Ухвала суду № 54659275, 23.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18901/14-ц Провадження № 22-ц/772/3317/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 24Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого судді ІванюкаМ.В, суддів РибчинськогоВ.П. та ОСОБА_2, з участю секретаря МельниковоїА.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 12 жовтня 2015р. у справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого тепловодопостачання, --

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2014р. комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є мешканцями квартири АДРЕСА_1, про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого тепловодопостачання. З врахуванням зменшення розміру заявлених вимог КП «Вінницяміськтеплоенерго» просило суд стягнути з відповідачів загальну суму заборгованості за період з жовтня 2010р. по липень 2015р. у розмірі 27721грн.44коп, яка складається з :

-заборгованості за централізоване теплопостачання за вказаний період в сумі 21016грн.36коп;

-2422грн.81коп нарахованих 3% річних згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України;

-4282грн.27коп нарахованої суми інфляційних втрат (а.с.105).

Рішенням Вінницького міського суду від 12 жовтня 2015р. вказані вимоги позивача було задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить дане рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. Вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції безпідставно не застосував до заявлених вимог позовну давність, не зясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права і невірно застосував норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3. ОСОБА_6. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_7. просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :

Не беручи до уваги заяву представника ОСОБА_3. про застосування позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості по серпень 2011р, суд першої інстанції правильно виходив з того, що перебіг строку позовної давності щодо цих вимог було перервано, оскільки в жовтні 2013р. КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» зверталося в суд з заявою про стягнення з вказаних відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого теплопотачання в порядку наказного провадження (ухвалою Вінницького міського суду від 24.10.2013р. у прийнятті такої заяви було відмовлено). Так як згідно ч.1 ст.95 ЦК України судовий наказ є одним з видів судових рішень, то такий висновок суду першої інстанції узгоджується зі змістом ч.2 ст.264 ЦК України і відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 21.01.2015р (справа №6-214цс14).

Посилання апеляційної скарги на ігнорування судом того факту, що з травня 2015р. ОСОБА_3. у квартирі АДРЕСА_1 вже не зареєстрована і не проживає, на увагу не заслуговує. Адже нею не доведено, що про своє вибуття з даного помешкання (тобто про наявність відповідної зміни умов) вона відповідним чином повідомила надавача послуг згідно існуючого Порядку звільнення від оплати за комунальні послуги при тимчасовій відсутності за місцем постійного проживання споживачів та членів їх сімей, затвердженого рішенням Вінницької міської ради №2428 від 28.10.2010р. Посилання апелянта на те, що дане рішення не є нормативним актом, не може братися до уваги, оскільки це ж передбачено абз.2 п.п.1 п.29 чинних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005р.

Також не береться до уваги посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_3. вибула з даного помешкання на постійній, а не тимчасовій основі. Така позиція апелянта не узгоджується з закріпленими у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними принципами цивільного судочинства як справедливість, добросовісність і розумність. Адже в разі, якщо ОСОБА_3. в травні 2015р. вибула з квартири, то нею не було вжито ніяких заходів для врегулювання цього спору, не вирішено питання ні з позивачем, ні з іншими членами сімї про порядок погашення існуючої заборгованості, тощо.

Посилання апеляційної скарги на те, що в наданій позивачем оборотній відомості квартиронаймачем зазначено ОСОБА_8, а не ОСОБА_3, колегія суддів також до уваги не бере. Адже питання про стягнення заборгованості за комунальні послуги не залежить від того, хто є квартиронаймачем. При цьому сторони не заявляли клопотань про притягнення до участі в справі якихось інших осіб.

Посилання апеляційної скарги на те, що між позивачем і ОСОБА_3. не існувало ніяких договірних зобовязань і що вона не була поінформованою щодо переліку послуг, їх вартості, розміру місячного платежу, тощо, не можуть братися до уваги. Адже встановлено, що відповідачі протягом тривалого періоду часу користувалися вказаними послугами і протягом цього часу ніяких претензій до надавача послуг стосовно їх неналежної якості і таке інше, не висловлювали. Тобто, користуючись послугами, відповідачі тим самим прийняли типові умови договору щодо теплопотачання.

Оскільки чинним законодавством встановлено помісячну оплату комунальних послуг, то за змістом ст.625 ЦК України 3% річних, а також суми інфляційних втрат нараховуються кожного місяця від простроченої суми. Тому навіть в разі, якщо частина вимог про стягнення простроченої суми залишається за межами строків позовної давності, то немає підстав стверджувати, що 3% річних та інфляційних втрат мають обчислюватися з тієї суми заборгованості, яка виникла з часу, що почав охоплюватися цим строком. У звязку з цим доводи апеляційної скарги про неправильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат до уваги не беруться.

.До зазначених правовідносин суд першої інстанції правильно застосував положення ст.ст.20ч.3, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630, ст.ст.67, 68 ЖК України. При цьому за прострочення виконання відповідачами вказаного грошового зобовязання наступає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

З огляду на те, що предметом апеляційного розгляду є законність рішення суду першої інстанції від 12.10.2015р. на момент його ухвалення, то надання вже апеляційному суду представником ОСОБА_3. платіжного доручення про внесення в травні 2015р. навчальним закладом, у якому працює апелянт, 537грн.59коп в порядку виконання заочного рішення від 06.10.2014р, яке пізніше було скасовано, колегія суддів до уваги не бере. При цьому слід звернути увагу на те, що вказаним заочним рішенням з відповідачів була стягнута значно більша сума за період з червня 2008р. по липень 2014р (а.с.30-31). Оскільки цей доказ до ухвалення оскаржуваного рішення суду не предявлявся, колегія суддів вважає, що даний платіж має бути врахований на стадії виконання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення немає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 305ч.2, 307ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, --

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 12 жовтня 2015р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :