Постанова № 54631099, 16.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2015 року № 826/21913/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 42 681,60 грн; зобов'язання вчинити дії щодо стягнення заробітної плати за виконавчим документом та вжити додаткові заходи індивідуального характеру за рішенням №3672/06 виданим 31.07.2014 Європейським судом з прав людини.

Позов обґрунтовано тим, що в порушення Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини.

Представник Міністерства юстиції України заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Державна казначейська служба України письмових заперечень проти задоволення позову суду не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження та відповідача повторно витребувано матеріали спірного виконавчого провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження по виконанню рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України», відповідно до якого суд постановив: упродовж трьох місяців держава-відповідач упродовж трьох місяців має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у додатку 1 в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявниками на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу; із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме у період несплати до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Боржником у виконавчому провадження є Держава Україна, стягувачем ОСОБА_1.

Згідно статті 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішень здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень) надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" рішення Суду підлягають виконанню державною виконавчою службою з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Статтею 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2014 до відповідача надійшло згадуване рішення Європейського суду з прав людини.

25.08.2014 позивачем подано до Державної казначейської служби України заяву про виплату присуджених їй коштів із зазначенням банківських реквізитів для перерахунку коштів.

Постановою від 29.08.2015 відкрито виконавче провадження №44555151 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Листом від 19.09.2014 заява позивач з доданими документами повернута до Державної виконавчої служби України без виконання.

Відповідно до платіжного доручення від 26.09.2014 №6477 позивачу на рахунок сплачено 33 220,81 грн. (еквівалент 2 000 євро).

В подальшому, 11.02.2015 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України направлено вимогу державного виконавця №871/11-в щодо виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у справі № 2-4017/2011 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища, ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання», третя особа ОСОБА_3, визнано незаконним та скасовано наказ від 25.03.2010 № 231-о; зобов'язано Міністерство охорони навколишнього природного середовища поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» з дати звільнення з 25.03.2010. Також вирішено стягнути з ДП «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42 681,60 грн.; стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 3 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судом встановлено, що державним виконавцем не було вчинено дій визначених ст. 65 Закону щодо належного виконання судового рішення в частині стягнення на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42 681,60 грн.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З матеріалів справи вбачається, що листом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України повідомило про неспроможність виконати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у зв'язку з проведенням реорганізації.

Статтею 36 Закону державного виконавця наділено правом на звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Судом встановлено, що відповідачем дій визначених ст. 36 Закону не вчинено.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

16.06.2015 державним виконавцем повторно скеровано до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011.

23.11.2015 державним виконавцем скеровано до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011.

Станом на час вирішення справи відповідачем не надано доказів виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді та сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідачем не вчинено всіх дій визначених ст. 89, 90 згадуваного Закону з метою виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо примусового виконання рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України» в частині виконання судового рішення національного органу упродовж трьох місяців та як наслідок зобов'язання вжити додаткові заходи індивідуального характеру щодо виконання рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України» в частині виконання судового рішення національного органу.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю зазначених суб'єктів владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що могло завдати шкоди, позивачами також не надано, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України» в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у справі № 2-4017/2011.

3. Зобов'язання вжити додаткові заходи індивідуального характеру щодо виконання рішення №3672/06 виданого 31.07.2014 Європейським судом з прав людини у справі «Стефан та 249 інших заяви проти України» в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у справі № 2-4017/2011.

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур