Ухвала суду № 54631306, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/55105/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року

у справі №2а-11236/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеа-Трейд» (надалі - ТОВ «Ідеа-Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 27.09.2011р. №0000652340/22525 та №0000642340/22526.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Ідеа-Трейд» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ідеа-Трейд» з питань дослідження правомірності відображення в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2011р. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за результатами якої складено акт від 19.08.2011р. №518/23-4/35444122.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (р.24) декларації з податку на додану вартість за червень 2011р.; ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2011р.

Крім того, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ідеа-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., про що складено акт №200/23-4/35444112.

Відповідно до змісту акту перевірки від 19.09.2011р. описано порушення, які викладено у висновках акту перевірки від 19.08.2011р.

На підставі висновків вищезазначених актів відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011р.: №0000652340/22525, згідно з яким ТОВ «Ідеа-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1103758,0грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,0грн.; №0000642340/22526, згідно з яким ТОВ «Ідеа-Трейд» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229996,0грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 25.01.2011р. між ПП «Оліяр» (постачальник) та ТОВ «Ідеа-Трейд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №250112, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товари, вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а саме: олію соняшникову наливом (рафіновану дезодоровану виморожену марки «П»).

Також, 03.02.2009р. між ТОВ «Ідеа-Трейд» (комітент) та ПП «Торговий дім «Майола» (комісіонер) було укладено договір комісії №0209-03 про те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити продаж продукції, що належить комітенту нерезидентам України для експорту за межі митної території України. Виступаючи від свого імені комісіонер самостійно укладає договори з третіми особами, оформляє та підписує інші, необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента. Укладає договори митного оформлення товарів, договори перевезення та страхування вантажу в інтересах комітента.

Угодою про внесення змін та доповнень до договору комісії №0209-03 від 01.12.2010р. дію Договору від 03.02.2009р. було продовжено до 31.12.2012р.

На підтвердження виконання договору купівлі-продажу №250112 від 25.01.2011р. позивачем надано, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Судами встановлено, що між ПП «Торговий дім «Майола» та ОАО «Бобруйський завод рослинних олій» (Республіка Білорусь) було укладеного Договір №СБ 54/67-3 від 10.05.2011р. купівлі-продажу олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої на виконання договору комісії №0209-03 від 03.02.2009р. та у відповідності до п.1.2 цього договору, згідно з яким, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договори з третіми особами (надалі іменують «покупці (нерезиденти)», оформляє та підписує інші, необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента. Укладає договори митного оформлення товарів, договори перевезення та страхування вантажу в інтересах комітента.

На підтвердження виконання договору комісії №0209-03 від 03.02.2009р. ТОВ «Ідеа-Трейд» позивачем було надано акти приймання-передачі товару, акт здачі-прийняття робіт про надання таких послуг, акт виконання робіт про надання послуг на перевезення олії, рахунки-фактури, звіт здачі-приймання робіт про комісійну винагороду, звіт про виконання доручення по договору комісії із зазначенням контракту та покупця.

Також позивачем було надано сертифікат відповідності олії соняшникової вимогам ДСТУ 4492:2005, терміном дії від 12.02.2010р. до 12.02.2012р. з додатком.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами правомірно враховано, що згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Положеннями ст.43 та ст.44 Господарського кодексу України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема: право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

До складу податкового кредиту травня 2011р. включено суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними в попередніх податкових періодах (квітень 2011р.) на загальну суму 137681,00грн.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 25.01.2011р. поставка здійснюється на умовах EXW с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська обл. Повна адреса місцезнаходження продавця за зазначеним договором: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, вул.Шашкевича, 36. Водночас, згідно з Додатком №1 до договору СБ 54/67-3 від 10.05.2011р. сторонами договору встановлено, що місце відвантаження товару - ПП «Торговий дім «Майола», Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, вул.Шашкевича, 36. Враховуючи, те, що адреси місцезнаходження продавця олії соняшникової та комісіонера співпадають, а також враховуючи умови поставки, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що висновки податкового органу про відсутність первинних документів, що засвідчують факт господарської операції -транспортування олії соняшникової від ПП «Оліяр»до ТзОВ «Ідеа-Трейд»та від ТзОВ «Ідеа-Трейд»до ПП «Торговий дім «Майола» є безпідставними.

Також вірно було зазначено, що посилання відповідача щодо фактичного вивезення за межі митної території України олії соняшникової, у зв'язку із відсутністю відмітки Ягодинської митниці на примірниках ВМД, є безпідставним з огляду на відповідність відміток ВМД (гербові печатки Львівської митниці, штамп сплачено) Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002р. №163/121.

Доводи податкового органу про нікчемність укладених правочинів обґрунтовано не взято судами попередніх інстанції до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Самі по собі згадані угоди не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Ю.І. Цвіркун