Постанова № 546290, 20.03.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2007 р.

Справа № 7/320-3906

15 год. 30 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Підлубній О.В.

Розглянув справу

за позовом: Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство”, с. Мшанець, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48161

до відповідача: Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, м. Теребовля, вул. Шевченка, 26, 48100

за участю представників сторін:

позивача: Палюх Михайло Петрович –довіреність № 16 від 16.10.06р.;

відповідача: Сененький Михайло Богданович –довіреність № 1/10 від 03.04.06р.;

Татарин Галина Миколаївна –довіреність № 13/10 від 30.01.07р.;

Папа Наталія Іванівна –довіреність № 9/10 від 02.01.07р..

Суть справи:

Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство „Мшанецьке буряконасінницьке господарство” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000562301/0, № 0000572301/0, № 0000582301/0 від 22.08.2005р. прийнятих Гусятинською міжрайонною державною податковою інспекцією(Теребовлянське відділення), якими Дочірньому підприємству „Мшанецьке” Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство” визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та земельного податку.

Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 13.03.2007р. по 20.03.2007р., на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт комплексної планової документальної перевірки № 23/2301п від 19.08.2005р., проведеної на предмет дотримання Дочірнім підприємством „Мшанецьке” Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство” вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р., яким встановлено факти порушення останнім норм Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість” та „Про плату за землю”, у зв’язку з чим інспекцією правомірно визначені податкові зобов’язання по податках та штрафних санкціях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Гусятинською міжрайонною держаною податковою інспекцією(Теребовлянське відділення) (реорганізована з 03.04.2006р. згідно Наказу Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 342 від 28.12.2005р. шляхом поділу на Державну податкову інспекцію у Гусятинському районі, Державну податкову інспекцію у Теребовлянському районі та Державну податкову інспекцію у Підволочиському районі) на підставі підпункту „б” пункту 4.2.2 ст. 4 та підпункту 17.1.3. ст. 17. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Дочірньому підприємству „Мшанецьке” Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство” визначено суми податкових зобов’язань:

1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000572301/0 від 22.08.2005р. визначено 16291 грн. земельного податку та 8145 грн. штрафних санкцій, що складає 50% від суми донарахування.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту комплексної планової документальної перевірки № 23/2301п від 19.08.2005р.,проведеної на предмет дотримання підприємством вимог податкового та валютного законодавства в період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р., стали допущені товариством порушення ст. 6 Закону України „Про плату за землю”, а саме: не нараховано плату за землі сільськогосподарського призначення за 2002р., 2003р., 2004р..

2/ податковим повідомленням-рішенням № 0000582301/0 від 22.08.2005р. визначено 7363 грн. податку на прибуток та 3287 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту перевірки стало допущене підприємством порушення п.3.1. ст. 3. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме встановлено заниження оподатковуваного прибутку за період з ІІ кварталу 2002р. – ІV квартал 2004р. в сумі 26,2 тис. грн..

3/ податковим повідомленням-рішенням № 0000562301/0 від 22.08.2005р. визначено 6806 грн. податку на додану вартість та застосовано 3404 грн. штрафних санкцій.

Підставою для визначення спірної суми податкового зобов’язання згідно акту перевірки № 23/2301п від 19.08.2005р. стало допущене підприємством порушення п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість за липень –грудень 2002р. на суму 1703 грн., за січень 2003р. на суму 221 грн., за березень – грудень 2003р. на суму 2225 грн., за січень –грудень 2004р. на суму 2384 грн., за січень 2005р. на суму 221 грн. та березень 2005р. на суму 52 грн..

Обґрунтовуючи свої висновки щодо правомірності визначених податкових зобов’язань , податкова інспекція посилається на те , що підприємство безпідставно сплачувало сільськогосподарський податок в період охоплений перевіркою, так як не являвся його платником, оскільки в період з 2001 - 2003рр. у нього не було реалізації сільськогосподарської продукції, а отже не досягнуто 75% відсотків зальної суми доходу , як це передбачено п.1.ст.2.Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Позивач просить визнати податкові повідомлення-рішення нечинними, оскільки підприємство з моменту його створення є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому вважає , що рішення прийнятті на підставі матеріалів перевірки, які не підтверджують допущення Дочірнім підприємством зазначених в акті порушень чинного законодавства, так як акт перевірки містить відомості які не відповідають дійсності.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (далі Порядок) розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”, в якому зазначаються чіткий зміст фактів порушення податкового законодавства та вказують конкретні пункти, статті порушених норм законодавчих актів (п. 1.6.,1.7. Порядку).

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень посилається на акт перевірки № 23/2301п від 19.08.2005р., який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення підприємством норм чинного законодавства, що регулює порядок визначення та сплати земельного податку, податку на прибуток та податку на додану вартість в зазначених в рішеннях, оскільки:

- відповідно до ч.1,3 ст. 2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” (далі Закон України) (в редакції, що діяла під час спірних правовідносин) платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків ( з 01.01.2004р. 75%) загальної суми валового доходу підприємства. Підприємства, які займаються іншими видами діяльності , крім сільськогосподарської ,відповідно до даної норми Закону України, з метою оподаткування ведуть окремий облік їх фінансових результатів і у разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації с/г продукції становить менш як 50 (70) відсотків загального обсягу реалізації (з врахуванням доходів від інших видів діяльності), підприємство сплачує податок у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Фіксований сільськогосподарський податок , згідно ч.2.ст.1 Закону України, сплачується в рахунок податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених в цій статті, в тому числі і в рахунок земельного податку та податку на прибуток. Що стосується податку на додану вартість, то порядок акумуляції його та використання с/г виробниками передбачена п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Матеріалами справи та актом перевірки підтверджено та не оспорюється податковою інспекцією, що:

- Теребовлянською районною держадміністрацією 27.04.2001р. проведено державну реєстрацію Дочірнього підприємства „Мшанецьке” Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство”, про що свідчить Статут останнього;

- відповідно до довідки Тернопільського обласного управління статистики, підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 31422299, в якій його діяльність, відповідно до Державного класифікатора України затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 01.11.0 –вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва;

52.62.2.- роздрібна торгівля на ринках; 51.39.0. –неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування та тютюновими виробами; діяльність автомобільного вантажного транспорту;

- відповідно до розрахунків фіксованого с/г податку дочірнє підприємство в період перевірки було орендарем земельних ділянок (паїв) площею 576 га.;

- за період охоплений перевіркою підприємство перебувало на обліку в податковій інспекції як платник фіксованого сільськогосподарського податку, подавало розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2002р,2003р., 2004р. та сплачувало нарахований податок із розрахунку 11072 грн. за рік, про що свідчить відсутність зауважень з боку інспекції щодо даного факту ;

- п. 1.16.1. акту перевірки підтверджено , що підприємство в період охоплений перевіркою здійснювало тільки сільськогосподарську діяльність по вирощуванні с/г продукції, про що свідчать зазначені в акті дані про посіви площ , валовий збір урожаю та його реалізацію основним покупцям підприємства;

- основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства по виробництву і реалізації с/г продукції підтверджені даними державної статистичної звітності підприємства за 2001р. –2004р., дані яких знайшли підтвердження в акті перевірки , висновки в якому, як стверджували представники інспекції, формувалися на підставі перевірки первинних матеріалів бухгалтерського обліку.

Слід зазначити , що акт перевірки не містить висновку на підставі яких даних встановлено, що у підприємства не було відповідної норми реалізації продукції необхідної для визначення платника фіксованого с/г податку , враховуючи , що підприємство іншими видами діяльності не займалося і загальна сума валового доходу складалася тільки від результатів пов’язаних з виробництвом с/г продукції.

За таких обставин, підприємство відповідає ознакам платника фіксованого сільськогосподарського податку визначеного в ст. 2 Закону України , а тому висновок відповідача щодо безпідставності користування ним правами платника такого податку є помилковим, а проведені донарахування безпідставними , так як підприємство звільняється від сплати податку на землю та податку на прибуток згідно ч.2.ст.1 Закону України, а згідно п.11.29 ст.11 Закону „Про податок на додану вартість” дія п.7.7.ст.7 цього закону , який регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету та строки проведення розрахунків, для виробників с/г продукції зупинена до 01.01.2008р..

Підприємство, на виконання постанови Кабінету Міністрів України ”Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” від 26.02.1999р. №271, прийнятої відповідно до п. 11.29 вищезазначеного закону, систематично подавало в податкову інспекцію скорочену податкову декларацію з податку на додану вартість. Доводи інспекції щодо того, що декларації за певні періоди подавалися з нульовими показниками, судом до уваги не приймаються , так як згідно зазначеної постанови відповідальність наступає тільки за нецільове використання коштів , що актом перевірки не встановлено, а дія п.10.1., 10.2.ст.10 Закону„Про податок на додану вартість” , які передбачають відповідальність платників податку за нарахування , утримання та сплату ПДВ до бюджету , зупинена для виробників с/г продукції пунктом11.29 ст.11 даного закону до 01.01.2008р..

Посилання інспекції на матеріали зустрічної перевірки, судом до уваги не приймаються, оскільки результати перевірки Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство” оформлені Довідкою № 4-23, тоді як Порядок не містить виключень щодо оформлення результатів проведеної такого виду перевірки, а тому таким доказом є двосторонній акт перевірки товариства, який суду не наданий за його відсутності. Також, не є безперечним доказом направлення на адресу підприємства 02.09.2005р. саме спірних рішень, отримання яких позивач заперечує, оскільки витребувані судом докази направлення підприємству акту перевірки відповідачем не подані.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000562301/0, № 0000572301/0, № 0000582301/0 від 22.08.2005р. прийняті Гусятинською міжрайонною державною податковою інспекцією(Теребовлянське відділення), якими Дочірньому підприємству „Мшанецьке” Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Мшанецьке буряконасінницьке господарство” визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та земельного податку.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви –подати апеляційну скаргу.

Суддя