Рішення № 54674639, 10.11.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24702/15-ц

Провадження №2/761/8773/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

10 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 із вимогами про визнання вказаного відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить вищевказана квартира, а відповідач була зареєстрований в ній оскільки сторони перебували в шлюбі, однак їхні шлюбні стосунки припинились більше року потому, наразі шлюб розірваний. На момент фактичного припинення шлюбних стосунків сторін, відповідач добровільно виїхав із вказаної квартири, не бере участі в утриманні вказаного нерухомого майна, вивіз власні речі і не користується квартирою більше року, хоча йому перешкод у користуванні ніхто не чинив.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

справу у відсутність сторони позивача, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Суд, керуючись положеннями ст.ст. 169,224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 28.02.2014року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є., реєстровий номер 243. Про вказане також свідчить витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.4, 5).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до ст.. 4 ЦПКУ України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В свою чергу згідно із ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані сторони: позивач ОСОБА_1 з 2014 року, відповідач - ОСОБА_2 - з 2006 року, та їх діти: донька Катерина та Маргарита - з 2014 року, про що свідчить довідка форми №3 від 21.08.2015 року.

Судом встановлено, що вищевказані сторони розірвали шлюб, про що свідчить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2015 року.

Вимоги ч.2 ст.405 ЦК України передбачають, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується актом від 21.08.2015 обстеження вказаного житла щодо не проживання відповідача з березня 2014 року та відсутності його речей у спірній квартирі, який був складений сусідами та майстрами дільниці КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

При цьому, жодного доказу щодо сплати будь яких коштів на утримання квартири, зокрема відповідачем, як і фактичного його проживання за спірною адресою з березня 2014 року під час розгляду справи отримано не було.

Також не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність перешкод для проживання відповідача за місцем реєстрації.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому наявність реєстрації відповідачки в даній квартирі перешкоджає в користуванні квартирою позивачами та впливає на їх права, як власників, щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном, у зв»язку із чим відповідач втратив право користування даним житловим приміщенням.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

З огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 74, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 321, 319, 405 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя