Рішення № 5464873, 23.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/39123.07.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕС.Т.КОМ»

ДоДержави України в особі:

1. Державного казначейства України;

2. Міністерства фінансів України

Простягнення 216421,79 грн. Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивачаЛуценко В.Г.(за дов.)

Від відповідача-1не зявились

Від відповідача-2Самойленко А.В.(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕС.Т.КОМ»до держави України в особі Державного казначейства України та Міністерства фінансів України про стягнення 216421,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачами грошового зобовязання (сплати шкоди), у звязку з чим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник зобовязаний сплатити на вимогу кредитора встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 15.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/391 та призначено розгляд останньої на 13.07.2009 р.

У судове засідання 13.07.2009 р. представник відповідача-1 не зявився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Представник відповідача-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом відхилено.

У звязку з неявкою відповідача-1 суд відклав розгляд справи до 23.07.2009 р..

Через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли заперечення на позовну заяву, обґрунтовані тим, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Представник відповідача-1 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2005 р. у справі № 41/279 залишеним без змін постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2006 р. стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Севастопольській Маяк»1604600 грн. матеріальної шкоди, 1 700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2006 р. відкрите акціонерне товариство «Севастопольський маяк»замінено правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС.Т.КОМ».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2008 р. замінено боржника по справі Головне управління Держаного казначейства України на його правонаступника Державне казначейство України та розяснено рішення суду, що боржником по справі є Держава в особі Державного казначейства України та Міністерство фінансів України.

Рішенням суду першої та касаційної інстанції встановлено, що зобовязання Держави в існуючих правовідносинах, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди є цивільно-правовим та відповідно до п.16 ст.2 Бюджетного кодексу України кваліфікується як державний борг.

Зобовязання, щодо відшкодування шкоди за судовим рішенням у відповідачів виникло 06.06.2006 р. з моменту вступу рішення суду в закону силу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач листом від 27.04.2009 р. № 27/1 була направлена вимога відповідачу, щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 2594679,30 грн. та три проценти річних у розмірі 139534,26 грн., яка залишена без задоволення.

Згідно зі здійсненим судом розрахунком, за період з 07.06.2006 р. по 31.05.2007 р. інфляційні витрати становлять 162064,60 грн.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат на суму 7010,50 грн. судом відмовлено.

Виходячи з розрахунку позивача, який перевірено судом та прийнято як вірний, три проценти річних складають 47346,69 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Оскільки позивачем доведено порушення його прав діями відповідачів, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 162064,60 грн. та 47346,69 грн. трьох процентів річних, а разом 209411,29 грн.

Згідно зі ст.174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Бюджетного кодексу України державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підстав: законодавства або договору.

Зобов'язання держави, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України кваліфікується як державний борг.

Відповідно до Указу Президента України «Про Державне казначейство України»від 27.04.1995 р. № 335/95 систему Державного казначейства України становлять Головне управління Державного казначейства України та його територіальні органи - управлінь Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах, які є юридичними особами

Указом Президента України від 20.04.2005 р. №676/2005 «Питання Міністерства фінансів України»Державне казначейство України реорганізовано шляхом його перетворення в урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінанси України та передбачено здійснення Кабінетом Міністрів України заходів, пов'язаних з реорганізацією Державного казначейства України.

Відповідно до положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р., Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Основними завданнями Казначейства є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями.

Відповідно до покладених на Казначейство завдань останнє провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті.

За таких обставин, боржником за рішенням суду є Держава в особі Державного казначейства України та Міністерства фінансів України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідачів підлягають стягненню 2094,11 грн. державного мита та 302,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України (01014, м. Київ, вул.. Бастіонна, 6, код 20055032) та Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕС.Т.КОМ»(95000, м. Сімферополь, вул. Москальова, 15/1, код 30624262) за рахунок Державного бюджету України 162064,60 грн. інфляційних витрат, трьох процентів річних 47346,69 грн., 2094,11 грн. державного мита та 302,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 06.08.2009 р.