Вирок № 54662860, 25.12.2015, Суворовський районний суд м.Херсона

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/9982/13-к

25.12.2015 року м. Херсон

Суворовський районний суд міста Херсона в складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

з участю секретарів: Морозової І.Ю.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

за участю прокурора: Безкровного А.С.

захисника: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Херсона, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42013000000000133 від 26.03.2013 р., про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, на момент вчинення інкримінованих дій працюючого заступником начальника митного поста «Херсон Центральний» Херсонської митниці, на час розгляду провадження працюючий головним інспектором відділу організації митного контролю Херсонської митниці, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 р. №3702-VI), -

в с т а н о в и в:

Наказом Голови Державної Митної служби України (далі по тексту ДМСУ) від 07.07.2012 р. №1418-к ОСОБА_4 з 09.07.2012 р. переведено на посаду заступника начальника митного поста «Херсон Центральний» Херсонської митниці. Наказом Голови ДМСУ від 09.08.2012 р. №1642-к ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання радник митної служби 3 рангу.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 предявлено обвинувачення про вчинення злочину за наступних обставин.

За невстановлених слідством обставин, у невстановлений слідством день та час, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 та Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) вступили у злочинну змову між собою щодо вчинення злочину із використанням наданих їм владних повноважень, а саме: вимагання та одержання від директора ТОВ «Сафташ-10» ОСОБА_5 неправомірної вигоди за виконання в його інтересах із використанням наданої влади дій безперешкодне здійснення митного оформлення щодо задекларованих товарів ТОВ «Сафташ-10» на митному посту «Херсон Центральний» Херсонської митниці.

Так, в кінці січня 2013 р. під час особистої зустрічі між ОСОБА_5 та Особою (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), яка відбулась в службовому кабінеті останнього в приміщенні Херсонської митниці за адресою: вул. Гоголя, 13, м. Херсон, Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), діючи з корисливих мотивів, використовуючи свої владні повноваження поставив ОСОБА_5 вимогу сплачувати в якості хабара грошові кошти в розмірі 200 доларів США за вантаж кожного автомобіля ТОВ «Сафташ-10», що проходить митний контроль на митному посту «Херсон Центральний», а у разі проходження митного контролю більше 5 автомобілів з вантажем за місяць, сума хабара зменшиться до 150 доларів США з автомобіля. Дані платежі повинні здійснюватись щомісячно. При цьому остерігаючись бути викритим у своїх злочинних намірах та діях, Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) повідомив ОСОБА_5, що усі питання щодо проходження митного оформлення вантажу та сплати за це хабара, необхідно узгоджувати із заступником начальника митного поста «Херсон Центральний» ОСОБА_4

ОСОБА_5, не бажаючи настання для ТОВ «Сафташ-10» негативних наслідків у вигляді перешкод у проходженні митного оформлення товару, змушений був погодитись на дану вимогу.

Тим самим Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), усвідомлюючи, що завдяки своєму службовому становищу як заступник начальника Херсонської митниці, він, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, а саме: ТОВ «Сафташ-10», може впливати на хід проведення в структурному підрозділі Херсонської митниці митному пості «Херсон Центральний» митного оформлення товару, діючи з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спланував, що проходження митного оформлення товару ТОВ «Сафташ-10» буде здійснюватись після узгодження з ним.

Протягом лютого 2013 р. на митному посту «Херсон Центральний» проходило митне оформлення 10 автомобілів з вантажем ТОВ «Сафташ-10». Таким чином, за безперешкодне митне оформлення вантажу свого підприємства, ОСОБА_5 мав передати в якості хабара Особі (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) та ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1500 доларів США.

01.03.2013 р. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та поставив вимогу про необхідність термінового розрахунку за 10 автомобілів із вантажем, які проходили митне оформлення у лютому 2013 р.

ОСОБА_5, перебуваючи за межами м. Херсона та не маючи можливості особисто зустрітись із ОСОБА_4, в телефонній розмові попросив заступника директора ТОВ «Сафташ-10» ОСОБА_6, який не був обізнаний щодо вимагання у ОСОБА_5 хабара співробітниками митниці, зібрати та передати ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 12000 грн.

02.03.2013 р. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 та узгодив із ним час та місце зустрічі.

Того ж дня, близько 11:30 годин, за попередньою домовленістю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зустрілись в приміщенні кафе «Парадіз», що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, 68. Під час розмови ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 8000 грн., повідомивши, що ОСОБА_5 прохав передати 12000 грн., проте він зміг зібрати лише 8000 грн., а решту вже віддасть особисто ОСОБА_5

Після цього ОСОБА_4 з метою одержання решти обумовленої суми хабара, зателефонував ОСОБА_5 та поцікавився у того, коли вони зустрінуться з приводу одержання решти суми, на що той відповів, що після його повернення з м. Хмельницький.

В подальшому 04.03.2013 р. та 05.03.2013 р. ОСОБА_4 телефонував ОСОБА_5 та цікавився, коли той повернеться до м. Херсон, щоб одержати решту хабара.

12.03.2013 р. близько 12:27 годин ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та висловив вимогу, щоб він того ж дня передав решту хабара через спільного знайомого митного брокера ОСОБА_7

12.03.2013 р. близько 16:30 годин, перебуваючи в приміщення кафе «Еллада», що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Грецька, 27, ОСОБА_5 зустрівся із ОСОБА_7, який не був обізнаний щодо злочинних намірів Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) та ОСОБА_4 щодо вимагання хабара.

В ході зустрічі із ОСОБА_7 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що передає йому через ОСОБА_7 решту суми грошових коштів. Одержавши згоду ОСОБА_4, ОСОБА_5 віддав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 4000 грн. для передачі ОСОБА_4

Після цього, 12.03.2013 р. близько 17:30 годин, ОСОБА_7 підїхав до будинку №38/5, що по пр. 200 річчя Херсону, в якому мешкає ОСОБА_4, де зустрівся із останнім та перебуваючи в салоні власного автомобілю «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1, передав ОСОБА_4 вищезазначені грошові кошти в сумі 4000 грн.

18.03.2013 р. близько 11:55 годин, під час зустрічі ОСОБА_5 із Особою (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), яка відбулась у службовому кабінеті останнього за адресою: вул. Гоголя, 13, м. Херсон, Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) підтвердив вимогу передачі йому хабара в розмірі 150 доларів США за кожний автомобіль з товаром ТОВ «Сафташ-10», який буде проходити митне оформлення на митному посту «Херсон Центральний» Херсонської митниці.

Протягом березня 2013 р. на митному посту «Херсон Центральний» проходило розмитнення 10 автомобілів з вантажем ТОВ «Сафташ-10», а на початку квітня 2013 р. ще 2 автомобілі. Таким чином, за безперешкодне митне оформлення вантажу підприємства, ОСОБА_5 згідно з вимогами Особи (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) та ОСОБА_4 мав передати в якості хабара грошові кошти в розмірі 1800 доларів США.

В період з 27.03.2013 р. по 02.04.2013 р. ОСОБА_4 неодноразово телефонував ОСОБА_5 з вимогою негайної передачі хабара за безперешкодне митне оформлення товару ТОВ «Сафташ-10», проведене у березні 2013 р. При цьому 02.04.2013 р. ОСОБА_4 в категоричній формі заявив, що у разі непередачі хабара, вантаж з товаром ТОВ «Сафташ-10», який знаходився на той час на митному посту «Херсон Центральний», не буде оформлятись.

Після дзвінків ОСОБА_4 ОСОБА_5 02.04.2013 р. близько 11:14 годин, зателефонував Особі (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) та запевнив, що наступного дня особисто до нього приїде з грошима.

Під час телефонної розмови, яка відбулась 02.04.2013 р. між ОСОБА_4 та Особою (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), останній дав вказівку проводити митне оформлення товару ТОВ «Сафташ-10», який знаходився в той час на митному посту «Херсон Центральний».

03.04.2013 р. близько 13:00 годин, Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), перебуваючи в своєму службовому кабінеті №205 за адресою: вул. Гоголя, 13, м. Херсон, за попередньою змовою із ОСОБА_4 шляхом вимагання, одержав від директора ТОВ «Сафташ-10» ОСОБА_5 хабар в розмірі 1800 доларів США, що за курсом НБУ становить 14387,40 грн., за безперешкодне митне оформлення вантажу вказаного підприємства на митному посту «Херсон Центральний» Херсонської митниці.

Таким чином, Особа (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) за попередньою змовою з ОСОБА_4, шляхом вимагання, одержали від директора ТОВ «Сафташ-10» ОСОБА_5 хабар на загальну суму 26387,40 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 р. №3702-VI) як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням хабара, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 від дачі показань та відповідей на запитання на підставі ст. 63 Конституції України відмовився.

На ту обставину, що ОСОБА_4 являється субєктом відповідальності за злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 р. №3702-VI), а саме: службовою особою, що займає відповідальне становище свідчить наказ від 07.07.2012 р. №1418-к «Про переведення ОСОБА_4В.» на посаду заступника начальника митного поста «Херсон центральний» Херсонської митниці» (том 4, а.п. 330) та посадова інструкція заступника начальника митного поста «Херсон-центральний» Херсонської митниці» (том 3, а.п. 182-187), якою визначено повноваження останнього, в тому числі повязані з організаційно-розпорядчими функціями.

В той же час наведені обставини жодним із учасників судового розгляду не заперечувалися, а тому додаткової оцінки з боку суду не потребують, крім того зазначене прямо визначено п. 2 Примітки до ст. 368 КК України.

На підтвердження предявленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, органом досудового розслідування було зібрано наступні докази, досліджені за клопотанням сторони обвинувачення під час судового розгляду.

Свідок ОСОБА_5 (заявник) дав суду показання про те, що являється директором ТОВ «Сафташ-10», яке займається ввезенням на територію України посуду. Наприкінці 2012 р. з вантажем почали виникати труднощі, у звязку з чим ОСОБА_4 запросив його на зустріч, де були також ОСОБА_6 та невідомий чоловік. Вони повідомили, що виникла необхідність огляду вантажу, але він цим не переймався та поїхав.

На початку грудня 2012 р. його направили на прийом до ОСОБА_8, який у себе в кабінеті намалював суму 200 доларів США за безперешкодне оформлення однієї машини вантажу, а коли цього ж дня повідомили що є помилки в Деклараціях, то він був готовий платити, щоб не затримувати вантаж та людей, які цим займались. Під час наступної зустрічі з ОСОБА_8, останній повідомив, що у разі оформлення 10 машин вантажу вартість однієї становить 150 доларів США.

Враховуючи заявлені вимоги, наприкінці лютого 2013 р. його заступник ОСОБА_6 передавав 8 тисяч гривень, оскільки він був у відрядженні, крім того обвинувачені від нього гроші не приймали.

Другий раз гроші він передавав через ОСОБА_7 в сумі 4 тисячі гривень в кафе по вул. Леніна.

Зазначені грошові кошти він передавав без участі працівників СБУ, то були його особисті гроші, які ніким не описувались, копії з них не робились, поняті при їх врученні не були присутніми.

Зазначив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 лише могли здогадуватись про призначення коштів, але достеменно не знали, що це хабар. Крім того йому не відомо чи здійснювалась фіксація його зустрічі з ОСОБА_7

В грудні 2012 р. зі слів з брата ОСОБА_4 ОСОБА_9, якого знав з 2005 р., стало відомо про незаконні вказівки ОСОБА_8 ОСОБА_4

Після передачі 12 тисяч гривень звернувся з відповідною заявою про вимагання хабара.

В березні 2013 р. перед його відїздом у відрядження, йому знову зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що необхідно розрахуватись за 10 машин, але він зателефонував ОСОБА_8 та домовився про відстрочку платежу.

03.04.2013 р. він прийшов до Херсонської митниці, і дочекався поки ОСОБА_8 виходив з кабінету зайшов до нього. В кабінеті він відкрив свою барсетку, на що ОСОБА_8 повідомив, що необхідно передати ОСОБА_7 Він же дістав гроші та передав останньому, після чого ОСОБА_8 затримали. Гроші в сумі 1800 доларів США він надавав особисті, але з них зробили копії та чимось обробили.

Заяву про вчинений злочин він написав в Генеральній прокуратурі України (м. Київ), в СБУ Херсонської області не звертався, оскільки був відсутній в м. Херсоні. Чи залучали його до проведення оперативно-розшукових заходів не памятає.

Будучи допитаним додатково ОСОБА_5 дав показання про те, що технічні засоби для фіксації зустрічей йому вручались, але чи складались з цього приводу відповідні документи не памятає. Основна вимога обвинувачених була в тому, що всі платять за оформлення вантажу, тому і він має платити. Вважає, що жодних порушень у ТОВ «Сафташ-10» в частині оформлення вантажу не було, а дії митного органу ними жодного разу не оскаржувались, а всі перепони створювались штучно. В лютому, березні 2013 р. жодного вимагання коштів не було, оскільки вже були досягнуті всі домовленості.

За твердженням сторони обвинувачення підтвердженням показань свідка ОСОБА_5 є наступні докази.

Роздруківка локальних дзвінків абонента мобільного звязку номеру абонента, яким користувався ОСОБА_5 (том 3, а.п. 12-81), з якої вбачається, що останній мав телефонні зєднання з ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу №14/4/1-9432 від 15.05.2013 р. (том 3, а.п. 232-235; 236-243) з аудіо записом до нього на оптичному диску №14/2130 (первинна), з якого вбачається, що між ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відбувались розмови з приводу митного оформлення вантажу ТОВ «Сафташ-10» в період з 29.03.2013 р. до 02.04.2013 р.

ОСОБА_4 наполягав на пришвидшенні вирішення питань, ОСОБА_5 жалівся на відсутність грошових коштів у звязку з проблемами з карткою. Крім того ОСОБА_5 домовився про зустріч з ОСОБА_8 у нього в кабінеті.

В той же час наведена роздруківка та протокол не містять жодних розмов, які б свідчили про вимагання грошових коштів ОСОБА_4, як відсутні і безпосередні розмови про будь-які грошові кошти. З показань ОСОБА_5 вбачається, що станом на лютий-березень 2013 р. жодного вимагання з боку ОСОБА_4 не відбувалось і взагалі ініціатором передачі грошових коштів виступав ОСОБА_8 Він же погодився на оплату, оскільки не бажав настання негативних наслідків для свого підприємства.

Досліджений «Протокол» складено оперативним співробітником 15.05.2013 р. вже після внесення відомостей до ЄРДР, і не зважаючи на наявність відповідного дозволу апеляційного суду м. Києва (ухвала від 29.03.2013 р. №1852-т) (том 8, а.п. 174-175) та доручення слідчого від 01.04.2013 р. (том 5, а.п. 136-139), складеного саме на виконання вищезазначеної ухвали суду зазначено про його оформлення в рамках оперативно-розшукової справи. Тобто вказаний документ складено фактично під час проведення досудового розслідування, в рамках якого право на складання процесуальних документів надано слідчому або прокурору, або оперативному співробітнику за наявності відповідного доручення, але матеріали кримінального провадження не містять доручення на складання процесуального документа в рамках досудового розслідування на виконання ухвали суду, отриманої до внесення відомостей до ЄРДР .

Зазначене також суперечить вимогам «Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої Наказом від 16.11.2012 р. №114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі по тексту Інструкція), згідно п. 1.9. якої процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу.

Свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що працює заступником директора ТОВ «Сафташ-10». В силу своїх обовязків відповідальний за митне оформлення вантажів. Дійсно іноді виникали затримки з оформленням вантажу, але жодного разу не чув, щоб працівники митниці вимагали гроші за сприяння в митному оформленні. Зазвичай інспектор повідомляв про спрацювання програми «АСАУР» і про необхідність огляду вантажу, а також ставив до відома про виявлені недоліки. В період з кінця 2012 р. до початку 2013 р. лише один раз в січні 2013 р. було виявлено порушення.

Його керівник ОСОБА_5 поїхав у відрядження і в телефонному режимі повідомив, що треба підготувати 12 тисяч гривень та передати ОСОБА_4 Він зміг знайти лише 8 тисяч гривень, які дійсно 02.03.2013 р. близько 12:00 години передав ОСОБА_4 в приміщенні кафе «Парадіз», що по вул. Ладичука. З якою метою передавав гроші йому не відомо. Крім того, того дня ОСОБА_4 проконсультував його з приводу порядку оформлення вантажу.

Лише під час першого допиту під час досудового розслідування стало відомо про те, що їх зустріч фіксувалась на відео, проте йому не пояснювали на підставі чого проводився запис. Запис йому продемонстрували і він підтвердив її достовірність. Про те, що призначенням грошових коштів було надання неправомірної вигоди не знав.

Показання ОСОБА_6, за твердженням органу досудового розслідування, підтверджені:

- протоколом про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 22.03.2013 р. №14/4/1-5747 (том 1, а.п. 26-29) з аудіо записом на оптичному диску №14/2117 (первинна), де зафіксовано розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_6 02.03.2013 р. щодо зустрічі в кафе «Парадіз» по вул. 40 років Жовтня, а також розмова ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про те, що «неруський працює півтора документа». Також зафіксовано розмову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час якої останні обговорили вартість однієї машини «150».

- протоколом про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 22.03.2013 р. №14/4/1-5744 з відеозаписом до нього на оптичному диску №7/130 (похідна) (том 1, а.п. 10-13), де зафіксовано зустріч ОСОБА_6 та ОСОБА_4 02.03.2013 р. об 11:09 годин, під час якої ОСОБА_6 повідомив, що «керівник дав команду знайти 12 тисяч для митниці, але є лише 8 тисяч». Відповідно до відеозапису ОСОБА_6 передає ОСОБА_4 предмет, схожий на грошові кошти.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що наприкінці 2012 р. на початку 2013 р. допомагав з митним оформленням вантажу «Сафташ-10» в якості митного брокера. Зазвичай затримок з оформленням вантажу не було, іноді необхідно було надати додаткові документи. В той же час з приводу ТОВ «Сафташ-10» він на митний пост «Херсон Центральний» не їздив і зі співробітниками митниці не спілкувався. Йому відомо, що ОСОБА_5 був незадоволений порядком оформлення вантажу.

Одного дня йому зателефонував ОСОБА_5 та попросив зустрітись в кафе по вул. Леніна, розмова була на загальні теми, під час якої останній попросив передати ОСОБА_4 гроші, пояснивши це тим, що він нетверезий. ОСОБА_5 дійсно передав йому 4 тисячі гривень, але що це були за гроші і яке їх призначення йому не відомо. За декілька днів до зустрічі він чув розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і зрозумів, що це якійсь борг, проте конкретно йому не повідомляли для чого гроші і він не запитував. На його запитання ОСОБА_5 сказав, що ОСОБА_6 не може передати гроші, бо у відрядженні. Отримані гроші він передав ОСОБА_4 в дворі його будинку, останній гроші не рахував і нічого про них не запитував.

Під час досудового розслідування йому показували відео запис його зустрічі з ОСОБА_5

За твердженням органу досудового розслідування наведені показання свідка підтверджені наступними доказами:

- протоколом про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 22.03.2013 р. №14/4/1-5748 (том 1, а.п. 30-43) з аудіо записами до нього на оптичних дисках №14/2124, №14/2125, №14/2127 (первинні), відповідно до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домовляються про зустріч між собою, проте 12.03.2013 р. домовились про те, що ОСОБА_5 передасть залишок суми через «Іллю».

Зафіксовано розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про те, що «вісім передали» - «залишилось чотири». Крім того розмову ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо зустрічі в кафе по вул. Леніна 12.03.2013 р.

- протоколом про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 22.03.2013 р. №14/4/1-5745 з відеозаписом до нього на оптичному диску №7/139 (похідний) (том 1, а.п. 14-19), де зафіксовано зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яка відбулась 12.03.2013 р. о 16:21 годин, під час якої обговорюють проблеми з оформленням вантажу ТОВ «Сафташ-10». ОСОБА_5 говорить про те, що «передає залишок 4 тисячі ОСОБА_4». Згідно відеозапису ОСОБА_5 перерахував предмети схожі на гроші в кількості 8 штук і передав їх ОСОБА_7

- протоколом про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 15.05.2013 р. №14/4/1-9433 (том 3, а.п. 244-245) з відеозаписом до нього на оптичному диску №7/140 (похідна) ОСОБА_7 12.03.2013 р. о 16:37 годин вийшов з кафе разом з ОСОБА_5, сів до автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1. ОСОБА_4 вийшов з будинку і сів до автомобіля.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він знайомий з ОСОБА_5 приблизно з 2000 р. Познайомились у звязку з тим, що останній орендував у нього приміщення. Крім того, він продав йому пластикові меблі. За 2004 р. у ОСОБА_5 була заборгованість за оренду та меблі в сумі 24 тисячі гривень, які він повертав частинами.

Лише в грудні 2012 р. вони зустрілись в м. Цюрупинськ, де домовились, що ОСОБА_5 буде повертати борг або особисто йому, або через його брата ОСОБА_4 Загалом він передав через брата йому 6 тисяч грн., а залишився борг в сумі 14 тисяч. В той же час жодних розписок з цього приводу вони не складали, як і відсутній між ними договір оренди в письмовій формі.

Дійсно заслуговують на увагу заперечення Прокурора в тій частині, що вказаний свідок в силу родинних відносин з ОСОБА_4 може давати неправдиві показання з метою виправдання дій обвинуваченого, проте єдиним спростуванням наведеним показам є свідчення ОСОБА_5, який заперечив наявність боргу перед ОСОБА_9

Інших доказів на спростування наведеного факту жодною із сторін кримінального провадження надано не було, а тому суд позбавлений можливості надати перевагу позиції однієї або іншої сторони провадження, крім того призначення коштів не змогли підтвердити і свідки обвинувачення.

Оцінюючи наведені докази, отримані за участі свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судом враховується наступне.

Відповідно до розяснень, що містить п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар, вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа за одержання хабара.

Оскільки ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_7 не були обізнані в тому, що передають хабара дії ОСОБА_4 в цій частині не можуть бути розцінені судом як отримання такого.

Крім того, наведені вище грошові кошти передані свідками ОСОБА_4 начебто в якості хабара, описані та вручені ОСОБА_5 не були, а отже і не використовувались в якості заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, призначених для надання неправомірної вигоди. Також слід звернути увагу на ту обставину, що безпосередньо ОСОБА_5 ОСОБА_4 грошові кошти не передавав, а лише ініціював їх вручення останньому, що вказує на підбурювання з його боку.

Стороною обвинувачення не доведено за вчинення яких саме дій ОСОБА_5 передавав ОСОБА_4 грошові кошти, про що в-першу чергу свідчать і показання самого заявника, який акцентував свої показання лише на факті оплати 10 машин, за які і було передано кошти Особі (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження).

Також досліджені судом матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про залучення ОСОБА_5 до проведення оперативно-розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової справи №6224 від 20.02.2013 р., що фактично підтвердив і свідок. заперечивши свою участь у відповідних заходах за його участю.

Не містять матеріали кримінального провадження і жодних відомостей про використання технічних засобів під час проведення спостереження за місцем у публічно доступних місцях.

Слід також прийняти до уваги ту обставину, що частина досліджених судом аудіо- та відеоматеріалів не є першоджерелом, а є «похідними» матеріалами, про що свідчить лист-відповідь від 12.05.2014 р. (том 8, а.п. 30). Наведене суперечить вимогам ст. 99 КПК України, відповідно до якої документ, до якого віднесено і аудіо та відео записи, має бути подано суду в оригіналі.

Крім того, суд не має достовірних доказів на підтвердження законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій до внесення відомостей в ЄРДР в рамках оперативно-розшукової справи №6224, в межах якої складено зазначені вище протоколи, оскільки згідно довідки апеляційного суду м. Києва від 08.04.2014 р. №01-1/166н/т (том 8, а.п. 4) ухвали №01-1019цт, №01-1016цт, №01-1018цт від 26.02.2013 р. та ухвали №01-1018цт, №01-1019цт від 26.03.2013 р. відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_4 не мають.

Не зважаючи на значний час, наданий стороні обвинувачення судом, фактично з метою доведення достовірності наведених вище аудіо- та відеоматеріалів, відповідна експертиза проведена не була, а тому суд позбавлений можливості з впевненістю прийти до висновку про приналежність голосів на досліджених записах тим особам, які зазначені у відповідних протоколах. Також не надано жодного доказу на спростування позиції сторони захисту щодо відсутності втручання та монтування відповідних записів.

Фактично обовязок сторони обвинувачення встановлення достовірності результатів негласної (слідчої) розшукової дії шляхом проведення експертного дослідження передбачений п. 4.8. Інструкції, згідно якого фіксація результаті НСРД повинна здійснюватись таким чином, щоб завжди була можливість експертним шляхом встановити достовірність цих результатів.

Враховуючи наведене зазначені вище докази не можуть бути визнані належними (ст. 85 КПК України), оскільки як не свідчать про можливість використання інших доказів, так і отримані з порушенням порядку визначеного процесуальним законодавством. .

Крім того згідно листа Генеральної Прокуратури України від 03.06.2014 р. №21/1-167вих.-14 (том 8, а.п. 29) 20.02.2013 р. заведено оперативно-розшукову справу №6224 відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_4, в рамках якої проводились оперативно-розшукові заходи, які були санкціоновані апеляційним судом м. Києва, а 22.03.2013 р. легалізовані матеріали передано до органу досудового розслідування, за результатами розгляду яких розпочато кримінальне провадження.

В той же час згідно витягу з ЄРДР (том 1, а.п. 1) датою надходження заяви, а відповідно і підставою внесення відповідних відомостей до ЄРДР від заявника ОСОБА_5 є 26.03.2013 р.

На підтвердження наведених обставин, стороною обвинувачення було ініційовано дослідження заяви ОСОБА_5 про вчинення злочину.

Так, 18.03.2013 р. ОСОБА_5 звернувся з заявою №М-147 (том 1, а.п. 47-48) про вчинений відносно нього злочин службовими особами Херсонської митниці, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які чинять перешкоди в митному оформленні вантажу ТОВ «Сафташ-10» шляхом проведення довготривалих митних оглядів, що змусило його передавати по 200 доларів США за безперешкодне оформлення вантажу за одну машину.

З наведеної заяви вбачається, що датою її первинної реєстрації, про що свідчить вхідний штамп, є 18.03.2013 р.

Обставини подання заяви ані свідок ОСОБА_5, ані свідок ОСОБА_10 належно пояснити не змогли.

Так, під час першого допиту судом ОСОБА_5 давав показання про безпосереднє звернення до Генеральної Прокуратури України з заявою 18.03.2013 р., тоді як цього ж дня за його ж твердженням у нього приблизно о 12:00 годині відбувалась зустріч з ОСОБА_8 в приміщенні Херсонської митниці.

З оглянутої заяви вбачається, що під час її прийняття та реєстрації було допущено порушення вимог «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого Наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 р., відповідно до п. 1.3. Розділу ІІ якого особа, яка подає заяву під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви поштою або іншими засобами звязку.

Проте, не зважаючи на посилання Прокурора про направлення заяви поштою відповідних доказів на підтвердження даного факту матеріали кримінального провадження не містять.

Крім того, допитаний судом свідок ОСОБА_10 дав суду показання про те, що ним було відібрано заяву у ОСОБА_5 в м. Херсон, яку він 18.03.2013 р. особисто повіз до м. Київ, де вже і було здійснено її подальшу реєстрацію.

Допитаний повторно ОСОБА_5 дав показання про те, що заява ним скоріш за все подавалась в м. Херсон. Зазначив, що начебто її друкував співробітник СБУ, але яким чином вона опинилась в м. Київ не памятає.

Показання свідків в наведеній частині містять суперечності і не узгоджуються щодо часу, місця та обставин подання та реєстрації заяви про злочин, а тому судом ставиться під сумнів обґрунтованість розпочатого 26.03.2013 р. досудового розслідування, а також проведених після цього слідчих дій.

Крім того, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви зобовязаний внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України), що враховуючи викладене фактично було здійснено з порушенням наведених строків.

Не може судом бути покладений в основу вироку рапорт від 22.03.2013 р., на сумнівність змісту якого посилався захисник (том 1, а.п. 7-9), а доводи викладені під час судових дебатів судом не приймаються до уваги, оскільки наведений документ в силу вимог ст. ст. 84, 90 КПК України не є доказом.

Не впливають на висновки суду, та не спростовують висновків органу досудового розслідування і посилання сторони захисту на демонстрування свідкам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 матеріалів відеозапису їх зустрічей з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно, оскільки вказані свідки були допитані судом, де також підтвердили свою участь в наведених зустрічах, а тому говорити про штучне створення доказів у суду підстав не вбачається.

Не може бути розцінено як підставу для визнання доказів недопустимим і зауваження сторони захисту щодо змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 13 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

А тому як вбачається зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_4, останній повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України і саме він містить формулювання обвинувачення.

За клопотанням сторони обвинувачення судом було допитано ряд свідків, які на час інкримінованих ОСОБА_4 дій, являлись працівниками Херсонської митниці і займались митним оформленням вантажу ТОВ «Сафташ-10».

Так свідок ОСОБА_11 дав суду показання про те, що декларації ТОВ «Сафташ-10» оформлялися без затримок, наявність чи відсутність факторів неможливості митного оформлення товару визначались компютерною програмою «АСАУР», після спрацювання якої і приймалось рішення про проведення огляду товару. Одного разу виносилась картка-відмова в оформленні товару у звязку з помилками в Декларації.

Жодних вказівок від свого керівництва, в тому числі від ОСОБА_8 або ОСОБА_4, щодо сприяння або створення перешкод в оформленні вантажу ТОВ «Сафташ-10» він не отримував.

Показання свідка підтверджені карткою-відмовою в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів (том 2, а.п. 174-176; 184-186; 187-188), наданими ТОВ «Сафташ-10» на запит органу досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_12 дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_11

Показання свідка також підтверджені карткою-відмовою в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів (том 2, а.п. 166-168), наданими ТОВ «Сафташ-10» на запит органу досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_13 фактично підтвердив показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що також підтверджено карткою-відмовою в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів (том 2, а.п. 199-200), наданими ТОВ «Сафташ-10» на запит органу досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_14 дав показання аналогічні показанням наведених раніше свідків, що в свою чергу підтверджено карткою-відмовою в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів (том 2, а.п. 228).

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що ним декілька раз здійснювалось митне оформлення вантажу ТОВ «Сафташ-10», проте жодних порушень ним виявлено не було і огляд товару не проводився. Крім того, жодних вказівок щодо сприяння або створення перешкод в оформленні товару даного підприємства, від ОСОБА_4 йому не поступало.

Свідки ОСОБА_16О, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19О, ОСОБА_20, ОСОБА_21 дали суду аналогічні показання свідка ОСОБА_22

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що з червня 2011 р. вона працює головним бухгалтером ТОВ «Сафташ-10». З 22.04.2013 р. в її обовязки входить оформлення митних декларацій, до цього періоду митним оформленням займався ОСОБА_7

Зазначила, що їй відомо про те, що в листопаді-грудні 2012 р. були проблеми з оформленням вантажу, але причини їй не відомі. Всі проблеми, повязані з затримкою вирішували директор або заступник директора товариства.

Оцінюючи наведені показання свідків, суд приходить до наступних висновків.

Вказані особи лише підтвердили ту обставину, що Херсонською митницею неодноразово протягом грудня 2012 р. квітня 2013 р. проводилось митне оформлення вантажу, належного ТОВ «Сафташ 10». Свідки заперечили наявність впливу з боку ОСОБА_4, повязаного з митним оформленням, в той же час зазначили про наявність певних проблем з оформлення, що виникало лише відповідно до вимог автоматизованої системи «АСАУР».

Крім того, свідок ОСОБА_5, про що безпосередньо зазначено і в обвинувальному акті, посилався на бажання уникнути негативних наслідків для свого підприємства, що і стало причиною надання неправомірної вигоди, в той же час заперечив ознаки вимагання безпосередньо в час інкримінованих ОСОБА_4 дій, а саме: в лютому-березні 2013 р.

Так, відповідно до п. 4 примітки дост. 368 КК України(у редакціїЗакону України №3207-VI від 07.04.2011 р.) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

За змістом правових позицій Верховного Суду України (зокрема постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України: №5-14кс12 від 04.10.2012 р.; №5-13кс13 від 23.05.2013 р.; №5-14кс13 від 30.05.2013 р.; №5-28кс13 від 05.09.2013 р.; №5-19кс14) вимагання може бути поставлено за провину лише у тому разі, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди, погрожуючи вчиненням або невчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам та законним інтересам того, хто дає цю вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати неправомірну вигоду, щоб запобігти шкідливим наслідкам законним інтересам. Інакше, законність прав та інтересів, які захищає особа, якадає неправомірну вигоду, є однією з основних (визначальних) і обовязкових ознак вимагання.

Таким чином, на думку суду, кваліфікуюча ознака злочинуодержання хабара службовою особою - «поєднане з вимаганням хабара» може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожує вчиненням або не вчиненнямдій, якіможуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабара із метоюзапобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам.

Коли службова особа вимагає дати їй неправомірну вигоду, а особа, яка її дає, при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови надати цю вигоду, такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара.

Як зазначено вище, жодних показань свідки про створення ОСОБА_4 умов, за яких ОСОБА_5 був змушений передати неправомірну вигоду, суду не надали, як і відсутні інші докази на підтвердження наведеного. З показань самого ОСОБА_5, а також враховуючи винесення карток-відмов, про що сказано вище, останній фактично був зацікавлений в незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагнув обійти закон (дії Херсонської митниці жодного разу не оскаржувались), установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, тобто прийнявши рішення про надання неправомірної винагороди прагнув досягти задоволення саме своїх інтересів.

Органом досудового розслідування не наведено жодних дій обвинуваченого, якими були створені умови, за яких ОСОБА_5 був вимушений дати хабара з метою запобігання шкідливими наслідкам.

Крім того ОСОБА_5 під час допиту зазначив, що станом на лютий-березень 2013 р. жодних ознак вимагання з боку ОСОБА_4 не було.

Таким чином, судом під час розгляду кримінального провадження, не встановлено жодного доказу та ознак вимагання хабара з боку ОСОБА_4, про що свідчить викладене вище.

За твердженням сторони обвинувачення доказом причетності ОСОБА_4 до отримання хабара є виявлені та вилучені під час обшуку, проведеного із застосуванням відео зйомки, службового кабінету заступника начальника посту «Херсон-Центральний», предмети, проте останні відношення до обсягу предявленого обвинувачення останньому не мають, а тому не є ані підтвердженням вчинення злочину, ані його спростуванням (том 2, а.п. 6-9).

Також під час обшуку виявлено та вилучено митні декларації з оформлення товарів ТОВ «Сафташ-10», серед яких містяться документи, з яких вбачаються затримки в оформленні товару (том 2, а.п. 10-153), але наведене не свідчить про законність або незаконність затримок або про особливу увагу до зазначеного товариства, а враховуючи професійну діяльність ОСОБА_4 не може вказувати на вимагання або отримання хабара.

Виявлений та вилучений мобільний телефон «НТС» із сім-карткою 050-941-28-27. під час затримання ОСОБА_4 03.04.2013 р. о 13:10 годин (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.04.2013 р. з відеозаписом до нього том 1, а.п. 219-222 проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2013 р.), без визнання належними вищезазначених доказів, не може бути доказом, покладеним в основу вироку.

Не заслуговують на увагу в цій частині заперечення захисника щодо порядку затримання, оскільки ОСОБА_4 був затриманий в порядку ч. 1 ст. 207 КПК України, за наявності відповідного рішення суду, про що в подальшому і було складено протокол затримання, а також проведено відеозапис. Обовязок виконання вимог ч. 2 ст. 207 та ст. 208 КПК України під час затримання виникає лише у разі затримання за відсутності ухвали суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів на підтвердження інкримінованого ОСОБА_4 злочину, повязаного з отриманням хабара в загальній сумі 12 тисяч гривень.

Оцінюючи решту доказів, досліджених по кримінальному провадженню, останні фактично стосуються лише обсягу предявленого обвинувачення в частині безпосереднього отримання Особою (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) грошових коштів в сумі 1800 доларів США.

Так на підтвердження наведеної частини обсягу обвинувачення були досліджені наступні докази.

1. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 дав суду показання про те, що наприкінці 2012 р. на початку 2013 р. працював заступником начальника Херсонської митниці. Свої обовязки виконував відповідно до посадової інструкції. В силу своїх обовязків мав право та надавав розяснення субєктам господарювання щодо порядку та умов митного оформлення вантажів. З такими питаннями до нього звертався і ОСОБА_5, який неодноразово отримував відповідні консультації. Ініціатором зустрічей завжди був ОСОБА_5, він зі свого боку ніколи до нього ні з якими вимогами не звертався.

Вважає, що всі розмови, які відбувались між ним та ОСОБА_5 і які зафіксовані працівниками СБУ, штучно створені і не відповідають дійсному характеру та обставинам. Крім того, більша їх частина «вирвана з контексту» і змонтована, що призводить до створення штучного уявлення про протиправність його дій.

Звідки у нього зявились в кармані 1800 доларів США йому не відомо, оскільки його піджак тривалий час перебував в його кабінеті без нагляду.

Всі вказівки, які надавав щодо ТОВ «Сафташ-10» були надані в межах його повноважень і вимог діючого законодавства, всі фактори ризику при оформленні вантажу визначались програмою «Асаур».

Заперечив той факт, що його розмова з ОСОБА_5 стосувалась неправомірної вигоди, оскільки всі посилання на суми стосувались лише офіційних платежів до бюджету.

Факт спілкування, місце і час зустрічей з ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_5 надавши суду показання, зазначені вище.

2. Судом був досліджений протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 22.03.2013 р. №14/4/1-5749 (том 1, а.п. 44-46) з аудіо записом до нього на оптичному диску №14/2129 (первинна), згідно якого зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 щодо зустрічі 18.03.2013 р. в приміщенні митниці.

3. Протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 22.03.2013 р. №14/4/1-5746 (том 1, а.п. 20-25) з відеозаписом до нього на оптичному диску №7/142 (похідна), де зафіксовано зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_8 18.03.2013 р. об 11:54 годині, під час якої обговорено особливості митного оформлення вантажів. Досягнуто домовленості щодо оплати «150, якщо до десяти». ОСОБА_5 скаржився на проблеми з затримками при оформленні вантажу і висловив згоду на оплату для пришвидшення оформлення.

4. Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 19.04.2013 р. (том 5, а.п. 147) з аудіо записом до нього на диску №14/2153 (первинна), відповідно до якого 03.04.2013 р. о 12:47 годин ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спілкувались про зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_8 «на Гоголя».

5. Показання свідка ОСОБА_24, який суду пояснив, що працює в Херсонській митниці черговим на контрольно-пропускному пункті. 03.04.2013 р. о 09:00 годині заступив на чергування, а близько 12:00 годин до приміщення митниці зайшов ОСОБА_5, якого після відповідного запису до журналу зустрів ОСОБА_25

ОСОБА_8 зателефонував йому і запитавши, де ОСОБА_5, наказав до нього останнього не пускати. Пізніше він зателефонував ОСОБА_8 та сказав, що ОСОБА_25 пішов з митниці, проте ОСОБА_5 з будівлі не виходив, на що ОСОБА_8 повідомив, що закривається у себе в кабінеті.

6. Свідок ОСОБА_25 дав суду показання про те, що 03.04.2013 р. близько 12:15 годин йому зателефонував ОСОБА_5 для отримання консультації. Хвилин через 15 вони зайшли до нього в кабінет, де останній запитував чи надійшла відповідь з торгівельно-промислової палати з Росії. Після розмови ОСОБА_5 запитав чи є на місці ОСОБА_8, проте останній телефоном повідомив, що ОСОБА_5 не чекає та приймати не буде, при цьому метою візиту не цікавився. Близько 12:40 годин ОСОБА_5 пішов від нього.

7. Протокол про результати слідчої (розшукової) дії від 19.04.2013 р. з аудіо-записом до нього №14/2152 (первинна) (том 5, а.п. 148), який підтверджує показання свідка ОСОБА_25, оскільки з нього вбачається, що ОСОБА_8 уникав зустрічі з ОСОБА_5, про що повідомив ОСОБА_25 в телефонній розмові та попросив до нього нікого не пропускати.

8. Протокол огляду та вручення грошей від 03.04.2013 р., з 11:20 годин до 11:55 годин (том 1, а.п. 114-119), відповідно до якого в присутності двох понятих оглянуто грошові кошти в сумі 1800 доларів США купюрами по 100 доларів (HF 08158423 F, HF 08158838 F, KL 97897019 A, KB 02862844 L, KB 48478202 D, HF 28589399 D, KB 48478203 D, HB 17836089 C, KB 39983824 B, HH 50221445 A, KB 26507451 E, KB 26507450 E, KB 26507449 E, KB 26507448 E, KB 26507447 E, HE 04958824 D, HE 04958823 D, HB 36500879 K), з яких зроблено копії. Оглянуті кошти повернуті заявнику ОСОБА_5

9. Достовірність складеного протоколу підтвердили свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27, допитані судом.

10. Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 08.04.2013 р. з відеозаписом до нього на картах памяті 7/61 (закодована-первинна) та 7/154 (том 5, а.п. 149-151), в якому зафіксовано обставини зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 03.04.2013 р. в приміщенні Херсонської митниці, під час якої ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1800 доларів США, які поклав у внутрішню кишеню піджаку.

11. З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 03.04.2013 р. (том 1, а.п. 123-127) з відеозаписом до нього на флеш накопичувачі (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2013 р. том 1, а.п. 122) вбачається, що проведено затримання ОСОБА_8 03.04.2013 р. о 13:15 годині під час вчинення злочину, а саме: одержання в приміщенні Херсонської митниці від ОСОБА_5 хабара в сумі 1800 доларів США. Під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 з лівої кишені дістав пачку грошових коштів долари США купюрами по 100 доларів США в кількості 18 штук, номери яких співпадають з номерами купюр, вручених ОСОБА_5 Також виявлено та вилучено мобільний телефон «NOKIA», з номером звязку 095-460-08-78.

12. Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 17.07.2013 р. (том 5, а.п. 152) встановлено, що грошові кошти, які були вручені ОСОБА_5 03.04.2013 р. відповідають грошовим коштам, вилученим у ОСОБА_8

13. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 16.02.2015 р. №14085/14086/14087/14088/14-33 (том 8, а.п. 82-90) надані на дослідження банкноти номіналом 100 доларів США: HE 04958823 D, KB 26507449 E, KB 39983824 B, HB 36500879 K, HF 08158838 F, HE 04958824 D, KB 26507450 E, HB 17836089 C, KB 48478203 D, HF 08158423 F, KB 26507447 E, KB 26507451 E, KB 48478202 D, KB 02862844 L, KB 26507448 E, HH 50221445 A, HF 28589399 D, KL 97897019 A за способом друку їх реквізитів та наявними в них захисними елементами є відповідними банкнотам номіналом 100 доларів, які випущені в обіг Федеральною резервною системою США.

14. Протокол обшуку від 03.04.2013 р. (том 1, а.п. 135-136, 142-143), відповідно до якого під час обшуку службового кабінету №205 заступника начальника Херсонської митниці ОСОБА_8 (вул. Гоголя, 13, м. Херсон), а також автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2, належного ОСОБА_8, проведеного в присутності двох понятих, із застосуванням відеозапису, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «НОКІА» та 100 доларів США.

15. Рапорт від 03.04.2013 р. щодо обставин затримання ОСОБА_8 (том 1, а.п. 128).

З наведеного обсягу доказів не вбачається безпосередня причетність ОСОБА_4 до отримання ним коштів в сумі 1800 доларів США. Наведені вище висновки суду також виключають і можливість розцінювання дій ОСОБА_4, як таких, що повязані з пособництвом в наданні ОСОБА_8 або в попередній змові на отримання останнім наведеної вище суми хабара.

Оцінюючи кваліфікацію органом досудового розслідування дій ОСОБА_4, як вчинених за попередньою змовою групою осіб, суд виходить з наступного.

Співучастю у злочині є умисна спільна діяльність декількох субєктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України).

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) субєктами цього злочину, які заздалегідь домовились про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, за спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює обєктивну сторону складу злочину (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності»).

Враховуючи ту обставину, що судом вищезазначені докази в частині передачі 12 тисяч гривень визнано неналежними, а тому такими, що не є підтвердження вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину в наведеній частині обвинувачення, а решта досліджених доказів не містять жодної безпосередньої вказівки на протиправні дії ОСОБА_4, не вбачається судом ознак і наявності попередньої змови між ОСОБА_4 та Особою (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження).

Стороною обвинувачення не наведеного жодних дій ОСОБА_4, які б свідчили про наявність попередньої змови між ним та Особою (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження), як і відсутні докази, коли саме було досягнуто домовленості на спільне вчинення злочину, як і докази зустрічі ОСОБА_5 та Особи (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження) в січні 2013 р.

За наведених вище мотивів, суд не вважає за можливе давати оцінку доказам в частині передачі грошових коштів в сумі 1800 доларів США, оскільки останні мають бути оцінені під час розгляду провадження в частині обвинувачення Особи (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження).

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності.

Відповідно до ст. 92 КПК України обовязок доказування обставин передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора. В той же час стороною обвинувачення під час судового розгляду лише було констатовано факт належності та допустимості зібраних доказів без відповідного обґрунтування.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Досліджені в судовому засіданні докази не можуть бути покладені судом в основу вироку як такі, що вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, а інших належних та допустимих доказів надано не було.

Виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (п. 2 ч. 1 ст. 373, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішніх переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, враховуючи наведене ОСОБА_4 підлягає виправданню у звязку з недоведеністю вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 368 КК України обвинуваченим.

Керуючись ст. ст.373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 р. №3702-VI) та виправдати у звязку з недоведеністю вчинення злочину обвинуваченим.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді «застави» скасувати з моменту набрання вироком законної сили (том 1, а.п. 252-255, том 5, а.п. 18-20).

Після набрання вироком законної сили зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві повернути ОСОБА_9, внесену ним (відповідно до квитанції №08-1625426/С, виданої 08.04.2013 року Херсонським відділенням №2 ПАТ «ОСОБА_28 кредит») на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва (р/р 37311001002807, МФО 820019, код отримувача 38004897) заставу в сумі 91760 (девяносто одна тисяча сімсот шістдесят) гривень (том 1, а.п. 259).

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт майна, належного ОСОБА_4, а саме: двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, належної на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_29 (том 5, а.п. 56).

Речові докази (том 5, а.п. 187-188; 202-203; 211-212;215):

- протокол від 22.03.2013 р. реєстр. №14/14/1-5744 та додаток до протоколу оптичний диск «esperanza DVD+Recordable», інвентарний номер 7/130»;

- протокол від 22.03.2013 р. реєстр. №14/4/1-5745 та додаток до протоколу оптичний диск «DVD+R X Digital», інвентарний номер 7/139»;

- протокол від 22.03.2013 р. реєстр. №14/4/1-5746 та додаток до протоколу оптичний диск «DVD+R X Digital», інвентарний номер 7/142;

- протокол від 22.03.2013 р. реєстр. №14/4/1-5747 та додаток до протоколу оптичному диску «DVD-R DATEX», інвентарний номер 14/2117;

- протокол від 22.03.2013 р. реєстр №14/4/1-5748 та додатки до протоколу оптичні диски: «DVD+RW VIDEX», інвентарний номер 14/2124; оптичний диск «DVD+RW VIDEX», інвентарний номер 14/2125; оптичний диск «DVD+RW VIDEX», інвентарний номер 14/2127;

- протокол від 22.03.2013 р. реєстр №14/4/1-5749 та додаток до протоколу оптичний диск «DVD-R DATEX», інвентарний номер 14/2129;

- протокол від 15.05.2013 р. реєстр. №14/4/1-9431 та додаток до протоколу оптичний диск «esperanza DVD+Recordable», інвентарний номер 14/2130;

- протокол від 15.05.2013 р. реєстр. №14/4/1-9432 та додаток до протоколу оптичний диск «DVD-R DATEX», інвентарний номер 14/2142;

- протокол від 15.05.2013 р. реєстр. № 14/4/1-9433 та додаток до протоколу оптичний диск «CD-R SONY», інвентарний номер 7/140;

- протокол від 19.04.2013 р. реєстр. №14/4/1-8060 та додаток оптичний диск «esperanza DVD+Recordable», інвентарний номер 14/2152;

- протокол від 19.04.2013 р. реєстр. №14/4/1-8061 та додаток до протоколу оптичний диск «DVD+R X Digital», інвентарний номер 14/2153;

- протокол від 08.04.2013 р. реєстр. №14/4/1-7014 та додатки до протоколу карта памяті «Transcend micro SD 16 Gb», інвентарний номер 7/61; карта памяті «Transcend micro SD 4 Gb», інвентарний номер 7/154;

- оптичний диск «DVD+RW DATEX», інвентарний номер 7/162

- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- мобільний телефон «НТС», ІМЕІ 359788042776184 з сім-картою «МТС» +380509412827 (том 5, а.п. 232-233) повернути законному власнику, а саме: ОСОБА_4.

- мобільний телефон «NOKIA 6700», ІМЕІ 357020045339287 з сім-картою «МТС» +380954600878;

- робочий записник сірого кольору із написом на обкладинці ANSERGLOB за 2013 р. (том 5, а.п. 232-233);

- грошові кошти в розмірі 1800 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США (том 5, а.п. 239-240, 241-242)

залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження до завершення розгляду кримінального провадження в частині обвинувачення Особи (кримінальне провадження відносно якого зупинено та виділено в окреме провадження).

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Л.В. Валігурська