Постанова № 54632069, 24.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 743/1351/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Жовток Є.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2015 року у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації в Чернігівській області та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Ріпкинського районного суду Чернігівської області із заявою, в якій просила визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації в Чернігівській області виконати постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.11.2011 по справі №2518/2-а-8332/11 в частині проведення перерахунку та виплати доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 1 заробітної плати за період з 15.09.2010 по 01.06.2011 та зобов'язати виконати вищеозначене рішення суду.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2015 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням заявниця подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у відповідності до ст.124 Конституції України рішення суду є обов'язковими до виконання, а тому наполягає на задоволенні вимог заяви.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.10.2011 по справі №2518/2-а-8332/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014, визнано протиправними дії УСЗН Ріпкинської РДА щодо обрахування розмірів та виплати ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 15.09.2010 року по 17.10.2011 року, і доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 вказаного вище Закону, за період з 15.09.2010 року по 01.06.2011 року, та зобов'язано відповідача перерахувати і виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу і доплату до заробітної плати за вказані вище періоди.

На виконання судового рішення відповідач нарахував ОСОБА_3 грошову допомогу, передбачену ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відмовив у перерахунку та виплаті доплати, передбаченої ст.39 вказаного Закону, посилаючись на те, що доплату до заробітної плати зобов'язаний здійснювати роботодавець, а не орган соціального захисту населення.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час вирішення по суті справи №2518/2-а-8332/11 судовий контроль за виконанням рішення суду не встановлювався, а положення ст.267 КАС України не передбачають обов'язку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати звіт про виконання судового рішення, - вимоги заявниці задоволенню не підлягають.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.

Статтями 124 Конституції України та 14 КАС України закріплено принцип обов'язковості судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.

Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».

Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.

Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що невиконання остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.

Відповідно до ч.9 ст.267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Враховуючи, що УСЗН Ріпкинської РДА постанова Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.11.2011 по справі №2518/2-а-8332/11 в частині проведення перерахунку та виплати ОСОБА_3 доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виконана так і не була, колегія суддів вважає, що є достатні підстави для задоволення заяви в частині визнання протиправною відмови відповідача виконати таке, що набрало законної сили, рішення суду.

Додаткового суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що в ході виконавчого провадження постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.10.2011 по справі №2518/2-а-8332/11в частині проведення перерахунку та виплати ОСОБА_3 доплати до заробітної плати УСЗН Ріпкинської РДА посилалося на неможливість її виконання в цій частині виключно у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань ( а.с.58), в той час як в ході вирішення заяви позивачки, поданої у порядку ст.267 КАС України, боржник вже наполягає на відсутності компетенції Управління щодо нарахування та виплати вказаних соціальних пільг.

Однак, питання наявності такої компетенції вже було досліджена судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи по суті, а тому в межах розгляду даного питання не потребує доказування.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що подання позивачем заяви у порядку ч.9 ст.267 КАС України можливе лише у разі попереднього встановлення судового контролю за виконанням такого рішення суду, колегія суддів вважає хибними та такими, що звужують обсяг процесуальних прав особи, на користь якої ухвалено рішення суду, адже подання звіту є окремою процесуальною дією, яка не має своїм наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення суду, а відтак, положення ст. 267 КАС України передбачать кілька незалежних видів спеціального судового контролю та застосовуються окремо.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційних скарг, які повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_3, поданої в порядку ст.267 КАС України, в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 196, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації в Чернігівській області виконати постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.11.2011 по справі №2518/2-а-8332/11 в частині проведення перерахунку та виплати ОСОБА_3 доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 1 заробітної плати за період з 15.09.2010 по 01.06.2011.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації в Чернігівській області виконати постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.11.2011 по справі №2518/2-а-8332/11 в частині проведення перерахунку та виплати ОСОБА_3 доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 1 заробітної плати за період з 15.09.2010 по 01.06.2011.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації в Чернігівській області (ЄДРПОУ 03196127) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С