Ухвала суду № 54630933, 25.12.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

25 грудня 2015 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Лященко Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року у справі за позовом державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_16 ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: Миколаївська міська рада, управління Держземагенства в м. Миколаєві, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання недійними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та державних актів на право власності на земельну ділянку, за позовом ОСОБА_14 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Миколаївська міська рада, управління Держземагенства в м. Миколаєві, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

Подана ОСОБА_1 заява про перегляд судового рішення не відповідає вимогам статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема до його заяви не додано копій рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2015 року; не додано й копій постанов Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року та 21 січня 2015 року, які зазначені заявником як приклади невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку та копій ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня, 12 лютого, 5 та 25 вересня, 24 грудня 2014 року, 18 березня 2015 року, які зазначені заявником як приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних тих самих норм матеріального права.

Крім того, до заяви ОСОБА_1 не додано документ про сплату судового збору.

Згідно із частиною 1 статі 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з нормами статті 4 Закону України «Про судовий збір», ураховуючи категорію спору, розмір судового збору в даному випадку повинен становити 130% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Реквізити для оплати судового збору такі: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030002 р/о № 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030002, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «судовий збір (Верховний Суд України, 060)» символ звітності 207.

Відповідно до частини другої статті 359 ЦПК України суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам ЦПК України. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статей 357 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page9> та 358 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page9> ЦПК України, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Керуючись статтями 354, 355, 357-359 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року залишити без руху та надати заявнику строк до 15 січня 2016 року для усунення зазначених недоліків заяви.

Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України Н.П. Лященко