Рішення № 54659258, 23.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3759/15-ц Провадження № 22-ц/772/3280/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого судді Іванюка М.В, суддів ПанасюкаО.С. та ОСОБА_2, з участю секретаря МельниковоїА.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу кредитної спілки «Істок» на рішення Вінницького міського суду від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_3 та закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, --

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015р. кредитна спілка «Істок» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3. та закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договорм. У позові зазначено, що згідно з кредитним договором №ДКВ-1389 від 28.12.2007р. кредитна спілка «Істок» видала ОСОБА_3. кредит в сумі 20000грн. строком до 29.06.2009р. зі сплатою 20,5% річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3. взятих на себе зобовязань щодо погашення кредиту та сплати відсотків між кредитною спілкою «Істок» і закритим акціонерним товариством науково-виробничою фірмою «Елекомс» було укладено договір поруки №76 від 28.12.2007р.

Посилаючись на неналежне виконання боржником взятих на себе зобовязань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, позивач з врахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути на його користь з ОСОБА_3. та ЗАТ НВФ «Елекомс» солідарно загальну суму заборгованості станом на 28.02.2015р. 54513грн.50коп, яка складається з несплачених відсотків 24397грн.50коп і суми інфляційних нарахувань у звязку з несплатою відповідачем цих відсотків 30115грн.69коп за період з 20.03.2009р. по 31.07.2015р.

Рішенням Вінницького міського суду від 07 жовтня 2015р. у задоволенні позову було відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі кредитна спілка «Істок» просить дане рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції належним чином не взяв до уваги доводи, наведені в його обгрунтування, не зясував дійсні обставини справи і порушив норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції представник кредитної спілки «Істок» ОСОБА_4. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Адвокат ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_3, просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Пояснив, що навіть в разі, якщо вдаватися до перевірки правильності нарахувань процентів, то і в цьому випадку таке нарахування є протиправним, оскільки вказані проценти нараховувалися без врахування коштів, які раніше були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом (зокрема внесених ним в 2010 році 5552грн.32 коп).

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає. Рішення в частині відмови у задоволенні предявлених до ОСОБА_6. вимог по сплаті відсотків, нарахованих за період з 20.03.2009р. по 28.02.2015р.та суми інфляційних втрат за цей період у звязку з застосуванням позовної давності є правильним. Відмовляючи у задоволенні предявленого до ОСОБА_6. позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ці вимоги позивача хоча й доведені, однак ним пропущено загальний строк позовної давності, який згідно ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом зазначено, що згідно п.1.1 кредитного договору ОСОБА_3. видавалися кошти на строк до 29.06.2009р(див.а.с.12). При цьому сторони додатково погодили графік погашення заборгованості за кредитом, відповідно до якого останній платіж ОСОБА_3. мав здійснити до 25.12.2009р, про що зазначено в ухвалі Замостянського районного суду м.Вінниці від 30.03.2009р, якою затверджено мирову угоду в справі за позовом КС «Істок» до ОСОБА_3. та закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Елекомс» (а.с.81). У звязку з цим суд дійшов до висновку про те, що перебіг позовної давності розпочинається саме з вказаної дати з 25.12.2009р. Навіть якщо виходити з того, що перебіг строку позовної давності перервано в другій половині 2010р. внесенням ОСОБА_6. останнього платежу (цей факт є встановленим, оскільки визнається сторонами), то звернення КС «Істок» в суд з даною позовною заявою в березні 2015р. у будь-якому випадку перебуває поза межами трирічного строку загальної позовної давності. Адже позовна давність розповсюджується і на вимоги щодо сплати процентів.

В суді першої інстанції представник ОСОБА_6. адвокат ОСОБА_5. у своїх письмових запереченнях просив застосувати наслідки спливу позовної давності, що за вказаних обставин відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України було правовою підставою для відмови у позові (а.с.74).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності перервано у звязку з винесенням державним виконавцем постанови від 25.06.2010р. про накладення арешту на належний ОСОБА_3. автомобіль. Адже це посилання апелянта ніяким чином не свідчить про те, що відповідачем були вчинені якісь особисті дії, які згідно ч.ч.1,2 ст.264 ЦК України вказують на визнання ним своєї заборгованості по сплаті процентів. При цьому дане накладення арешту на автомобіль мало місце в порядку виконання зазначеної вище ухвали Замостянського районного суду м.Вінниці від 30.03.2009р, якою було затверджено мирову угоду.

Разом з тим згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення. В абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено (за аналогією в разі безпідставності заявлених вимог), що є самостійною підставою для цього. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням у задоволенні вимог позивача, заявлених до поручителя закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Елекомс» також відмовлено у звязку з застосуванням позовної давності. Однак суд обійшов своєю увагою, що у ст.4 договору поруки від 28.12.2007р. конкретний строк його дії не було визначено (а.с.13 оборот). Посилання тексту договору на те, що строк дії договору поруки визначається моментом повного погашення позичальником заборгованості, не може братися до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Тобто, строк дії договору поруки не встановлено. За змістом ч.4 ст.559 ЦК України у разі, якщо строк дії договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимогу до поручителя. Настання строку виконання основного зобовязання 25.12.2009р (згідно наведеної вище мирової угоди). Протягом шести місяців з вказаного дня кредитна спілка позовних вимог до поручителя не предявила. У звязку з тим, що зазначений у ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк є преклюзивним, то за наведених вище обставин договір поруки слід вважати припиненим. Тому в задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Істок» до закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Елекомс» суд мав би відмовити за їх безпідставністю, а не у звязку з застосуванням позовної давності, що відповідало б змісту абз.3 п.11 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі».

За змістом ст.309 ЦПК України необхідність відмови у задоволенні частини позовних вимог з інших правових підстав є підставою для зміни рішення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307ч.1 п.2, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Істок» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 07 жовтня 2015 року у даній справі змінити.

У задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором №ДКВ-1389 від 28.12.2007р. за період з 20.03.2009р. до 25.12.2009р. і з 25.12.2009р. по 28.02.2015р. і суми інфляційних втрат, повязаних з невиплатою процентів за цей період відмовити (за позовною давністю).

А також в задоволенні позову кредитної спілки «Істок», предявленого до закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Елекомс» як до поручителя відмовити у звязку з його безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :