Рішення № 546315, 23.03.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2007 р. Справа № 33/251-06

вх. № 9735/3-33

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Дмітрієва І.Ф., дов. №01-62юр/840 від 06.02.2007р. відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Х-в

до СВК "Україна", с. Огіївка

про стягнення 448360,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача 448360,64грн., в тому числі 377554,48грн. вартості електричної енергії (тарифна складова - 374310,86грн. та ПДВ на е/е - 3243,62грн.), 535,62грн. вартості екологічної складової тарифу (тарифна складова ЕКС - 446,20грн. та ПДВ на ЕКС -89,42грн.), 10464,70грн. екологічної надбавки, 4701,72грн. перевищення договірної величини споживання електроенергії, 55104,12грн. пені, за графіком погашення реструктуризованої заборгованості за спожиту електроенергію, укладеним між сторонами 14.02.2002р. до договору №47 на користування електричною енергією від 23.07.1998р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з’явився, у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та вважає графік погашення реструктуризованої заборгованості недійсним з підстав укладення його з порушеннями, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 13.03.2007р. до 14.00 год. 23.03.2007р. для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

23.07.1998р. між ДАЕК „Харківобленерго”, правонаступником якої є позивач та КСП „Україна”, правонаступником якого є відповідач укладено договір № 47 на користування електричною енергією.

У відповідності до умов договору позивач (Електропостачальна організація) зобов’язався відпускати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію, як різновид промислової продукції, в межах 1634 кВт, дозволеної до використання потужності згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов’язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск електроенергії відповідачу станом на лютий 2002р., що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії.

Згідно до п.7.5. „Правил користування електричною енергією”, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України за № 28 від 31.07.1996р. зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ „Про внесення змін та доповнень до „Правил користування електричною енергією № 928 від 22.08.2002р.” у разі виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію сторони мають право укласти графік погашення заборгованості. У разі укладення та обопільного погодження графік погашення заборгованості є невід’ємною частиною договору.

14 лютого 2002р. між сторонами було укладено графік погашення реструктуризованої заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію, за яким сторони дійшли згоди щодо того, що реструктуризації підлягає заборгованість на загальну суму 521522,95 грн.., з яких е/е без ЄКС 433708,56 грн.; ЄКС-514,47 грн.;ЄКН-11855,35 грн.; понад договірне споживання електричної енергії – 5326,59 грн.; пеня -62426,00 грн.; ПДВ 20% на е/е без ЄКС -7600,11 грн.; ПДВ на ЕКС без е/е -91,87 грн. на період з лютого 2002р. по грудень 2006р..

Уклавши цей графік сторони фактично змінили строки виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати за договором на користування електричною енергією, при цьому первісне зобов’язання не припиняється, а змінюється і підлягає виконанню. З урахуванням цього підставою виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію є лише договір про користування електричною енергією, а наявність або відсутність заборгованості повинна підтверджуватись первинними документами. За таких обставин суд вважає, що заборгованість, яку позивач просить стягнути за відповідним графіком має бути доведена відповідними первинними документами.

З урахуванням даних, зазначених у звітах відповідача, проведеними оплатами та строками оплати, встановленими графіком, судом встановлено порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за спірний період та підтверджено борг відповідача за спожиту ним електричну енергію в розмірі 377554,48 (тарифна складова 374310,86 грн. та ПДВ на е/е -3243,62 грн.)

Своїми діями відповідач порушив умови договору та статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та ст.526 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р., де зазначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 377554,48 грн. вартості електричної енергії (тарифна складова 374310,86 грн. та ПДВ на е/е -3243,62 грн.) обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо решти нарахованих позивачем сум, суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобов’язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Але позивачем не подано доказів на підтвердження наявності заборгованості з перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 4701,72 грн., доказів визначення в договорі обсягів споживання електричної енергії, доказів їх узгодження сторонами, доказів наявності станом на день укладення графіку заборгованості з екологічної надбавки в сум 10464,70 грн., боргу з вартості екологічної складової тарифу в сумі 535,62 грн.( тарифна складова ЕКС -446,20 грн. та ПДВ на ЕК;С 089,42 грн.), тим більше, що відповідач є сільськогосподарським споживачем, на якого у відповідності до п.3 „Положення про порядок збору та використання коштів екологічної складової тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС", затвердженого наказом Міністерства енергетики України № 221 від 18.11.1998 року,дія цього положення не розповсюджується.

У відповідності до п.7.2.3 договору в разі порушення відповідачем зобов’язання з оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за добу по день фактичної сплати. Позивач просить стягнути пеню в розмірі 55104,12 грн., яка фактично нарахована станом на лютий 2002р.

Суд вважає, що позивачем не доведено її розмір та період нарахування. Тим більше, що пеня не є зобов’язанням за договором, строки виконання якого сторонами можуть бути змінені, а є відповідною санкцією за порушення цього зобов’язання, строки, порядок та умови нарахування якої регулюються нормами законодавства, в тому числі, чинного станом на день укладення графіку.

У відповідності до ст.72 ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004р., тобто на час виникнення спірних правовідносин, за позовами про стягнення неустойки ( штрафу, пені) встановлені скорочені строки позовної давності тривалістю шість місяців. У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються лише до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

У відповідності до п.5 розділу №9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення господарських зобов’язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позов в частині стягнення пені безпідставним та не підлягаючим задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 3775,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 99,36 грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 161,162 ЦК УРСР, ст.526 ЦК України, ст.ст.1,12,33, 44,49,82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Україна”( 64532,Харківська область, Сахновщинський район, с. Огіївка, в тому числі п/ рахунок 26004301378 в Сахновщинському відділенні ощадбанку Харківської області ,МФО 350211, код ЄДРПОУ№ 00706243) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61003, м. Харків, вул. Кооперативна,12, код 00131954, п/рахунок 26031331812154 у ХЦВ ПІБ,МФО 351458 ), 377554,48 грн. вартості електричної енергії (тарифна складова 374310,86 грн. та ПДВ на е/е -3243,62 грн.) 3775,54 грн. витрат по сплаті державного мита, 99,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Савченко А.А.