Вирок № 54666701, 24.12.2015, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3043/15-к

Провадження № 1-кп/653/276/15

ВИРОК

іменем України

24.12.2015

Генічеський районний суд Херсонської області, у складі:

головуючої судді Шарко Н.А.,

секретаря - Разумної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Генічеську обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014230140001391 від 11 березня 2014 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України, -

за участю сторін судового провадження:

прокурора Гальченка В.М.,

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3

встановив:

10 березня 2014 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_1, в порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем НОМЕР_1, який знаходився у технічно справному стані, та відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4, здійснюючи рух по вул. Петровського, зі сторони пр. Миру, в напрямку вул. Воровського, м. Генічеськ, Херсонської області, грубо порушуючи вимоги п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, з урахуванням дорожньої обстановки та дорожніх умов, складовими частинами котрих є період доби, ширина та освітлення проїзної частини видимість в напрямку руху, при наближенні велосипеда під керуванням ОСОБА_5, який рухався у смузі свого руху вздовж проїжджої частини на зустріч йому, завчасно не зайняв положення в межах своєї смуги проїзної частини, яке б забезпечувало безконтактний роз'їзд із бічним інтервалом, допустив зіткнення з велосипедом, яким керував ОСОБА_5, в полосі руху останнього, в наслідок чого ОСОБА_5 відповідно висновку судово-медичної експертизи № 75/Г від 23 червня 2014 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями ОСОБА_1, оскільки виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, при дорожньо-транспортній пригоді. Вказані наслідки знаходяться в причинному звязку з грубим порушеннями з боку ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а саме: п.13.1, п. 13.3.

Окрім того, одразу після вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок, якої ОСОБА_5, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: забою головного мозку важкого ступеня, відкритого перелому правої великогомілкової кістки зі зміщенням, осадження правої половини обличчя, тилу лівої кисті, передньої поверхні гомілок, що супроводжувалися коматозним станом, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ОСОБА_5, перебуває в небезпечному для життя та безпорадному стані, оскільки сам поставив його в такий стан, маючи умисел на завідоме залишення особи без допомоги, яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження від отриманих тілесних ушкоджень, при наявній можливості з його боку надати потерпілому ОСОБА_5, допомогу, діючи в порушення вимоги п. 2.10 «а», «г» правил дорожнього руху України, не надав йому першу медичну допомогу та не повідомив про його стан лікарям швидкої допомоги, а продовжив рух автомобіля та втік з місця пригоди до адреси: Херсонська область, м. Генічеськ, провулок Інтернаціональний 8, де перебував до 11 березня 2014 року поки не був виявлений працівниками міліції.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, не заперечував проти вчинення кримінальних правопорушень за обставин вказаних вище, суду пояснив, що 10 березня 2014р. придбав машину, та зустрівшись з друзями відсвяткував цю подію пляшкою пива. Біля 23 год. 00 хв., вирушив на автомобілі по вул. Петровського, щоб поставити автомобіль біля дому. По дорозі не врахував дорожньої обстановки, та здійснив зіткнення з велосипедистом. Оскільки дуже перелякався, зник з місця пригоди. Прибувши до дому, викликав таксі, та поїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, проїжджаючи поряд побачив працівників ДАІ, які обстежували місце пригоди. Вважав, що працівники ДАІ зможуть надати медичну допомогу особі. Про скоєне ДТП ні кому не повідомив, був виявлений працівниками ДАІ на наступний день. Після того, як дізнався, що потерпілий перебуває у лікарні, почав надавати матеріальну допомогу дружині потерпілого, та сам частково купляв медикаменти. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди на суму 54489,18 грн. визнає повністю. Позов в частині стягнення моральної шкоди визнає частково. Оскільки, на даний час ні де не працює, і вказана сума є непомірною для нього.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_5 Дійсно, ОСОБА_1 після того, як чоловік потрапив до лікарні надав кошти на придбання медикаментів. Проте, в подальшому надавати будь-яку матеріальну допомогу перестав. Зовсім не цікавиться станом здоровя ОСОБА_5, який на даний час знаходиться дома, та потребує постійного нагляду та допомоги, так як зовсім безпорадний, не може про себе самостійно дбати. Вважає, що заявлена матеріальна та моральна шкода підлягає задоволенню в повному обємі, оскільки її чоловік зазнав великих страждань, як у фізичному та і в моральному плані.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, та беручи до уваги думку прокурора Гальченка В.М., представника потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3, щодо обсягу та порядку дослідження доказів, які вважали за можливе не досліджувати решту доказів по справі та проводити допит свідків, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюють ся, приймаючи до уваги, що учасниками судового провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

Разом з тим, на думку суду підлягає виключенню з обвинувачення за ч.1ст. 135 КК Українисловосполучення «яка мала змогу надати допомогу», оскільки відповідно до змісту диспозиціїстатті 135 КК Українисуб'єктом цього злочину є дві категорії осіб: 1) які зобов'язані піклуватися про осіб, що перебувають в небезпечному для життя станіімали змогу надати їй допомогу; 2) які самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан. Аналіз даної норми дає підстави зробити висновок про те, що сполучник «і» вживається для з'єднання в одному переліку однорідних, рівноправних частин речення.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості та тяжким злочином. ОСОБА_1 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований.

Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільневідшкодування шкоди.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного спяніння.

Вирішуючи питання, щодо виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує те, що кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст.286і ч.1 ст.135 КК Українивін вчинив перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, та бере до уваги незворотні і непоправні наслідки злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 у виді прикутості потерпілого до лікарняного ліжка, також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, тому суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання за сукупністю злочинів, із застосуванням ч.1 ст. 70, ст. 75 КК України, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»при призначенні покарання заст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Згідно п. 21 вищевказаної Постанови у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1, згідно постанови Генічеського районного суду Херсонської області по справі №653/881/14-п був підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки, за ч.2 ст. 130 КУпАП.

Встановлені вище обставини дають підстави суду призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки враховуються наслідки дорожньо-транспортної пригоди, що призвели до тяжких тілесних ушкоджень людині, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з необережними діями водія ОСОБА_1, який не повинен був ігноруватиПравила дорожнього рухута сідати за кермо, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Представником позивача ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 54489,18 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 тисяч гривень, яка його підтримала і просила задовольнити.

Дослідивши надані представником позивача ОСОБА_2 докази, та враховуючи позицію ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, які позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди визнали у повному обємі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди слід задовольнити, що відповідає вимогам ч.4 ст. 174 ЦПК України.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положеньст. 1167 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд враховує характер і значну тривалість фізичних страждань ОСОБА_5, тяжкий стан здоровя, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та значного часу і зусиль для відновлення попереднього стану, часткове визнання обвинуваченим суми відшкодування моральної шкоди, враховуючи його майновий стан, суд дійшов висновку про зменшення розміру моральної шкоди і стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_7 шкоди розміром 40 000 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не застосовувати.

Процесуальні витрати по справі у сумі 1769,20 грн. за проведення судових експертиз слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1

Вирішено питання про речовий доказ.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286, КК України, та призначити йому покарання:

-зач.1 ст. 135 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

-за ч.2 ст. 286 КК Україниу виді позбавлення волі на строк пять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки;

У відповідності доч.1 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (пять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставіст. 75 КК УкраїниОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності зіст. 76 КК Українина період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_2, ІНПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 (прож. АДРЕСА_3) спричинену матеріальну шкоду у розмірі 54489 (пятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят девять) грн. 18 коп., та спричинену моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_2, ІНПП НОМЕР_2) на користь держави (р/р №31118115700002, одержувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, МФО 852010, ГУДКСУ у Херсонській області) 1769 (одна тисяча шістдесят девять) грн. 20 коп. судових витрат за проведення експертиз.

Речовий доказ: транспортний засіб «Фіат Тіпо» д/н НОМЕР_3, який знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_1 та знаходиться на його зберіганні залишити ОСОБА_1

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд Херсонської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_8