Рішення № 54666358, 24.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18116/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2477/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю: відповідача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про виділ в натурі частки із домоволодіння та стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки, стягнення судових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що їй належить 1/4 частина квартири № 1 по вул. Теодора Цьоклера (бувша вул. Розумовського), 20 в м. Івано-Франківську, а ОСОБА_2, ОСОБА_6 решта цієї квартири. Крім того, їй належить 1/3 квартири № 2 цього будинку. Оскільки вона не може користуватись своєю часткою в квартирі № 1, уточнивши позовні вимоги, просила виділити 1/4 частки із квартири № 1 в зазначеному будинку шляхом виділення їй в натурі приміщення 1-4 квартири площею 10,1 кв.м, за відхилення від ідеальної частки стягнути в її користь грошову компенсацію в сумі 34 979 грн і судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про виділ в натурі частки із домоволодіння та стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 364 ЦК України, і вона як співвласник має право на виділ у натурі своєї частки. Суд не врахував, що виділ частки в натурі може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом, яка відповідає розміру їх часток, а також, що визначальним для виділу частки в натурі у будинку, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки відповідно до часток співвласників. Згідно висновку експерта № 02/03-15 від 08.04.2015 можливо виділити в натурі частку ОСОБА_5, так як вона проживає в суміжній квартирі АДРЕСА_1, в якому також проживають відповідачі. Виділ в натурі частки можливий, оскільки частину квартири № 1, а саме приміщення 1-4 можна зєднати з квартирою № 2 і в неї буде ізольоване від квартири № 1 приміщення з виходом безпосередньо через квартиру № 2. На момент проведення експертизи приміщення 1-4 площею 10,1 кв.м є житловою кімнатою, приєднаною до квартири № 2. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким виділити 1/4 належну їй частку із квартири № 1, що знаходиться у домоволодінні по вул. Теодора Цьоклера, 20 в м. Івано-Франківську шляхом виділення в натурі приміщення 1-4 квартири № 1 площею 10,1 кв.м; стягнути за відхилення від ідеальної частки на її користь з відповідачів грошову компенсацію в сумі 34979 грн та судові витрати.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5, підтримуючи апеляційну скаргу, відмовилась від стягнення з відповідачів на користь позивачки грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки в сумі 34979 грн та судових витрат. Відповідач ОСОБА_2, його і ОСОБА_6 представник ОСОБА_4, погодились на запропонований варіант виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності: виділення 1/4 частки позивачки в квартирі АДРЕСА_2 шляхом виділення їй в натурі приміщення 1-4 цієї квартири, площею 10,1 кв.м.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у рівних частках належало по 1/3 квартири АДРЕСА_3. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 у рівних частках належить по 1/3 квартири № 2 в тому ж будинку. 14.03.2011 померла ОСОБА_7, яка залишила заповіт, згідно якого свою частку у квартирі № 1 вона заповіла ОСОБА_5, також свою частку за законом успадкував ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Враховуючи висновок експерта про неможливість виділу частки, позивачка вправі просити про стягнення грошової компенсації за свою частку у спільній частковій власності у квартирі № 1, однак такої вимоги позивачка не ставить, а просить тільки стягнути грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток. Оскільки технічної можливості виділити частку позивачки із квартири № 1 немає, то вона вправі звернутись до відповідачів з вимогою про виплату їй вартості частки у спільній частковій власності в цій квартирі.

Погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст.11 ЦПК України).

Предметом позову в даній справі є виділ частки з квартири, належної сторонам на праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Виділ майна означає виокремлення певної частки майна із загальної маси спільного майна співвласників та збереження в частці, що залишилася, права спільної власності двох або більше осіб. Тобто режим спільності щодо всього майна зберігається, крім окремої речі, що виділяється.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду від 04.10.91 № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (з наступними змінами) суди вирішують спори, пов'язані з правом приватної власності на жилі будинки, залежно від заявлених вимог: про виділ частки з будинку (поділ будинку); або про визначення порядку користування жилим будинком.

Ці спори стосуються окремих правовідносин сторін, які є різними за своїм характером і регулюються різними правовими нормами, які передбачають різні правові наслідки вирішення таких спорів.

Правовідносини з приводу порядку користування жилим будинком регулюються нормою ст. 358 ЦК України, яка передбачає можливість залишення окремих підсобних приміщень (кухня, коридор тощо) в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Норми ст. ст. 364, 367 ЦК України регулюють правовідносини учасників спільної часткової власності щодо виділу частки з майна або його поділу.

Зазначеними нормами передбачено, що поділ (виділ частки) майна, яке є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм, виділ частки є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення в спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_2 належить 5/12 часток власності, ОСОБА_6 1/3 часток власності, ОСОБА_5 1/4 часток власності у цій квартирі.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 у рівних частках належить по 1/3 квартири № 2 на вул. Розумовського (на даний час вул. ОСОБА_10), 20 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до висновку № 02/03-15 судової інженерно-технічної експертизи від 08.04.2015 з технічної точки зору виділити в натурі частку ОСОБА_5 можливо тільки за рахунок приміщення 1-4 квартири № 1. При цьому частки інших співвласників залишаються в спільному користуванні. Ідеальна частка ОСОБА_5 складає 13,32 кв.м. або в грошовому еквіваленті становить 144750 грн. Площа приміщення 1-4 складає 10,1 кв.м., що на 3,22 кв.м. менше за ідеальну частку. За відхилення від ідеальної частки інші співвласники повинні виплатити ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі 3,22х10863=34979 грн.

Посилання суду першої інстанції на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2014 року, яким зобовязано ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_6 перешкод у користуванні приміщенням кухні-кімнати 1-4 площею 10,1 кв.м, що належить до квартири № 1, як підставу для відмови в позові ОСОБА_5 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності сторін у спірній квартирі, не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-12цс13 від 03.04.2013, згідно якої визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд фактично спір сторін не вирішив, не врахував можливість виділу в натурі частки позивачки, коли сторонам може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення в спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

З огляду на те, що згідно висновку судової-технічної експертизи від 08.04.2015 є технічна можливість виділити в натурі частку ОСОБА_5 за рахунок приміщення 1-4 квартири № 1, вона відмовилась від стягнення з відповідачів грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки в сумі 34979 грн, а ОСОБА_2 і представник ОСОБА_6 ОСОБА_4 погодились на запропонований варіант виділу частки позивачки із майна, що є у спільній частковій власності, колегія суддів приходить до висновку, що для вирішення спору сторін слід виділити в натурі 1/4 частку, яка належить ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_5 шляхом виділення в натурі приміщення 1-4 квартири № 1, площею 10,1 кв.м, з припиненням права спільної часткової власності позивачки на квартиру № 1 цього будинку.

Ураховуючи, що зазначене вище неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, то в силу ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Виділити в натурі 1/4 частку, яка належить ОСОБА_5 в квартирі № 1, що знаходиться у домоволодінні по вул. Теодора Цьоклера, 20 в м. Івано-Франківську шляхом виділення в натурі приміщення 1-4 квартири № 1, площею 10,1 кв.м.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на квартиру № 1, що знаходиться у домоволодінні по вул. Теодора Цьоклера, 20 в м. Івано-Франківську.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

ОСОБА_11