Постанова № 546710, 20.03.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2007 Справа № А38/298-06

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л.,

суддів: Чимбар Л.О. (доповідача), Швеця В.В.,

при секретарі: Гайдук Ю.А.,

за участю представників сторін :

від позивача: Донець С.О, дов. №2 від 12.09.06, Ніколенко М.М, наказ б/н від 01.01.03,

від відповідача : Панченко Л.О., дов. №254/10/10-009 від 11.02.07, Марченко О.Л, дов. №2561/10/10-015 від 19.02.07,

розглянувши апеляційну скаргу виробничо-комерційного приватного підприємства “Ніка”, м. Новомосковськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 р. у справі № А38/298-06,

за позовом виробничо-комерційного приватного підприємства “Ніка”, м. Новомосковськ,

до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Новомосковськ,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2006р. у справі №А38/297-06 (суддя Бишевська Н.А.) в задоволенні позову виробничо-комерційному приватному підприємству ”Ніка” (далі-позивач) про скасування податкового повідомлення-рішення Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) від 20.02.2006 р. № 0000012320/0 відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення ним норм матеріального і процесуального права, просить цю постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник вважає, що суд помилково зробив висновок щодо відсутності у ТОВ “Гімалаі і Ко” права на складання податкових накладних через визнання недійсними його первинних і бухгалтерських документів рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у зв’язку з неприйняттям до уваги факту сплати позивачем даному підприємству податку на додану вартість у складі вартості товару, про те, що сам факт визнання в судовому порядку недійсними засновницьких, бухгалтерських, податкових документів та свідоцтва як платника податку на додану вартість ТОВ “Гімалаі і Ко” не є підставою для визнання укладеного ним з іншими суб’єктами підприємницької діяльності договорів недійсними, а також про те, що чинним законодавством не передбачено обов’язок покупця (позивача) сплачувати до бюджету податок на додану вартість у разі його несплати продавцем (ТОВ “Гімалаі і Ко”).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2006 р. Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012320/0, яким ВКП ”Ніка” зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 2552,62 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 20.02.2006р. №3/235-13433812, складеного за результатами додаткової позапланової документальної перевірки підприємства з питань достовірності зарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.01.2005р по 31.01.2005р.

Даною перевіркою виявлено порушення підприємством п. п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2552,62 грн.

У зв’язку із надходженням відповіді від Ленінської ДПІ у м. Дніпропетровську перевіряючими встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2003р. визнані недійсними установчи документи ТОВ “Гімалаі і Ко” а саме: Установчий договір про створення ТОВ “Гімалаі і Ко”, установчі документи з моменту їх державної реєстрації 20.04.1995 р., первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ “Гімалаі і Ко”, а також визнана неправомірною підприємницька діяльність ТОВ “Гімалаі і Ко” з моменту реєстрації установчих документів підприємства з 19.04.1995 р.

Згідно з актом перевірки виявлене порушення мало місце внаслідок завищення підприємством податкового кредиту у січні 2005 року по податкових накладних №202 від 18.12.2002р.- сума податкового кредиту 1530,47 грн. та № 201 від 16.12.2002 р.- сума податкового кредиту 1022,15 грн., отриманих від ТОВ “Гімалаі і Ко” з порушенням п. п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 названого вище Закону.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, в редакції до 25 березня 2005 року, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Матеріали справи свідчать про те, що на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість підприємством були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Отже, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій, продавець (ТОВ “Гімалаі і Ко”) знаходився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також мав свідоцтво про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.

Дані обставини підтверджуються довідкою Головного управління статистики у Луганській області від 27.02.2007р. №13-48/1010. При цьому акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП”Стройлюкс” як платника податку на додану вартість складено Ленінською МДПІ у м.Луганську лише 17.02.2004р..

З огляду на викладене слід визнати помилковими висновок господарського суду про непідтвердження підприємством права на податковий кредит внаслідок визнання недійсними установчих документів його контрагента та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість рішенням суду.

Враховуючи наявність в матеріалах справи документів, на підставі яких підприємством була здійснена фактична сплата контрагенту податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів дії податкової інспекції щодо зменшення бюджетного відшкодування є неправомірними.

Тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування, підлягають задоволенню.

Таким чином, постанову місцевого господарського суду слід скасувати, оскільки висновки останньої не відповідають фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.06р. у справі № А38/298-06 скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Новомосковськ від 20.02.2006 р. №0000012320/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя Л.О.Чимбар

Суддя В.В.Швець