Ухвала суду № 54631291, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/47400/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі №2а/2370/322/2012 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2011 №00003732301 та №00003742301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на відсутність документального підтвердження реальності проведених операцій, а також недоведеності позивачем факту використання придбаних у Приватного підприємства «Алерт», Приватного підприємства «Асіст» та Приватного підприємства «Альтарі-Т» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» 19.09.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Черкаси було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 по 30.06.2011 при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання.

Перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження позивачем податку на прибуток на суму 6892,00грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на суму 32416,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Приватним підприємством «Альтарі-Т», Приватним підприємством «Маркап», Приватним підприємством «Алерт» та Приватним підприємством «Асіст» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій, що свідчить про укладання угод без мети настання правових наслідків.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у місті Черкаси складено акт від 05.10.2011 №2395/23-2/30284874 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2011 №00003732301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40520,00грн., у тому числі 32416,00грн. - основний платіж та 8104,00грн - штрафні (фінансові) санкції; №00003742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8615,00грн., у тому числі 6892,00грн. - основний платіж та 1723,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операції з поставки товарно-матеріальних цінностей позивачеві, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам законодавства, недоведеність фактичного надання договірних зобов'язань, реального придбання товару та зміну майнового стану сторін; відсутність у позивача доказів фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей та їх оприбуткування, а також подальше використання придбаного товару в межах господарської діяльності Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ».

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу суми податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень 10.10.2011 №00003732301 та №00003742301 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі №2а/2370/322/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв