Постанова № 54632048, 16.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2015 року Справа № 810/5182/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компанія" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 фінансова компанія" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу нараховано штраф за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами" у сумі 53,87 грн.

В основу винесеного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено твердження про несвоєчасну сплату позивачем до бюджету податку на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що своєчасно направив до податкового органу електронну уточнюючу декларацію і своєчасно сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, цей факт підтверджується документально. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компанія" є юридичною особою, що зареєстрована 02.03.2002 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 18.02.2005 № 10691200000002318), як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

У вересні 2015 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання своєчасної сплати до бюджету податку на нерухоме майно (акт перевірки від 30.09.2015 № 56/10-13-171/31865319).

За результатами перевірки посадовою особою контролюючого органу зроблено висновок про порушення позивачем пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті позивачем до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за .

За результатами перевірки Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу нараховано штраф за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами" у сумі 53,87 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи висновки податкового органу та твердження позивача, суд встановив наступне.

19 лютого 2015 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, в якій задекларував наявні в нього у власності об'єкти житлової нерухомості, а саме: три квартири у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області і, таким чином, задекларував наявне в нього нерухоме майно станом на 01.01.2015 та визначив податкове зобов'язаня у сумі 1432,37 грн. за І-й, ІІ-й, ІІІ-й та IV-й квартали 2015 року.

Оскільки 29.01.2015 позивач здійснив продаж однієї з належний йому на праві власності квартир, 19.02.2015 подав до податкового органу також уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій було відобразив зміну даних про наявне у власності нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також зменшив податкове зобов'язання з податку на 2015 рік на суму 538,66 грн. за І-й, ІІ-й, ІІІ-й та IV-й квартали 2015 року відповідно (рядок 1010).

Показники задекларованих позивачем даних підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової декларації (уточнюючої), а також роздруківкою електронного файлу декларації (а.с. 13); факт подання до податкового органу уточнюючої декларації підтверджується квитанцією № 2 (прийнято податковим органом 26.02.2015 о 10:02:20).

Як з'ясувалось, внаслідок збою в інформаційній системі ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у рядку 1010 "Нараховано до зменшення податкового зобов'язання з податку на 2015 рік (позитивне значення р.7 - р.6)" уточнюючої декларації позивача зменшення податкового зобов'язання на 538,66 грн. відобразилося лише за ІІ-й, ІІІ-й та IV-й квартали 2015 року, а за І-й квартал 2015 року рядок виявився не заповненим.

Вказані обставини стали підставою для висновків податкового органу про несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за І-й квартал 2015 року, адже відомості уточнюючої декларації позивача щодо цього періоду виявились невідображеними у системі податкового органу.

Як з'ясувалось, позивач вживав певних заходів для усунення розбіжностей між задекларованими ним показниками та даними інформаційних систем податкового органу.

Так, позивач до настання граничного строку платежу здійснив звірку з податковим органом щодо правильності відображення у звітності та нарахування податку. В результаті звірки виявлено, що згідно з даними податкового органу, відомості, які містилися в уточнюючій декларації, не були враховані податковим органом при обрахунку розміру податку.

28 квітня 2015 року (до настання граничного строку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) з метою запобігання можливості порушенню своїх прав та з метою додаткового інформування податкового органу позивач, окрім подання звітності в електронній формі, надіслав на адресу податкового органу уточнюючу декларацію та супровідні документи у паперовому вигляді, однак ці документи та інформація не були прийняті податковим органом при прийнятті рішення.

Під час судового розгляду представник податкового органу визнав, що факти збою в комп'ютерних інформаційних системах податкового органу, які призводили до розбіжностей у показниках, задекларованих платниками податків, та даних податкового органу, вже траплялись. Так, представник податкового органу пояснив, що неодноразово були встановлені прецеденти помилок у документах, що надходять через систему подання електронної звітності "М.Е. Doc". Саме це стало підставою для заміни розробника програмного забезпечення для подання звітності в електронній формі.

Представник відповідача у судовому засіданні також зазначив, що податковий орган отримує податкові декларації в електронній формі не може їх редагувати, адже вважається, що в базі "Податковий Блок" декларації є повністю ідентичними тим, які надходять через систему "М.Е. Doc". Однак, саме внаслідок недоліків у програмі "М.Е. Doc" виникають збої при передачі протоколів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положеннями підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Згідно з підпунктом 266.10.1 пунктом 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо тощо.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач своєчасно направив до податкового органу електронну уточнюючу декларацію та своєчасно сплатив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами.

Позивач також ужив усіх розумних заходів для усунення розбіжностей між показниками податкової звітності, що містяться у податкових деклараціях, і даними податкового органу, однак інформація про розбіжності та причини її виникнення не були взяті податковим органом до уваги і це призвело до прийняття неправильного і незаконного рішення.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 1378,00 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 30.09.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компанія" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за платежем "Податок на нерухоме майно" у сумі 53,87 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 фінансова компанія" судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "23" листопада 2015 р.