Ухвала суду № 54631609, 23.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Київ К/800/3177/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013

у справі № 817/2703/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-торг" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013 № 0003482342 та № 0003492342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит та витрати за реальними господарськими операціями з придбання товарів у задекларованих постачальників, тоді як висновки актів перевірки (зустрічної звірки) контрагентів платника, в яких не досліджувалися їх правовідносини з позивачем у справі, не можуть спростовувати факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові Товариства.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у рамках проведення контрольно-перевірочних заходів обставини свідчать про відсутність ознак реальних суб'єктів господарювання у спірних постачальників позивача та провадження ними протиправної діяльності, та наголошує, що первинні документи, підписані особами, які заперечують причетність до діяльності очолюваних ними юридичних осіб та до підписання від їх імені будь-яких документів, не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Інспекції виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙС констракшен», товариством з обмеженою відповідальністю АРС-Трейд», з приватним підприємством «Біко» за період з 01.04.2010 по 31.03.2013, оформлену актом від 09.07.2013 № 498/22-200/36416431.

За наслідками перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 22.07.2013 № 0003482342 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25332 грн. за основним платежем та на 2239,50 грн. за штрафними санкціями;

від 22.07.2013 № 0003492342, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 22400 грн. за основним платежем та 11200 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття відповідачем зазначених актів індивідуальної дії стало невизнання Інспекцією податкових наслідків операцій платника з придбання товарів у рамках господарських взаємовідносин з названими постачальниками. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на результати проведених контрольно-перевірочних заходів відносно цих постачальників, у ході яких встановлено: їх неперебування за місцезнаходженням; відсутність у цих контрагентів майна, основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем, розбіжність між даними податкового обліку цих постачальників та позивача; також Інспекція зазначає про підписання первинних документів від імені названих контрагентів директорами (засновниками), які, визнаючи проведення реєстрації відповідних юридичних осіб за грошову винагороду, засвідчили свою непричетність до фінансово-економічної діяльності очолюваних ними підприємств та до підписання вказаних документів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Наведені норми ПК (які за змістом відповідають положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що визначали порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011, та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які до 01.04.2011 визначали умови врахування витрат у податковому обліку) свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами, суди встановили, що у перевіреному періоді зазначені постачальники поставляли позивачеві товари (какао-порошок, спеції, дріжджі сухі тощо); виконання цих операцій оформлено складенням видаткових накладних, податкових накладних; товар оплачений позивачем у безготівковому порядку, що засвідчено платіжними дорученнями; транспортування товару у процесі виконання розглядуваних операцій здійснювалося частково залученими позивачем автоперевізниками з оформленням товарно-транспортних накладних та підтверджується рахунками, виставленими Товариству на оплату послуг з перевезення, і прибутковими касовими ордерами про оплату цих послуг позивачем готівковими коштами, а частково - самовивозом з використання належного позивачеві транспортного засобу (вантажного автомобіля IVEKO DAILY 35S12) ; придбану продукцію було оприбутковано на склад Товариства, що орендується ним за договорами оренди нежитлових приміщень.

Зазначені обставини суди цілком обґрунтовано визнали такими, що підтверджені належними первинними документами, та засвідчують фактичну наявність активів та їх дійсне переміщення між задекларованими учасниками поставок.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами.

Фактично відповідач послався на обставини, установлені відносно названих контрагентів в актах про зустрічні перевірки (неможливість проведення зустрічних звірок), складених контролюючими органами, щодо відсутності спірних постачальників за місцезнаходженням, неможливість виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об'єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо.

Втім вказані обставини є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб'єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов'язків тощо.

До того ж, у даному разі установлений судами порядок виконання спірних господарських операцій (з урахуванням факту залучення позивачем сторонніх осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання цих операцій) свідчить, що виконання цих поставок не вимагає наявності у постачальників значних ресурсів.

Не можна погодитися й з обґрунтованістю посилань Інспекції на пояснення керівників товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС констракшен», товариства з обмеженою відповідальністю АРС-Трейд» та приватного підприємства «Біко», які заперечили свою участь у діяльності цих юридичних осіб та у підписанні від їх імені первинних документів.

Дійсно, згідно з позицією Верховного Суду України (викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Втім у даному разі Інспекцією не доведено належним чином існування вказаних обставин, позаяк результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих Товариством первинних документах відповідачем не представлено; вимоги суду подати пояснення, надані ОСОБА_1 (засновником товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС констракшен»), ОСОБА_2 (засновником товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд»), ОСОБА_3 (керівником приватного підприємства «Біко Трейд»), Інспекцією не виконано; даних щодо порушення кримінальних справ за фактом створення фіктивних суб'єктів господарювання (названих постачальників) відповідачем не подано.

А тому суди обґрунтовано відхилили наведені доводи Інспекції як такі, що не підтверджені належними доказами.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого і неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій та правомірно задовольнив позов, а тому підстав для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів попередніх інстанцій не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі № 817/2703/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько