Вирок № 54661093, 28.12.2015, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/2385/15-к

Номер провадження 1-кп/580/198/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2015 року Лебединський районний сул

Сумської області

В складі: головуючого судді - Гури А. О.

секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

з участю: прокурора Білявського В.В.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, обмежень за станом здоровя не маючого,

по ч. 3 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В :

10.11.2015 року близько 12 год. обвинувачений ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна, через віконний отвір таємно проник до приміщення СТФ ПАТ «Племзавод Михайлівка», що розташована в с. Першотравневе Лебединського району Сумської області, звідки викрав 18 чавунних секцій батарей для опалення вартістю, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 265 від 04.12.2015 року - 1224 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 12.11.2015 року близько 12 год. з метою незаконного збагачення та викрадення чужого майна, ОСОБА_2 повторно проник до приміщення СТФ ПАТ «Племзавод Михайлівка», що розташована в с. Першотравневе Лебединського району Сумської області, звідки таємно, повторно викрав 18 чавунних секцій батарей для опалення вартістю, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 265 від 04.12.2015 року - 1224 грн. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину свою визнав повністю і пояснив, що він неодноразово приїжджав в с. Перщотравневе Лебединського району Сумської області по особистих справах та знав, що на території села є свинотоварна ферма ПАТ «Племзавод Михайлівка», приміщення якої не використовуються. 10.11.2015 року близько 12 год. з метою викрадення чужого майна з металу, він приїхав у вищевказане село, через віконний отвір таємно проник до приміщення свинарника, де за допомогою принесеної з собою ножівки, відпиляв 3 чавунні батареї для опалення на 18 секцій та через вікно викрав їх з приміщення, а потім в той же день здав їх в пункт прийому металу в м. Лебедині. 12.11.2015 року таким же чином і з того ж свинарника знову викрав вісімнадцять секцій чавунних для опалення. Викрадене знову здав в пункт прийому металобрухту, за що отримав біля 2000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Тому, суд обмежився дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого та дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати по ч. 3 ст. 185 КК України, так як він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення.

При обранні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характеристику обвинуваченого з місця проживання, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та визнав свою вину у скоєному.

Обставинами, що помякшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння в розкритті злочину, добровільне відшкодування завданої ним шкоди та відсутність тяжких наслідків від скоєного.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не знайшов.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі, але, враховуючи, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також на підставі ст. 76 ч. 1 п. 2, 3, 4 КК України, зобовязати повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятись на реєстрацію до цих органів.

Суд вважає, що саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення засудженого та попередження інших злочинів.

Судові витрати, повязані з проведенням товарознавчої експертизи, покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370,374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання по цьому закону у виді 3 років позбавлення волі.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку один рік та, застосувавши ст. 76 ч. 1 п. 2,3,4 КК України, покласти на засудженого обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятись на реєстрацію до цих органів.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити попередню - у виді особистого зобовязання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області код ЄДРПОУ 25574892, код класифікації доходів бюджету 2501100, р/р 31256272210011, МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області кошти на відшкодування витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 184 грн. 14 коп.

Речові докази: 36 (тридцять шість) чавунних секцій, які знаходяться під зберігальною розпискою у представника потерпілого - ОСОБА_1 , вважати повернутими власнику.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Лебединський районний суд.

Суддя: А. О. Гура