Постанова № 54659130, 23.12.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27009/15-а

Провадження № 2-а/127/817/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2015 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про зобовязання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, -

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 16.03.2010 року ОСОБА_2 була звільнена у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і з того часу перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Вінниці та отримує щомісячне довічне грошове утримання 90% із заробітку 10177,85 грн. На підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2013 року їй здійснено перерахунок довічного утримання - 90% із заробітку 21448,90 грн. Згідно довідок апеляційного суду № 9415/2014 року та № 2752/5-28/2015 від 02.10.2015 року заробітна плата з грудня 2013 року складала 22776,60 грн., а відповідно до довідки № 2749/5-28/2015 заробітна плата з вересня 2015 року складала 25768,60 грн. Позивач вважає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року, має право на перерахунок грошового утримання в розмірі 90%. Позивач двічі зверталась з заявою до відповідача про перерахунок грошового утримання 29.01.2014 року, однак відповіді не отримала і 08.10.2015 року. На це звернення управління відмовило в перерахунку, оскільки з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким довічне грошове утримання призначалось відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вважає таку відмову неправомірною, оскільки вона звільнена у відставку 16.03.2010 року, а закон зворотної сили не має, крім того, згідно Рішення КСУ від 03.06.2013 року вона має право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням розміру зарплати без обмеження граничного розміру грошового забезпечення. Позивач просила поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 90 % з урахуванням зарплати працюючого судді, зазначеної у довідках Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 25768,60 грн. та від 02.10.2015 року № 2752/5-28/2015 22776,60 грн. без обмеження граничного розміру грошового утримання і з урахуванням доплати за звання Заслуженого юриста України з 01.12.2013 року. Зобов`язати УПФУ у м. Вінниці нарахувати і виплатити одноразово різницю між перерахованим та фактично виплаченим довічним грошовим утриманням з 01.12.2013 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, просила позов задоволити та поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала, подала письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16.03.2010 року звільнена у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і перебуває на обліку в управлінні ПФУ м. Вінниці, і з 17.03.2010 року отримує довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно довідки Апеляційного суду Вінницької області від 02.10.2015 року № 2752/5-28/2015 заробітна плата ОСОБА_2, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці за період з грудня 2013 року по серпень 2015 року становила 22776,60 грн. (а.с. 13), а відповідно до довідки від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 з вересня 2015 року 25768,60 грн. (а.с. 14).

Позивач двічі зверталась із заявою до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання 29.01.2014 року та 08.10.2015 року, проте 30.10.2015 року отримала відмову, оскільки відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачене проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання лише суддям Конституційного Суду України, крім того, з 01.06.2015 року відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до Законів України, зокрема «Про судоустрій і статус суддів».

Суд вважає таку відмову безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6 ст. 47 Закону).

За правилами частини четвертої зазначеної статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Наведене правило було закріплене і у статті 138 Закону № 2453-VІ, згідно з частиною третьою якої у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

1 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою.

Частиною третьою статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону Українивід 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року; далі - Закон№ 3668-VI), чинною на час виникнення спірних відносин, передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

У частині п'ятій вказаної норми Закону визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами ПФУ за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними).

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом№ 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської Хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді(пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від3 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону№ 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавцем визначено у відсотковому співвідношенні до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то у разі зміни (у напрямі збільшення) вказаної винагороди, у судді, який вийшов у відставку, з`являється право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в той час як у пенсійного органу - обов`язок здійснити відповідний перерахунок.

Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобовязання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

ОСОБА_4 адміністративний суд України від 13.06.2012 року № 1483/12/13-12 доводить до відома суддів місцевих загальних як адміністративних та апеляційних судів, що установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобовязати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Статтею 162 ч.3 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання дій УПФУ в м. Вінниці протиправними та зобовязання управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 90% з урахуванням зарплати працюючого судді, зазначеної у довідках Апеляційного суду Вінницької області: від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 25768,60 грн. та від 02.10.2015 року № 2752/5-28/2015 22776,60 грн. без обмеження граничного розміру грошового утримання і з урахуванням доплати за звання заслуженого юриста України з 01.12.2013 року. Виплату різниці між перерахованим та фактично виплаченим довічним грошовим утриманням з 01.12.2013 року слід провести одноразово.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливий розгляд адміністративних справ.

Враховуючи вимоги ч. 2, ч. 3 ст. 162 КАС України і те, що вперше позивач звернулась за перерахунком пенсії з 01.12.2013 року з заявою від 29.01.2014 року (а.с. 9), докази направлення листа-звернення містяться на а.с. 8, проте відповіді від УПФ не отримала, повторно позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок 08.10.2015 року і отримала відмову, а також враховуючи те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 року було встановлено порушення прав позивача щодо відмови в перерахунку пенсії, проте справа була направлена на новий розгляд і в подальшому залишена без розгляду (а.с. 15-19), суд вважає, що право позивача підлягає захисту шляхом проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2013 року. Наведені позивачем обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому строк підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року,

ст.ст. 2, 6-11, 14, 158 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

позов задоволити.

Поновити строк ОСОБА_2 на звернення до суду з позовом.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в перерахунку грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 90 % з урахуванням зарплати працюючого судді, зазначеної у довідках Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 25768,60 грн. та від 02.10.2015 року № 2752/5-28/2015 22776,60 грн. без обмеження граничного розміру грошового утримання і з урахуванням доплати за звання Заслуженого юриста України з 01.12.2013 року.

Нарахувати та виплатити одноразово різницю між перерахованим та фактично виплаченим довічним грошовим утриманням з 01.12.2013 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 487,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії постанови через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: