Ухвала суду № 54631294, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/35062/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі №822/382/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» 25.06.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Шепетівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Городище-Агро» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 163205,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат за операціями з придбання дизпалива у Товариства з обмеженою відповідальністю «Городище-Агро» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки Шепетівською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 03.01.2013 №1/22/32678262 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000012300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 163205,00грн., у тому числі 163205,00грн. - основний платіж та 0,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операції з поставки товарно-матеріальних цінностей позивачеві, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам законодавства, недоведеність фактичного виконання поставки паливно-мастильних матеріалів та зміни майнового стану сторін, відсутність у позивача доказів фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей.

До того ж, взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Городище-Агро» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 були предметом розгляду у справі №2270/11703/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2011 №0000662300/9157.

Так, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено та встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Городище-Агро» у квітні 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі №2270/11703/11.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу суми податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000012300 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі №822/382/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв