Ухвала суду № 54631397, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/57235/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року

у справі № 2270/7326/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (далі - ТОВ «Т-Стиль»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому; відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000882307 від 26 травня 2011 року та № 0000992307 від 14 червня 2011 року, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 112 610,00 грн.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками її останнього розгляду, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ТОВ «Т-Стиль», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у січні 2011 року, а також позапланову виїзну перевірку ТОВ «Т-Стиль» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за березень 2011 року, за результатами яких складено акти № 3639/13-7/35750435 від 18 травня 2011 року та № 4127/13-7/35750435 від 03 червня 2011 року.

На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882307 від 26 травня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 11 472,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000992307 від 14 червня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 101 138,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Перевірками встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів та послуг, придбання яких не пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ «Т-Стиль» відповідних виробничих потужностей та трудових ресурсів, які є необхідними для господарської діяльності, з метою здійснення якої придбавались відповідні товари та послуги.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання товарів та послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому слід враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, в той же час згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Втім, у розглядуваній ситуації позивачем не представлено доказів на підтвердження наявності у нього економічно необхідних можливостей для фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, для якої придбавались відповідні товари та послуги.

Наведені обставини обумовлюють відсутність причинно-наслідкового зв'язку між понесеними ТОВ «Т-Стиль» витратами на придбання товарів і послуг та його господарською діяльністю і, відповідно, обґрунтованість висновку судів про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.