Постанова № 54675553, 23.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. Справа № 804/19108/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ентелі»

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного

управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ентелі» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступником якого є - Нікопольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служжби у Дніпропетровській області) про скасування податкового повідомлення рішення від 22.07.2014 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ фірми «Ентелі» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК «Гранд Білдінг» за лютий 2014 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення, за наслідками якої складено акт перевірки № 1918/221/23931770 від 27.06.2014 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення, яке позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є субєктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ентелі» перебуває на обліку в Нікопольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що у період з 26.06.2014 року по 27.06.2014 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ фірми «Ентелі» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК «Гранд Білдінг» за лютий 2014 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення, за наслідками якої складено акт перевірки № 1918/221/23931770 від 27.06.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ст. ст. 185, 188, 198, 201, 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 116480 грн., в тому числі за лютий 2014 року на суму 116480 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки позивачем були подані до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за перечення на акт перевірки, проте, листом від 18.07.2014 року № 14135/10/04-07-221 було повідомлено позивача про те, що вимоги заперечень щодо скасування певних частин акту перевірки не можуть бути виконані.

22.07.2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення №0002992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 174720,00 грн., в тому числі за основним платежем - 116480,00 грн. і штрафних санкцій 58240,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомлення рішенням позивачем було подано скаргу, проте, рішенням про результати розгляду скарги від 24.09.2014 року за вих. №6745/10/04-36-10-08-09 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишило спірне податкове повідомлення рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ фірма «Ентелі» мало взаємовідносини з ТОВ «Гранд Білдінг», а саме, між позивачем та зазначеним контрагентом було укладено договір оренди № 27-01/14Г від 27.01.2014 року.

Реальність вчинення господарських операцій згідно вищевказаного договору підтверджується наступними копіями первинних документів: акту №1 приймання передачі обладнання від 31.01.2014 року; акту №2 приймання передачі обладнання від 28.02.2014 року; акту №3 приймання передачі обладнання від 12.03.2014 року; акту №4 приймання передачі обладнання від 17.03.2014 року; акту надання послуг №1 від 10.02.2014 року; податкової накладної №495 від 10.02.2014 року; рахунку фактури №495 від 10.02.2014 року; акту надання послуг №2 від 10.02.2014 року; податкової накладної №496 від 10.02.2014 року; рахунку фактури №496 від 10.02.2014 року; акту надання послуг №3 від 10.02.2014 року; податкової накладної №497 від 10.02.2014 року; рахунку фактури №497 від 10.02.2014 року; акту надання послуг №4 від 10.02.2014 року; податкової накладної №498 від 10.02.2014 року; рахунку фактури №498 від 10.02.2014 року; акту надання послуг №5 від 10.02.2014 року; податкової накладної №499 від 10.02.2014 року; рахунку фактури №499 від 10.02.2014 року; акту надання послуг №6 від 20.02.2014 року; податкової накладної №552 від 20.02.2014 року; рахунку фактури №552 від 20.02.2014 року; акту надання послуг №7 від 20.02.2014 року; податкової накладної №553 від 20.02.2014 року; рахунку фактури №553 від 20.02.2014 року; акту надання послуг №8 від 20.02.2014 року; податкової накладної №554 від 20.02.2014 року; рахунку фактури №554 від 20.02.2014 року; акту надання послуг №9 від 20.02.2014 року; податкової накладної №555 від 20.02.2014 року; рахунку фактури №555 від 20.02.2014 року; акту надання послуг №10 від 20.02.2014 року; податкової накладної №556 від 20.02.2014 року; рахунку фактури №556 від 20.02.2014 року; акту надання послуг №11 від 28.02.2014 року; податкової накладної №583 від 28.02.2014 року; рахунку фактури №583 від 28.02.2014 року; акту надання послуг №12 від 28.02.2014 року; податкової накладної №584 від 28.02.2014 року; рахунку фактури №584 від 28.02.2014 року; акту надання послуг №13 від 28.02.2014 року; податкової накладної №585 від 28.02.2014 року; рахунку фактури №585 від 28.02.2014 року; акту надання послуг №14 від 28.02.2014 року; податкової накладної №586 від 28.02.2014 року; рахунку фактури №586 від 28.02.2014 року; акту надання послуг №15 від 28.02.2014 року; податкової накладної №587 від 28.02.2014 року; товарно транспортних накладних до договору №27-01/14Г від 27.01.2014 року.

При проведенні перевірки позивача відповідачем враховано висновки, викладені у акті перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року за №1019/26-55-22-07/38913054 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ БК «Гранд Білдінг»».

При цьому, як вбачається з акту ДПІ у Печерському районі за № 1019/26-55-22-07/38913054 звірка ТОВ БК «Гранд Білдінг» проводилась у квітні 2014 року. Проте, висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ фірми «Ентелі» та ТОВ БК «Гранд Білдінг» та заниження податку на додану вартість Нікопольська ОДПІ робить за період лютий 2014 року. Також, жодних документальних доказів про неможливість роботи підприємств у період лютий 2014 року податковою інспекцією не наведено. У період лютий 2014 року установчі документи ТОВ БК «Гранд Білдінг» не були визнані недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової інспекції відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація підприємств не була скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались.

Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договору до податкового кредиту лише на підставі акту перевірки підприємства контрагента, який жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, суд враховує те, що дії Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за наслідком якої було винесено акт перевірки № 1918/221/23931770 від 27.06.2014 року були предметом дослідження Дніпропетровським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 804/9457/14 за позовом ТОВ фірми «Ентелі» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року залишена без змін, позовні вимоги задоволено.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту вищевказаного судового рішення вбачається, що судом досліджено та надано правову оцінку правомірності проведення перевірки позивача, за наслідком якої було винесено акт перевірки № 1918/221/23931770 від 27.06.2014 року та визнано протиправними дії Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення даної перевірки.

У звязку з вищевикладеним, та з урахуванням того, що дії відповідача щодо проведення перевірки, за наслідком якої складено акт перевірки та на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, визнано судом неправомірними, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 349 грн. 44 коп., у звязку з чим суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ентелі» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 22.07.2014 року № НОМЕР_1, винесене Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ентелі» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 349 грн. 44 коп. (триста сорок девять гривень сорок чотири копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 28.09.2015 року.

Суддя ОСОБА_3