Постанова № 54630724, 16.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року (11:26 год.) м. Київ №810/3571/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Гай А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Дочірнього підприємства "Агрофірма Слобідська" закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "МАК" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

за участю представників сторін:

від позивача: Демиденко Ю.В., довіреність №3 від 21.10.2014

від відповідача: Федоренко А.М., довіреність б/н від 17.04.2015

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Дочірнього підприємства "Агрофірма Слобідська" закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "МАК" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за липень 2015 року у сумі 643,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 підлягають відшкодуванню витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, що призначені на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Позивач стверджує, що з 01.01.2015 набрав чинності Закону України від 28.12.2014 №71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було виключено положення щодо фіксованого сільськогосподарського податку та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, а тому відпали підстави для звільнення відповідача від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у форму відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» та «ж», згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач зазначає, що згідно даних особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень 2015 року у сумі 643,18 грн., який в добровільному порядку відшкодований не був, тому позивач просить стягнути його в примусовому порядку.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що відповідно до абз. 5 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодування фактичних витрат пенсійного фонду по виплаті пенсії ОСОБА_3, призначеної відповідно до пункту "ж" частини 1 статті 13 Закону України №1788-ХІІ, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Крім того, відповідач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено іншого терміну для надсилання підприємствам розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на поточний рік, окрім як до 20-го січня на весь поточний рік.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Агрофірма Слобідська" Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "МАК" (ідентифікаційний код 31870533, місцезнаходження 09250, Київська область, Кагарлицький район, село Слобода, вулиця Молодіжна) зареєстровано в якості юридичної особи 19.02.2002 Кагарлицькою районною державною адміністрацією, що підтверджується довідкою органів статистики №3230/2003 від 21.08.2003 (а.с.6), свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи від 06.08.2003 (а.с.7) та Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.08.2015 (а.с.20-22).

21.02.2002 відповідач взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України у Кигарлицькому районі Київської області, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску №29665/02 від 03.11.2011 (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Управління Пенсійного фонду у Кагарлицькому районі Київської області, оформленим протоколом №732 від 23.07.2013, ОСОБА_3 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.07.2013 у сумі 694,34 грн. (а.с.12).

Судом встановлено, що підставами для призначення ОСОБА_3 пенсії відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» були розрахунок стажу ОСОБА_3 (а.с.13); довідка Дочірнього підприємства «Агрофірма «Слобідська» вих.№26 від 18.06.2013 про те, що ОСОБА_3 дійсно працює в даному господарстві (у сільськогосподарському виробництві) на посаді доярки з 15.05.2013 (а.с.14); довідка виконавчого комітету Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про те, що ОСОБА_3 дійсно народила та виховала п'ятьох дітей до 14-річного віку (а.с.15).

З матеріалів справи слідує, що Управлінням Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на адресу відповідача направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з липня 2015 року №4918/02-11 від 06.07.2015, згідно якого визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 643,18 грн., в тому числі за пенсіонера ОСОБА_3 643,18 грн. (а.с.10).

Вказаний розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з липня 2015 року отриманий відповідачем 09.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9).

Однак відповідачем вказаних витрат за липень 2015 року не було відшкодовано, що підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсій за віком встановлені статтею 12 Закону №1788-XII, у силу якої право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Водночас, відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788-XII жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи.

На виконання пункту "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992 № 244.

Пунктом 1 Постанови №244 встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

За змістом пункту 2 Постанови №244 право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону №400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копали, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»- «е» та «ж» статті 13 Закону №1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону №1058-IV, покриваються підприємствами та організаціями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-735а15 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46872177), яка полягає у тому, що обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покладений на підприємства.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що відповідно до абзацу 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду по виплаті пенсій ОСОБА_3, якій призначено пенсію відповідно до п. «ж» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абз. 4 п.1 ст. 2 даного закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам здійснюється за коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 114 Закону України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» виключено Главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" з Податкового кодексу України та відповідно до пункту 104 даного закону запроваджено четверту групу платників єдиного податку, до яких відносяться сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

При цьому суд зазначає, що відповідні зміни до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», які б передбачали звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для платників єдиного податку четвертої групи не внесено, які і відсутні на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які інші норми законодавства України, які б надавали платникам єдиного податку четвертої групи право на пільги, що передбачені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що до 01.01.2015 були передбачені для платників фіксованого сільськогосподарського податку.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що положення абз. 4 п.1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюються на відповідача, а саме в частині звільнення сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відповідно заперечення відповідача проти позову в цій частині є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені ним фактичні витрати за виплату та доставку пенсії ОСОБА_3, яка призначена відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1)

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пункту 6.7 Інструкції №21-1 Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (абз.2 п. 6.7 Інструкції №21-1).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було складено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону №1788-XII з липня 2015 року, згідно якого визначено місячний розмір фактичних витрат фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 643,18 грн., зокрема, за пенсіонера ОСОБА_3 643,18 грн. (а.с.10).

Вказаний розрахунок був отриманий відповідачем 09.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9).

Суд зазначає, що позивачем не було надано пояснень з приводу підстав для складення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з липня 2015 року (новопризначені пенсій, перерахування тощо) та не надано доказів складання відповідного розрахунку з 2015 року, який повинен був бути направлений на адресу відповідача.

Проте, наданий суду розрахунок фактичних витрат з липня 2015 року, що був направлений відповідачу та отриманий останнім є належною підставою для стягнення з відповідача суми фактичних витрат, пов'язаних з призначенням та виплатою пільгової пенсії за липень 2015 року у сумі 643,18 грн.

Суд зазначає, що відповідач не перерахував в належні строки кошти на відшкодування фактичних витрат позивача по виплаті та доставці пільгових пенсій за липень 2015 року, призвело до утворення заборгованості в сумі 643,18 грн.

Відповідачем не надано до суду доказів погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій за період за липень 2015 року в сумі 643,18 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 16.09.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено 21.09.2015.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма Слобідська» Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК» (ідентифікаційний код 31870533, місцезнаходження 09250, Київська область, Кагарлицький район, село Слобода, вулиця Молодіжна) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області (ідентифікаційний код 20591090, місцезнаходження: 09200, Київська область, місто Кагарлик, площа Незалежності, 3) суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за липень 2015 року у розмірі 643,18 грн. (шістсот сорок три грн. 18 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.