Ухвала суду № 54669056, 25.12.2015, Зміївський районний суд Харківської області

621/462/15-к

1-кп/621/105/15

У Х В А Л А

25 грудня 2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий суддя Овдієнко В.В.

за участю: секретаря судового засідання Іванової І.В.

прокурора Хихля О.П.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42014220300000008 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 у злочинах, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_4 у злочинах, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_5 у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України,

в с т а н о в и в :

Потерпілий ОСОБА_1 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з вимогою стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 3344,7 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З метою забезпечення позову потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту: на 1/3 частину квартири №20 по вул. 30 років Перемоги, б. 18 в м. Зміїв, яка належить ОСОБА_3; на 1/4 частину квартири №3 по вул. Байдукова, б. 5 "а" в м. Зміїв Харківської області, яка належить ОСОБА_4; на 1/4 частину квартири №75 по Пролетарському шосе, б. 5 в м. Зміїв Харківської області, яка належить ОСОБА_5; на будинок №5 по вул. Блюхера в м. Зміїв Харківської області, який належить ОСОБА_5

В обґрунтування клопотання посилався на докази, якими підтверджується вина обвинувачених та розмір завданої матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 підтримали зазначене клопотання з підстав, викладених у ньому. Вважали, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову є співмірними з розміром шкоди, про відшкодування якої заявлено позов.

Прокурор Хихля О.П. не заперечував проти вжиття заходів забезпечення позову.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисники: ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечували проти даного клопотання, мотивуючи тим, що в квартирах, про арешт яких заявлено клопотання, проживають неповнолітні діти, а вартість будинку, що належить ОСОБА_5 значно перевищує 1/3 частку від загальної суми позову.

Вислухавши учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами справи та доводами клопотання, суд дійшов наступного:

Відповідно до ст. 170 КПК України

1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

2. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

3. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

4. Вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

5. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

6. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

7. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

8. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Клопотання потерпілого про арешт майна обвинувачених з метою забезпечення цивільного позову відповідає вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, містить відомості щодо наявності правових підстав для арешту майна та співрозмірності вимог клопотання розміру шкоди, зазначеній у позовній заяві.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження цього майна обвинуваченими, що може перешкоджати дієвості кримінального провадження в частині можливого відшкодування шкоди, завданої злочином.

Дотримуючись вимог ч. 4 ст. 173 КПК України належить застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна - позбавлення обвинувачених права відчуження та розпорядження належним їм нерухомим майном.

Крім того, відсутні підстави для арешту належної ОСОБА_5 частки квартири квартири №75 по Пролетарському шосе, б. 5 в м. Зміїв Харківської області, оскільки достанім є арешт будинку №5 по вул. Блюхера в м. Зміїв Харківської області, який належить ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити частково.

З метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборонити відчуження та розпорядження будь-яким способом щодо наступного нерухомого майна:

1) 1/3 частини квартири №20 по вул. 30 років Перемоги, б. 18 в м. Зміїв, яка належить ОСОБА_3;

2) 1/4 частини квартири №3 по вул. Байдукова, б. 5 "а" в м. Зміїв Харківської області, яка належить ОСОБА_4;

3) будинку №5 по вул. Блюхера в м. Зміїв Харківської області, який належить ОСОБА_5.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: