Ухвала суду № 54631325, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/7791/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року

у справі № 17/15

за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, позов Комунального підприємства «Теплоенерго» (далі - КП «Теплоенерго»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002492301/0/1388 від 20 червня 2007 року в частині визначення КП «Теплоенерго» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 639 350,00 грн. за основним платежем та у відповідній частині за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку КП «Теплоенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 344/23-210/31700972 від 11 червня 2007 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем статті 15, пункту 22.5 статті 22 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним користуванням пільгою з податку на прибуток в третьому та четвертому кварталах 2004 року, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 639 350,00 грн. та послугувало підставою для прийняття оспорюваного акту індивідуальної дії.

Зокрема, з'ясовано, що позивач є комунальним підприємством, заснованим на комунальній формі власності Кременчуцької міської ради Полтавської області.

17 червня 2004 року ХХІІ сесією четвертого скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області прийнято рішення про звільнення комунальних підприємств «Кременчукенерго» та «Теплоенерго» від сплати податку на прибуток на 2004 рік.

Вказане рішення оскаржено Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області в судовому порядку. Постановою Господарського суду Полтавської області від 10 січня 2008 року у справі № АС17/119/2018 адміністративний позов задоволено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року постанову Господарського суду Полтавської області від 10 січня 2008 року у справі № АС17/119/2018 скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.

Задовольняючи заявлений підприємством у розглядуваній ситуації позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 15 Закону № 334/94-ВР передбачено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з пунктом 15 статті 69 Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1251-XII) Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Частиною 2 статті 55 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, відповідних обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 викладено думку про те, що положення частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII та статті 15 Закону № 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.