Ухвала суду № 54631620, 23.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2015 р. м. Київ К/800/64959/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2014

у справі № 804/1765/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2014 № 0000012201, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання у сумі 412 314 грн. за основним платежем та 206 157 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність виконання операцій з придбання позивачем продукції (феросплавів) у публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» та подальше використання цього товару позивачем у господарській діяльності шляхом його експорту зумовлює право платника на податковий кредит за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на збитковий характер розглядуваних операцій, що свідчить про відсутність у платника розумної економічної мети як кваліфікуючої ознаки господарської діяльності. Також відповідач зазначає про нетиповий характер даного виду операцій для діяльності позивача та про відсутність дійсної економічної участі Товариства у виконанні розглядуваних операцій, оскільки товар рухався за заздалегідь сформованим шляхом; штучне залучення позивача до реалізації активу на експорт було здійснено виключно з метою одержання позивачем бажаних наслідків у податковому обліку.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, та просить залишити зазначені рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Інспекції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з компанією товариства з обмеженою відповідальністю «Феросплав» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в серпні та вересні 2013 року та придбання експортованого товару і відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 12.12.2013 № 1891/146/04-03-22-01/00117274, в якому відображено висновок Інспекції про протиправне включення платником до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого постачальникові - публічному акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» у ціні придбаної продукції (феросплавів).

На обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що виконання розглядуваних операцій не зумовлено розумними економічними причинами, позаяк за наслідками експорту придбаного товару позивачем було отримано збиток.

Також Інспекцією встановлено, що операції з придбання позивачем продукції у публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» та подальшої передачі цьому контрагентові для реалізації на експорт на умовах комісії особі, з якою у цього постачальника налагоджені тривалі ділові стосунки, свідчить про відсутність фактичної участі позивача у задекларованому русі товару та підтверджує схемний характер правовідносин Товариства та публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з метою одержання позивачем податкової вигоди.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Оцінюючи податкові наслідки операцій позивача з придбання феросплавів у публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», суди послалися на подані платником первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі продукції, виписки з банківського рахунку Товариства), які підтверджують дані податкового обліку, сформовані за цими операціями.

Втім наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за відсутності дійсних змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Наведене вимагає перевірку реального виконання господарської операції, у тому числі шляхом аналізу дійсної економічної участі платника у настанні відповідних такій операції податкових наслідків.

У справі, що переглядається, судами не надано правової оцінки доводам Інспекції щодо відсутності фактичного впливу Товариства на рух активу.

Адже установлені перевіркою обставини свідчать про рух активу за встановленим шляхом: від виробника феросплавів публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до компанії-нерезидента товариства з обмеженою відповідальністю «Ферросплав» (Російська Федерація); номінальне ж залучення позивача до участі у цих операціях, при якому шляхом штучного документування нетипового для платника (позивача у справі) експорту досягаються бажані для нього податкові наслідки у сфері оподаткування, не може обумовлювати добросовісність податкової вигоди Товариства за такими операціями.

Отже, у даному разі правовий аналіз розглядуваних операцій передбачає перевірку дійсного впливу позивача на їх зміст шляхом встановлення, які фактично дії господарського характеру були вчинені Товариством у процесі придбання та подальшої реалізації активу на експорт (як-от фактичне отримання товару, його транспортування, зберігання, митне оформлення та очищення для експорту тощо), яким чином були налагоджені ділові стосунки з покупцем-нерезидентом (із встановленням, яким чином було винайдено цього покупця, хто конкретно від імені Товариства контактував з контрагентом, шляхом перевірки наявності ділового листування, службових відряджень працівників Товариства за кордон для налагодження господарських зв'язків з представниками товариства з обмеженою відповідальністю «Ферросплав» тощо), чи були змінені якісні характеристики товару, транспортна схема доставки тощо.

Також у даному разі участь платника у розглядуваних операціях з експорту металопродукції має також бути оцінена з урахуванням нетиповості цих операцій для господарської діяльності позивача.

При цьому судам слід мати на увазі, що у разі, якщо участь позивача у спірних операціях з експорту є неістотною або фіктивною (як-от у випадку номінального оформлення операцій з експорту позивачем товару, який фактично ним не одержувався та не передавався нерезидентові) відповідні операції не можуть породжувати для платника податкові наслідки.

Оскільки прийняття рішень у даній справі вимагає додаткового встановлення її обставин, що перебуває поза межами повноважень суду касаційній інстанції, то оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно враховувати наведені у цій ухвалі висновки Вищого адміністративного суду України та, використовуючи процесуальні засоби (як-от - витребування та дослідження необхідних доказів, допит свідків тощо), встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування у справі, і за наслідками встановленого прийняти рішення відповідно до статті 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2014 у справі № 804/1765/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько