

- використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);

- встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Таким чином, спір точиться щодо того чи був правомірним спосіб реалізації повноважень, обраний державним реєстратором, щодо проведення реєстраційної дії при прийнятті із пакетом документів протоколу загальних зборів, яким виключено позивача із складу учасників як рішення про внесення змін до установчих документів та документу що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_7 існує корпоративний спір, який на теперішній час не заявлений до вирішення в судовому порядку.

Позивач зазначає, що державний реєстратор не мав підстав приймати як документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів.

За змістом статті 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обовязки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Необхідною умовою повноважності загальних зборів товариства є присутність учасників, що володіють у сукупності більш як 60 відсотків голосів; при цьому, необхідною умовою для виключення учасника з товариства є прийняття рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Державний реєстратор прийняв документи з огляду на обовязковий для виконання та застосування висновок Конституційного суду України у справі №1-3/2013 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України «Про господарські товариства» від 5 лютого 2013 року №1-рп/2013, відповідно до якого:

- в аспекті конституційного звернення положення частини четвертої статті 58 Закону України «Про господарські товариства», згідно з яким «учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі», треба розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства з обмеженою відповідальністю, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Обґрунтовуючи вказану правову позицію, Конституційний суд виходив із наступного:

- до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства розмір часток кожного з учасників встановлюється виключно статутом;

- зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах Товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (частина друга статті 51 Закону). Зазначене положення Закону кореспондується з положенням абзацу другого частини четвертої статті 82 ГК України, згідно з яким в статуті може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у Товаристві відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України);

- отже, протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства його учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів. Питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства учасник не виконав свого обовязку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників Товариства не прийняли передбачених частиною третьою статті 144 ЦК України і частиною другою статті 52 Закону рішень, відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України підлягає законодавчому врегулюванню;

- таким чином, положення частини четвертої статті 58 Закону слід розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом Товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства;

- закон імперативно врегулював питання щодо дій Товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Згідно з частиною третьою статті 144 ЦК України, частиною другою статті 52 Закону загальні збори учасників Товариства приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію Товариства.

Законом України від 15 грудня 2006 року №483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» (далі - Закон №483-V) до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Поняття корпоративних прав, визначено частиною першою статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Надаючи оцінку доводам позивача про нікчемність рішення загальних зборів щодо виключення позивача із складу учасників товариства, та неможливість його прийняття державним реєстратором, як і протоколу загальних зборів, суд зазначає, що Цивільний кодекс України, з врахуванням змін, що внесені Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI до статей 203, 234, 228, розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Підстави для визнання правочинів оспорюваними та неоспорюваними є різними.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Отже, визнання недійсними оспорюваних правочинів відноситься до компетенції суду.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року №13 (далі постанова Пленуму №13) рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

Таким чином, рішення загальних зборів, яким вирішено виключити позивача із складу учасників є дійсним, до набрання законної сили судовим рішенням про його недійсність.

При цьому, виключення учасника з складу учасників товариства з обмеженої відповідальністю відповідно до статті 59 Закону України «Про господарські товариства» належить до компетенції зборів такого товариства, а не суду.

Згідно із пунктом 29 постанови Пленуму №13 при вирішенні спорів, повязаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону України «Про господарські товариства», повинні:

- дослідити всі обставини, повязані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у звязку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний звязок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо;

- вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою;

- враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

З огляду на викладене, державний реєстратор прийняв як документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів, протокол загальних зборів учасників ТОВ «777» від 25.12.2013 року із додатком, та не мав підстав в розглянутому випадку надавати оцінку правомочності таких зборів, оскільки не наділений повноваженнями, які в заявленому спорі належать суду.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Проте, суд констатує наявним спір щодо правомочності проведення загальних зборів та відповідності закону прийнятих рішень, у тому числі з огляду на правові висновки Конституційного суду України, і доходить висновку, що в цій адміністративній справі, де здійснюється контроль легальності рішення державного реєстратора, адміністративний суд, вирішивши питання правомірності проведення загальних зборів та прийнятих на них рішень, не забезпечить додержання норми статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».

Поряд з цим, порядок скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи на підставі судового рішення та порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, повязаних з приведенням їх у відповідність із судовим рішенням, чітко врегульований статтею 31 Закону №755-IV, та не має альтернативи.

Так, у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Таким чином, Законом №755-IV прямо встановлений спосіб захисту корпоративних прав позивача, на захист яких поданий цей позов, проте, належним способом захисту порушеного права є саме оскарження у судовому порядку рішення учасника юридичної особи про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів такої юридичної особи, що автоматично тягне скасування державним реєстратором державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

В розглянутому спорі, визнання протиправними дій державного реєстратора щодо державної реєстрації змін до установчих документів щодо зміни статутного капіталу та складу учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, без вирішення питання про правомірність прийнятих рішень 25.12.2013 року, не уявляється можливим, оскільки призведе до постановлення судового рішення поза межами підсудності спору.

Крім того, суд зазначає, що вимоги щодо визнання протиправними оскаржуваних дій не підлягають задоволенню, оскільки є складовою частиною прийняття оскаржуваної реєстрації змін до установчих документів 26.12.2013 року, отже, не можуть бути визначені як самостійний предмет спору.

При цьому, у державного реєстратора були відсутні і судові заборони на вчинення оскаржених реєстраційних дій, оскільки ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2013 року у справі №705/7188/13ц (скасованою 19.11.2015 року судом апеляційної інстанції), у якості забезпечення позову було заборонено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та іншим особам здійснення будь-яких дій, спрямованих на відчуження (передачі в інший спосіб третім особам) належних їм корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю «777».

Таким чином, заборона полягала у обмеженні реалізації права власності вказаними особами належними саме їм корпоративними правами.

З системного аналізу наведених обставин справи та норм чинного законодавства, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, оскільки: державний реєстратор в заявленому спорі не був наділений повноваженнями надавати оцінку правомочності загальних зборів з огляду на існування правої позиції Конституційного суду України та не оскарження у судовому порядку рішень загальних зборів; відсутності підстав для залишення документів без розгляду та відмови у державній реєстрації у відповідача; у третьої особи був відсутній законодавчо врегульований порядок дій у спірній ситуацій; позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених корпоративних прав, який здійснюється в порядку господарського судочинства та відновлення яких здійснюється в порядку статті 31 Закону №755-IV.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «777», ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1