Ухвала суду № 5466642, 11.09.2009, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-а-66/09/0121

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2009 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді – Самойлової О.В.,

при секретарі – Маричевої С.В.,

за участю представника заявника – ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосії заяву ОСОБА_3 про зміну способу і порядку виконання постанов суду по справі адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 4489 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,

в с т а н о в и в:

Постановою Феодосійського міського суду від 12 лютого 2007 року з військової частини А 4489 на користь ОСОБА_3 стягнута грошова компенсація замість належного до видачі речового майна у розмірі 5573,86 грн., компенсація замість продовольчого пайка у розмірі 15110,36 грн., судові витрати у сумі 206 грн. 84 коп. Постанова набрала законної сили.

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови суду.

В судовому засіданні представник заявника, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, вимоги підтримав з підстав, що викладені у заяві.

Представник військової частини А 4489 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Представник Міністерства оборони України, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, заперечував проти задоволення заяви з підстав, що викладені у письмовому запереченні.

Перевіривши матеріали справи адміністративної юрисдикції № 2-а-86/2007, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обстави, що ускладнюють виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий документ, із поданням, а сторона виконавчого провадження із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Матеріалами справи встановлено, що 18.04.2007 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листу за рішенням № 2-а-86 та запропоновано боржнику – в/ч А 4489 добровільно виконати судове рішення, але у зв’язку із відсутністю коштів на рахунках військової частини, постанова суду до тепер не виконана. Постановою ВДВС від 30.12.2007 року виконавчий лист повернено стягувачеві у зв’язку із відсутністю грошових коштів і бюджетних призначень на виплату заборгованості за речове майно у в/ч А 4489. 20.01.2009 року постановою ВДВС Феодосійського МУЮ знов відкрито провадження з примусового виконання рішення Феодосійського міського суду № 2-а-86, боржнику запропоновано добровільно виконати рішення, але до тепер воно не виконано. З листа ВДВС Феодосійського МУЮ від 01.06.2009 року слідує, що 25.03.2009 року в рамках зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем винесена постанова про арешт розрахункових рахунків в/ч А 4489, згідно відповіді держказначейства м. Феодосії від 27.03.2009 року встановлено, що грошових коштів і бюджетних призначень на виплату заборгованості на розрахункових рахунках в/ч А 4489 немає.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», суб’єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини…, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку. З ОСОБА_4 Арбітражного Суду України № 01-8/531 від 11.11.1999 року «Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» слідує, що відповідальність військової частини як суб’єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 17.07.1997 року про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Україна повністю визнає на своїй території ст. 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського союзу з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування конвенції. Отже текст Конвенції з Протоколами до неї, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського союзу з прав людини, є частиною національного законодавства і є обов’язковими при правозастосуванні органами правосуддя.

Відповідно до ст. 6 п. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна особа при визначенні її цивільних прав і обов’язків має право на справедливий розгляд (…) впродовж розумного строку (…) незалежним і неупередженим судом, стаття 1 Протоколу № 1 передбачає, що кожна особа (…) має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справі «Погасій проти України» від 28.05.2002 року, визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, заявник не використав права звернення до національного суду із позовом щодо зміни способу виконання судового рішення шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні на підставі Закону України № 1076-Х1У «Про господарську діяльність у Збройних Силах України». Відповідно до статті 5 Закону військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок за відповідними статтями кошторису, а у разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Зазначені обставини також підтверджені роз’ясненням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2008 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що у процесі виконання виконавчого документу виникли обставини, що перешкоджають примусовому виконанню постанови суду, а саме, встановлено, що майнове становище боржника не дає змоги виконати вимоги виконавчого документу у встановлені строки та є спосіб виконання більш вигідний для боржника, тобто звернення стягнення на Міністерство оборони України.

Керуючись ст. 263 КАС України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про зміну способу і порядку виконання постанови суду задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання постанови Феодосійського міського суду від 12 лютого 2007 року по справі адміністративної юрисдикції № 2-а-86/2007 за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 4489 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, шляхом звернення стягнення за виконавчим листом № 2-а-86 на Міністерство оборони України, юридична адреса: 03168 м. Київ пр-кт Повітрянофлотський, 6 код ЄДРПОУ 00034022.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 186 КАС України.

Суддя